Рішення № 35793851, 27.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18889/13 27.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України

про стягнення заборгованості в розмірі 1 472 785,95 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Оніщук В.А., за довіреністю, Юрченко О.П., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 472 785,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18889/13, розгляд справи призначено на 30.10.2013 р.

22.10.2013 р. представником відповідача була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.

25.10.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про повернення позовної заяви без розгляду.

У судове засідання 30.10.2013 р. представник позивача з'явився.

Представники відповідача у судове засідання 30.10.2013 р. з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/18889/13 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 30.10.2013 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 27.11.2013 р.

22.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 27.11.2013 р. представник позивача не з'явився.

Представники відповідача у судове засідання 27.11.2013 р. з'явились, надали свої пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.1990 р. між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», яке реорганізовано у філію АК «Київенерго» (АК «Київенерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі - постачальник, позивач) та Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії наук України (далі - споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 605 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до договору, що ж його невід'ємною частиною.

В подальшому між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору, відповідно до яких Договір було викладено у новій редакції.

Договором передбачено обов'язок споживача вчасно та в повному обсязі оплачувати постачальнику спожиту електричну енергію згідно з умовами Додатків до Договору «Порядок розрахунку» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

20.02.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 605, відповідно до якого відповідач зобов'язаний оплатити поставлену позивачем електричну енергію в повному обсязі та в терміни, обумовлені зазначеним договором.

12.04.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 605, відповідно до якого відповідач зобов'язаний оплатити поставлену позивачем електричну енергію в повному обсязі та в терміни, обумовлені зазначеним договором.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив положення Договору в частині оплати електричної енергії, поставленої позивачем.

На підтвердження заборгованості відповідача в розмірі 1 379 375,73 грн. позивачем надані рахунки, рахунки-розшифровки та акти прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, на підставі яких відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу спожиту електричну енергію.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду письмового відзиву на позов з доданням належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо наявної у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме рахунки, рахунки-розшифровки та акти прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, та встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлену електричну енергію в розмірі 1 379 375,73 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 1 379 375,73 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 64 520,95 грн., 3 % річних в розмірі 27 846,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 042,41 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано зазначений показник.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 64 520,95 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційної складової боргу та встановлено, що позивачем було допущено помилку при розрахунку зазначених показників.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 27 846,86 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 042,41 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірах 27 009,34 грн. та 649,57 грн. відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію, з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в розмірі 1 472 785,95 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (03142, м. Київ, бул. Вернадського, будинок 34/1; ідентифікаційний код: 05417153) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 1 379 375 (один мільйон триста сімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 73 коп., пеню в розмірі 64 520 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять) грн. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 57 коп., 3% річних в розмірі 27 009 (двадцять сім тисяч дев'ять) грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 431 (двадцять дев'ять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя О.В. Нечай