Ухвала суду № 35793319, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/800/35520/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р.

у справі № 2а/1570/4779/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група Єврострой»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група Єврострой» (далі - позивач, ТОВ «Інвестиційна група Єврострой») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 17.06.2011 р. № 0007242310 та № 0007232310.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інвестиційна група Єврострой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 3398/23-3/35118500 від 31.05.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.9.3 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 576 099 грн., у тому числі за: 1 квартал 2008 року - 7 353 грн., 2 квартал 2008 року - 56 708 грн., 3 квартал 2008 року - 80 196 грн., 4 квартал 2008 року -78 317 грн., 1 квартал 2009 року - 16 222 грн., 3 квартал 2009 року -24 887 грн., 4 квартал 2009 року - 44 928 грн., 2 квартал 2010 року -16 800 грн., 3 квартал 2010 року -213 982 грн., 4 квартал 2010 року - 36 708 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 466 898 грн., а саме по періодах: січень 2008 року -1 628 грн., лютий 2008 року -1 004 грн., березень 2009 року - 3 250 грн., червень 2008 року - 45 366 грн., липень 2008 року - 3 833 грн., серпень 2008 року - 24 267 грн., вересень 2008 року - 42 056 грн., жовтень 2008 року - 32 606 грн., листопад 2008 року -19 663,00 грн., грудень 2009 року -10 384,00 грн., березень 2009 року - 12 977 грн., вересень 2009 року - 19 079 грн., жовтень 2009 року - 19 079 грн., листопад 2009 року - 16 883 грн., червень 2010 року - 13 440 грн., липень 2010 року -109 139 грн., серпень 2010 року - 62 046 грн., жовтень 2010 року - 23 944 грн., листопад 2010 року - 5 423 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 448 402 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0007242310 від 17.06.2011 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 576 101 грн. за основним платежем та визначення штрафних санкцій у розмірі 144 025 грн. та податкове повідомлення-рішення №0007232310 від 17.06.2011 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 448 402 грн. за основним платежем та штрафних санкцій у розмірі 112 101 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а вразі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9. п.5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахункова ними, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2008-2010 роках позивачем, як підрядником, були укладені договори підряду із наступними замовниками: БУ №463 ВАТ «Чорноморгідробуд», ТОВ ПБК «МАНК», ТОВ «ГЕФЕСТ», ПП «Полібуд-2», ТОВ «Інжбудсистема», ТОВ «Жилбудінвест-К», Асоціацією об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Вогник №2», ПТБП «ОВЕС», відповідно до яких позивач зобов'язувався своїми силами виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єктах замовників.

Для виконання зазначених ремонтно-будівельних робіт позивачем, як замовником, були укладені договори на виконання підрядних робіт з: ПП «ПРОФЕСІОНАЛИ БУДІВНИЦТВА РВС» від 02 листопада 2009 року №13/11-09, від 06 липня 2010 року №06/07-10, від 06 липня 2010 року №09/07-10, від 01 жовтня 2009 року №05/10-09, від 01 жовтня 2009 року №06/10-09; ПП «СВАНБУД-СО» від 01 червня 2010 року №01/06-10, від 03 вересня 2010 року №03/08-10; ПП «СІГМА-М» від 02 червня 2008 року №02/06-08; ПП «Марконіка-05» від 01 серпня 2007 року №18, від 28 травня 2008 року №28/05, від 02 жовтня 2008 року №02/10, від 01 серпня 2007 року №18/1, від 01 березня 2008 року №03/08.

За результатами господарських операцій були належним чином складені податкові накладні, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагенти позивача - ПП «ПРОФЕСІОНАЛИ БУДІВНИЦТВА РВС», ПП «СВАНБУД-СО», ПП «СІГМА-М» та ПП «Марконіка-05» на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Інвестиційна група Єврострой» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, мали ліцензії на проведення робіт, пов'язаних з будівництвом.

Крім того, згідно листа Державної податкової адміністрації в Одеській області від 18.01.2012 р. №1476/10/10-1010 кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ «Інвестиційна група Єврострой», ПП «ПРОФЕСІОНАЛИ БУДІВНИЦТВА РВС», ПП «СВАНБУД-СО», ПП «СІГМА-М» та ПП «Марконіка-05» по господарських взаємовідносинах зазначених підприємств у 2008-2010 роках слідчим відділом податкової міліції ДПА в Одеській області не порушувались.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та віднесення вартості товару до валових витрат.

Крім того, слід зазначити, що з урахуванням вищевикладеного, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов