Ухвала суду № 35792954, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/47376/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року

у справі №2а-5057/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Очаків» (надалі - ТОВ «Порт Очаків»)

до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (надалі - Очаківська ОДПІ у Миколаївській області)

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В липні 2011р. позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402300/0 від 09.11.2010р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Порт Очаків» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та генерального директора ТОВ «Порт Очаків», перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Порт Очаків» з питання підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом ТОВ «МехМет» за період з 01.05.2008р. до 01.11.2008р.

В результаті проведеної перевірки було складено акт №132/23/24057648 від 18.10.2010р., у висновках якого визначені порушення позивачем п.п.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог дійсності правочинів щодо спрямованості їх на реальне настання правових наслідків, а також ст.228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який порушує публічний порядок. Вказані порушення знайшли своє відображення в укладанні ТОВ «Порт Очаків» нікчемного правочину з контрагентом ТОВ «МехМет», який не спрямований на реальне настання правових наслідків та порушує публічний порядок і суперечить інтересам держави та суспільства.

На думку податкового органу, внаслідок вказаних порушень позивачем, згідно податкових накладних на придбання товару від ТОВ «МехМет» за період з 01.05.2008р. по 01.11.2008р., до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість за операціями проведеними на підставі нікчемного правочину, чим порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402300/0 від 09.11.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість по вітчизняних товарах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та другої інстанцій цілком вірно та обґрунтовано виходили з наступного.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат, не підтверджених податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт - актом прийняття робіт чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт. Також не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями та іншими передбаченими документами.

В силу приписів п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податків оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку/товарного чека - в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата тримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Порт Очаків» були надані податкові накладні, оформлені згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Поряд з цим, при укладенні договору між ТОВ «Порт Очаків» та ТОВ «МехМет», позивач переконався в тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість. Законом не передбачено надання даних податкових декларацій контрагентів платників податків і не ставить в залежність отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Оскільки податкова служба не має можливості провести зустрічні перевірки контрагентів платника податків у зв'язку з тим, що вони відсутні за місцем знаходження, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цих контрагентів. Тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них чи за ліквідацію таких контрагентів за рішенням суду.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні з зазначенням перевізників, пункту призначення та кількості плит, витяги із журналів реєстрації ТОВ «Порт Очаків» із відомостями про в'їзд автомобілів завантажених залізобетонними плитами, а також довідка про відповідність отриманих та укладених аеродромних плит ПАГ-18 та ПАГ-14 в процесі будівництва по ТОВ «Порт Очаків», що підтверджує факт транспортування товару на територію ТОВ «Порт Очаків» та фактичного отримання його покупцем.

Податковий кредит ТОВ «Порт Очаків» сформований на підставі одержаних від постачальника товару ТОВ «МехМет» податкових накладних №143 від 30.05.2008р., №142 від 02.06.2008р. та №288 від 21.07.2008р.

Таким чином, у позивача були всі підстави щодо віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за реальними господарськими операціями з поставки товарно-матеріальних цінностей.

При цьому відсутність контрагента за місцезнаходженням не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови для його отримання та має всі документальні підтвердження його розміру.

З огляду на вищевикладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту і, як наслідок, необґрунтованого твердження Очаківською ОДПІ у Миколаївській області про порушення ТОВ «Порт Очаків» п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно ствердження податкового органу про нікчемність договору поставки, суди першої та апеляційної інстанцій цілком правильно зазначили, що висновки про нікчемність правочинів, а тим більше визнання правочинів нікчемними, відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Перевіркою не встановлено та не доведено суду, що укладена між позивачем та ТОВ «МехМет» угода, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов