Ухвала суду № 35792933, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/39712/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 22 грудня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

у справі №2а-2403/11/2770

за позовом Приватного підприємства «Сервет» (надалі - ПП «Сервет»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (надалі - ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя)

за участю Прокуратури м.Севастополя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з позовом, в якому, з урахування уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000280232 від 22.07.2011р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000210232 від 12.07.2011р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 22.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідачем також заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі.

Крім того, відповідачем надані пояснення до касаційної скарги.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПП «Сервет» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Сервет" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011р. за поданою декларацією.

В результаті проведеної перевірки було складено акт №46/23-2/33166154/5632/10 від 08.07.2011р., у висновках якого зазначено ряд певних порушень позивачем, а саме:

- порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та додаток №5 до вказаного Порядку, внаслідок чого позивачем не зменшено залишок від'ємного значення за серпень 2010р., що включається до складу податкового кредиту за вересень 2010р.;

- п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011р. та від'ємного значення;

- необґрунтоване включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за грудень 2010р. за податковими накладними, виписаними контрагенту ПП "Ферро-Ю", оскільки операції з ПП "Ферро-Ю" не спричинили реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000210232 від 12.07.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та №0000280232 від 22.07.2011р. про визначення зобов'язання з податку на додану вартість.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій цілком правильно та обґрунтовано виходили з наступного.

Так, в силу приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної/контрактної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні розрахованої суми, вона підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні розрахованої суми вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (в тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Дані положення регулюються п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Положенням п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що у разі, якщо в наступному податковому періоді розрахована сума має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Пункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює підставу для отримання відшкодування, а саме: дані податкової декларації за звітний період.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає в разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів та в разі їх ввезення на митну територію України.

В силу приписів п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено обмеження щодо нарахування податкового кредиту, а саме: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями або іншими передбаченими документами.

Таким чином, єдина підстава для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в складі вартості товарів, - це належним чином оформлена податкова накладна. Тобто право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, елементом чого є включення відповідних показників у декларації з податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. В зв'язку з чим, зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та в подальшому відшкодування податку на додану вартість, якщо він виконав всі передбачені законодавством умови стосовно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами попередніх інстанції встановлено, що між ПП "Сервет" та ПП "Ферро-Ю" укладено договір №01/12 від 01.12.2008р., згідно якого ПП "Ферро-Ю" зобов'язується передати у власність ПП "Сервет" брухт кольорових металів та сплавів, лом та брухт чорних вторинних металів та сплавів. На виконання умов даного договору виписано податкові накладні, видаткові накладні та підписані сторонами акти приймання брухту та відходів чорних металів.

Досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами, відповідною ліцензією на право здійснення господарської діяльності з металобрухтом та договором оренди, на підставі якого позивачем здійснювалось збереження товару.

Судами також встановлено, що ПП «Сервет» у подальшому придбаний у ПП «Ферро-Ю» товар (брухт чорного лому) використано у господарської діяльності, а саме - реалізований ТОВ «Кримсплав», що підтверджується договором від 02.03.2009р. №02/03 та актами приймання-передачі товару.

При цьому ПП "Ферро-Ю" на момент вчинення господарської операції, було зареєстровано платником податку на додану вартість. Тому позивач, отримавши податкові накладні від даного контрагента, включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту до податкової декларації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000280232 від 22.07.2011р. та №0000210232 від 12.07.2011р.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Севастополя її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 22 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов