Рішення № 35792512, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14981/13 26.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Інвест Плюс"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп"

Про стягнення 97922,14 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Калінчук О.О. (довіреність б/н від 11.10.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ТОВ "Мегаполіс Інвест Плюс" (далі-Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Поляна Україна Груп" (далі -відповідач) про стягнення 97922,14 грн., з яких 83085,00 грн. основного боргу по договору № 538/13 про надання рекламних послуг, 5440,55 грн. - пені, 1088,09 грн. - 3% річних та штраф у розмірі 8308,50 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 порушено провадження у справі №910/14981/910. Розгляд справи призначив на 17.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів відповідно ст. 69 ГПК України, а розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду щодо надання документів по справі, з метою витребування у сторін додаткових доказів по справі.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва Латко І.О. № 04-1/952 від 03.10.2013 року, відповідно Постанови Верховної ради України від 19.09.2013 року № 593-VII, в зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного Господарського суду, справу № 910/14981/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року справу № 910/14981/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відряджені, справу № 910/14981/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 26.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відрядження справу № 910/14981/13 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судовому засіданні 26.11.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

26.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 26.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про неявку суд повідомив, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи, що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи призначеного на 26.11.2013р. визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Відповідачем у справі являється підприємство (ТОВ «Поляна Україна Груп»), ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, а жодних перешкод у наданні до суду доказів в обґрунтування наявних заперечень, не існувало, такі могли бути поданими як через канцелярію суду, так і направлені поштою на адресу суду. Також, треба зазначити, що сторони мали достатньо часу для надання суду доказів (провадження у справі порушено 05.08.2013р.).

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2012 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 538/12 про надання рекламних послуг (далі за текстом - договір) відповідно до якого в порядку та на умовах, визначеним цим договором і відповідним додаткам до нього, позивач зобов'язується виконати послуги по виготовленню (за умови замовлення позивачем) та/або розташуванню реклами позивача на рекламних носіях відповідно із затвердженою сторонами адресною програмою в період рекламної кампанії, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити їх (п. 1.1. договору).

За змістом розділу «Визначення термінів та понять» договору, рекламна кампанія - роботи (послуги) виконавцем в період строку, визначеного сторонами, в акті бронювання і додатку, по розташуванню, експонуванню та обслуговуванню, реклами замовника на зарезервованих поверхнях спеціальних конструкцій, а також інші роботи (послуги) виконавця, передбачені умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування робіт, строки їх виконання, місце розташування рекламних носіїв, їх кількість, формат, відомості про висвітлення або невисвітлені визначаються сторонами додатково в додатках до договору, які погоджуються та підписуються сторонами і є невід'ємною його частиною.

Згідно п. 1.3. договору в період рекламної кампанії щомісячно до 10 числа після розрахункового місяця відповідач надає, позивач підписує акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1.1. договору відповідач зобов'язується розташувати рекламні матеріали позивача на рекламних носіях у відповідності із затвердженою сторонами адресною програмою на протязі 3-х робочих днів від дати початку рекламної кампанії, в зимовий період - на протязі 5-ти робочих днів від дати початку рекламної кампанії.

Згідно п. 2.3.1. договору своєчасно у повному обсязі оплатити послуги позивача на умовах, визначених цим договором (додатках до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг визначається сторонами в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною. Загальна вартість договору визначається шляхом суми вартості послуг всіх додатків.

Згідно п. 3.2. договору всі розрахунки відповідача з позивачем відбуваються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача у розмірі 100% до 25 числа поточного місяця на підставі рахунку, який виставляє позивач. У разі, якщо на момент оплати рахунок відповідачу не наданий, відповідач робить оплату на підставі договору (додатки).

Відповідно до п. 3.4 договору обов'язок відповідача по оплаті рекламної кампанії вважається виконаним в момент надходження грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок позивача.

Згідно п. 4.3. договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених цим договором, відповідач зобов'язан оплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ствки НБУ, що діяла в період прострочення, яка розраховується за кожен день прострочення від неоплаченої суми.

Відповідно до п. 4.4. договору у разі якщо порушення строків оплати більше 10 календарних днів, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року та в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань, взятих на себе сторонами (п. 7.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи 29.12.2012р. між позивачем і відповідачем підписаний додаток №14 до договору, відповідно до якого сторони погодили проведення рекламної кампанії на умовах викладених у п. 1. додатку №14 до договору. Пунктом 2 додатку №14 до договору визначена вартість наданих послуг в сумі 63 342, 00 грн. Згідно п. 3. додатку №14 до договору оплата послуг відбувається шляхом перерахунку 100% оплати на поточний рахунок позивача відповідно до виставленого рахунку до 25.01.2013 р. На підтвердження виконання робіт визначених у додатку №14 до договору, позивачем надано акт надання послуг №90 від 31.01.2013 р., який підписаний без зауважень обома сторонами договору.

28.01.2013р. між позивачем і відповідачем підписаний додаток №19 до договору, відповідно до якого сторони погодили проведення рекламної кампанії на умовах викладених у п. 1. додатку №19 до договору. Пунктом 2 додатку №19 до договору визначена вартість наданих послуг в сумі 48 144, 00 грн. Згідно п. 3. додатку №19 до договору оплата послуг відбувається шляхом перерахунку 100% оплати на поточний рахунок позивача відповідно до виставленого рахунку. На підтвердження виконання робіт визначених у додатку №19 до договору, позивачем надано акт надання послуг №522 від 28.02.2013 р., який підписаний без зауважень обома сторонами договору.

07.02.2013р. між позивачем і відповідачем підписаний додаток №20 до договору, відповідно до якого сторони погодили проведення рекламної кампанії на умовах викладених у п. 1. додатку №20 до договору. Пунктом 2 додатку №20 до договору визначена вартість наданих послуг в сумі 200, 00 грн. Згідно п. 3. додатку №20 до договору оплата послуг відбувається шляхом перерахунку 100% оплати на поточний рахунок позивача відповідно до виставленого рахунку. На підтвердження виконання робіт визначених у додатку №20 до договору, позивачем надано акт надання послуг №654 від 28.02.2013 р., який підписаний без зауважень обома сторонами договору.

12.02.2013р. між позивачем і відповідачем підписаний додаток №21 до договору, відповідно до якого сторони погодили проведення рекламної кампанії на умовах викладених у п. 1. додатку №21 до договору. Пунктом 2 додатку №21 до договору визначена вартість наданих послуг в сумі 9 710, 00 грн. Згідно п. 3. додатку №21 до договору оплата послуг відбувається шляхом перерахунку 100% оплати на поточний рахунок позивача відповідно до виставленого рахунку. На підтвердження виконання робіт визначених у додатку №21 до договору, позивачем надано акт надання послуг №867 від 31.03.2013 р., який підписаний без зауважень обома сторонами договору.

Надані за договором послуги позивач оплатив частково на суму 38 311, 00 грн., які зараховані позивачем в оплату послуг наданих згідно акту надання послуг № 90від 31.01.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 538/12 про надання рекламних послуг від 25.10.2012 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивач зобов'язався надати для відповідача рекламні послуги на умовах визначених договором, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити зазначені послуги.

Відповідно до п. 3.2. договору, сторони погодили, що на підставі рахунку виконавця замовник оплачує 100 % передплати до 25 числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивачем надавались рекламні послуги, згідно додатків до договору, зокрема, за додатком №14 від 29.12.2012, додатком №19 від 28.01.2013, додатком №20 від 07.02.2013, додатком №21 від 12.02.2013, які підписані обома сторонами на загальну вартість рекламних послуг 121 396, 00 грн. Відповідно до п. 1.3. договору позивачем і відповідачем були підписані без зауважень акти надання послуг в період з 31.01.2013 р. по 31.03.2013 на загальну суму 121 396, 00 грн. Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідачем на виконання умов договору була здійснена часткова оплата вартості наданих рекламних послуг в сумі 38 311, 00 за додатком до договору №14 від 29.12.2012, рекламні послуги в іншій частині, визначені іншими додатками до договору, відповідачем залишені без оплати.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідачем надані рекламні послуги, частково оплачені на суму 38, 311, 00 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 83 085, 00 грн. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 83 085, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 83 085, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 83 085, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 5 440, 55 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 4.3. договору в період з 25.01.2013р. по 25.07.2013р. за актом №90 від 31.01.2013, в період з 25.02.2013р. по 25.07.2013р. за актом № 522 від 28.02.2013р., в період з 25.02.2013 по 25.07.2013 за актом №654, в період з 25.02.2013 по 25.07.2013р. за актом №867.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив частину наданих рекламних послуг, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за весь період прострочення, з урахуванням часткової сплати у розмірі 38 311, 00 грн. за актом №90 від 31.01.2013, а саме: в період з 25.01.2013р. по 25.07.2013р. за актом №90 від 31.01.2013, в період з 25.02.2013р. по 25.07.2013р. за актом № 522 від 28.02.2013р., в період з 25.02.2013 по 25.07.2013 за актом №654, в період з 25.02.2013 по 25.07.2013р. за актом №867.

Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п. 4.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що сума пені за вказаними періодами становить 5 370, 00 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 088, 09 грн. 3% річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення, з урахуванням часткової сплати у розмірі 38 311, 00 грн. за актом №90 від 31.01.2013, а саме: в період з 25.01.2013р. по 25.07.2013р. за актом №90 від 31.01.2013, в період з 25.02.2013р. по 25.07.2013р. за актом № 522 від 28.02.2013р., в період з 25.02.2013 по 25.07.2013 за актом №654, в період з 25.02.2013 по 25.07.2013р. за актом №867.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що сума 3% річних за вказаними періодами становить 1 094, 94 грн. Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що суд за власною ініціативою не може вийти за межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 1 088, 09 грн., згідно розрахунку позивача.

Відповідно до п. 4.4. договору у разі, якщо прострочення оплати становить більше 10 календарних днів відповідач, крім того, зобов'язаний виплатити позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості простроченого платежу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату послуг не встановлено законодавством, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% за прострочення оплати послуг, що становить 8 308, 50 грн. (83 085, 00 * 10 %).Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-А; код ЄДРПОУ 36592399; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» (61140, м. Харків, пр-т Гагаріна, 38, кв. 32; код ЄДРПОУ 36456228) 83 085 (вісімдесят три тисячі вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. суму боргу, 5 370 (п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. пені, 1 088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн. 09 коп. 3% річних, 8 308 (вісім тисяч тримта вісім) грн. 50 коп. штрафу та 1 958 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 47 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко