Ухвала суду № 35793167, 07.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/46087/11

№ К/9991/46087/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а-1397/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом прокурора Слов'яносербського району Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу в сумі 9142,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено: стягнуто податковий борг в сумі 9142,81 грн., в тому числі, податковий борг з податку з доходів найманих працівників - 7242,75 грн., з яких основний платіж - 2414,25 грн., штрафна санкція - 4828,50 грн., на розрахунковий рахунок №33218800700304, код казначейства 24046691, одержувач УДК в Слов'яносербському районі, МФО 804013, банк ГУДКУ в Луганській області, код платежу 11010165, та податковий борг з єдиного податку -1900,06 грн. (основний платіжж) на розрахунковий рахунок №34210379700304, код казначейства 24046691, одержувач УДК в Слов'яносербському районі, МФО 804013, банк ГУДКУ в Луганській області, код платежу 16050200.

Рішення судів обґрунтовані висновком про те, що сума податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) та єдиного податку визначена відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями, які є чинними.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з відповідача податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) та єдиного податку у сумі 9142,81 грн., донарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.09.2009 №0000781700/0 та № 0000791700/0, став факт не сплати відповідачем цієї суми податкового боргу у добровільному порядку. Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками висновків проведеної ДПІ в Слов'яносербському районі Луганської області перевірки СПД ОСОБА_2, за результатами якої складено акт 14.07.2009 № 61/17-НОМЕР_1 про порушення відповідачем норм підпункту «а» пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV) щодо не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників при виплаті їм доходу, що призвело до заниження податкових зобов`язань на 2414,25 грн.; а також порушення відповідачем норм абзацу другого ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», внаслідок чого занижено єдиний податок на 1680,00 грн. за період з 01.03.2008 по 31.12.2008 та на 560,00 грн. за період з 01.01.2009 по 01.06.2009.

ДПІ направлені на адресу відповідача перша та друга податкові вимоги від 16.11.2009 № 1/168 та від 18.01.2010, що підтверджується копіями повідомлень про вручення (а.с. 8-9).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону № 889-IV активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 цього Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (абзац 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обмежились встановленням факту узгодження визначених відповідачу сум податкових зобов'язань контролюючим органом та не сплати цих сум відповідачем в установлений законом строк.

Разом з тим, обставини щодо правомірності донарахування сум податкових зобов`язань, про стягнення якого прокурор в інтересах держави в особі податкового органу звернувся до суду, відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України, входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно припинення юридичної особи.

При цьому, обставини правомірності донарахування відповідачу податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та єдиного податку не можуть вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Без оцінки суду апеляційної інстанції залишились доводи відповідача про пропуск прокурором строку звернення до суду, визначеного частиною 2 ст. 99 КАС України, що у випадку підтвердження обставин пропуску такого строку згідно ст. 100 КАС України має наслідком залишення позову без розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи відповідача, що він не був повідомлений про дату розгляду справи судом першої інстанції і що у справі відсутні докази, які б спростовували ці доводи. Натомість до справи приєднана довідка Слов'яносербського районного територіально-медичного об'єднання від 24.05.2011, яка засвідчує факт проходження ОСОБА_2 лікування в лікарні з 02.04.2011 по 16.04.2011 (а.с.66). Ця обставина підтверджує відсутність у відповідача об'єктивної можливості надати суду першої інстанції пояснення на позов, в тому числі і зауваження стосовно пропуску прокурором строку на звернення до суду з позовом до нього.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги зазначене в цій ухвалі, правильно встановити обставини справи та дати їм належну юридичну оцінку.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково, скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підписМ.В. Сірош