Ухвала суду № 35792815, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/43089/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганські області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року

по справі №2а-10922/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест" (надалі - ТОВ "Лізінвест")

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганські області (надалі - Рубіжанська ОДПІ у Луганські області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Рубіжанської ОДПІ у Луганські області про визнання незаконним податкового повідомлення - рішення №0001722301 від 29.08.2011р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0001722301 від 29.08.2011р.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Рубіжанська ОДПІ у Луганські області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій (з урахуванням уточнень в судовому засіданні) просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, позивачем в червні 2011р. була подана відповідачу податкова декларація, розрахунки бюджетного відшкодування та заява про повернення сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок за травень 2011р.

У період з 01.08.2011р. по 12.08.2011р. посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2011р., за наслідками якої складено акт перевірки №295/2301/34933894 від 18.08.2011р. У висновках акта зазначено про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за травень 2011р. на відповідну суму у зв'язку не підтвердженням сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001722301 від 29.08.2011р. про зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011р.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, ст.ст.198 та 200 ПК України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абз.4 п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п.198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, фактичне здійснення спірних господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані відповідно Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні».

Висновки про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011р. контролюючим органом зроблено лише на підставі того, що за результатами проведених зустрічних перевірок неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по ланцюгу постачання до Державного бюджету України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганські області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов