Ухвала суду № 35792823, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/4928/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі №2а/0270/3986/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест» (надалі - ТОВ «Немирівлатінвест» )

до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області (надалі - у ДПІ у Немирівському районі Вінницької області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В серпні 2011р. позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахування заяви про зміну позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152301, №0000162301 та №0000172301 від 25.03.2011р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2011р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі Вінницької області №0000152301, №0000162301 та №0000172301 від 25.03.2011р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Немирівлатінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р.

В результаті проведеної перевірки було складено акт №90/23/35365643 від 10.03.2011р., у висновках якого зазначені наступні порушення позивачем:

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4; п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень, листопад та грудень 2010р.;

- п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7; п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу Державної податкової адміністрації «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010р.;

- п.п.7.1.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2011р. №000152301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкції; №0000162301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування та №0000172301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій цілком правильно та обґрунтовано виходили з наступного.

Так, в силу приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, вищезазначений закон не містить заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.5. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні розрахованої суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Немирівлатінвест» включило до складу податкового кредиту по деклараціях суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому податкові накладні були виписані. Підтвердженням отримання податкових накладних із запізненням є Журнал реєстрації вхідних податкових накладних ТОВ «Немирівлатінвест» з зафіксованими датами їх отримання, копії витягів якого наявні в матеріалах справи.

При цьому чинним законодавством не зобов'язано платника податків в обов'язковому порядку оскаржувати дії контрагентів щодо затримки у видачі і невидачі податкових накладних.

Таким чином, податковий кредит ТОВ "Немирівлатінвест" сформований на підставі належних податкових накладних та під час перевірки будь-яких обставин щодо непідтвердження сум податку на додану вартість не встановлено.

Оцінюючи всі зібрані докази по справі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Немирівському районі Вінницької області №0000152301, №0000162301 та №0000172301 від 25.03.2011р.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов