Постанова № 35792441, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 924/532/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: прокуратури: Пронін О.А. Боршуляк О.М., Яблонський В.С. Сіромашенко Р.Л.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія"на рішення та постановугосподарського суду Хмельницької області від 17 червня 2013 року Рівненського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 рокуу справі№ 924/532/13 за позовомпрокурора Кам'янець-Подільського району в інтересах держави в особі Аграрного фондудотовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія"про стягнення 170 618, 16 грн.ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 р. прокурор звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 202 142,70 грн. заборгованості, з яких 96 304,91 грн. - 20 % штрафу за невиконання форвардного біржового контракту № 663Ф, 33 706,72 грн. - 7 % штрафу за прострочення поставки за контрактом № 663Ф, 39 966,54 грн. - пені, 639,99 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.06.2013 р. (суддя - Виноградова В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. (головуючий - Крейбух О.Г., судді - Юрчук М.І., Василишин А.Р.), позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія 48 152,46 грн. - 20 % штрафу за невиконання контракту, 16 853,36 грн. - 7 % штрафу за прострочення поставки понад 30 днів, 19 983,27 грн. пені.

В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 15.05.2012 р. між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрним фондом (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" (продавець) було укладено форвардний біржовий контракт № 663 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна, за умовами якого продавець в порядку та на умовах даного контракту зобов'язувався передати покупцю до 01.11.2012 р. у власність товар: пшеницю м'яку 3 кл. в кількості 500 тонн на загальну суму 900 000,00 грн., а покупець - прийняти та оплатити цей товар.

За п. 2.2. контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.3. контракту покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених п. 3.3, та виконання п. 4.1 контракту.

Згідно п. 10.3. контракту, контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на аграрній біржі і діє до 01.12.2012 р.

15.05.2012 р. між Аграрним фондом (заставодержатель) та ТОВ "Фірма "Династія" (заставодавець) укладено договір застави, відповідно до п. 1.1. якого заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх обов'язків за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого п. 1.4. цього договору заставленого майна (пшениця 3 кл. урожаю 2012 р. в кількості 500 тонн на площі 256,41 га, загальна вартість товару становить 900 000,00 грн.), переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

У п. 1.8 договору сторони погодили, що розмір зобов'язання, що забезпечується заставою складає 900 000,00 грн.

01.10.2012 р. сторони уклали додатковий договір № 1 до форвардного біржового контракту від 15.05.2012 р., відповідно до якого були внесено зміни, зокрема до п. 1.1. контракту і викладено вказаний пункт в наступній редакції: "продавець передає покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010, жито 2-го класу та жито 3-го класу, що відповідає ДСТУ 4522-2006, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов контракту, Аграрний фонд перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 450 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 911 від 18.05.2012 р.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, відповідач поставив позивачу товар на суму 418 475,47 грн., що підтверджується актами передавання-приймання зерна.

28.01.2013 р. ТОВ "Фірма" Династія" за платіжним дорученням № 43 від 28.01.2013 р. повернуло Аграрному фонду залишок авансової плати в сумі 31 524, 54 грн. згідно форвардного біржового контракту № 663Ф від 15.05.2012 р. грн.

В обґрунтування вимог, прокурор посилався на те, що відповідач свої зобов'язання за форвардним біржовим контрактом № 663 Ф у строк та належним чином не виконав, а тому просив стягнути з відповідача 96 304,91 грн. - 20 % штрафу, 33 706,72 грн. - 7 % штрафу, 39 966,54 грн. - пені та 639,99 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 7.5. контракту сторони погодили, що у разі виконання покупцем п. 5.1 контракту та невиконання продавцем п. 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

Відповідно до п. 7.2 контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару.

Оскільки, відповідач зобов'язання щодо поставки належним чином і у строк не виконав, то господарські суди прийшли до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 20 % і 7 % штрафу та пені. При цьому, суди, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України правомірно зменшили і згідно п. п. 7.2., 7.5. договору, ст. ст. 231 ГК України, 549 ЦК України стягнули з відповідача на користь позивача 48 152,46 грн. - 20 % штрафу, 16 853,36 грн. - 7 % штрафу та 19 983,27 грн. пені.

Водночас, колегія судів звертає увагу, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, одночасно штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, узгоджується з положеннями ст. 230, ч. 2 ст. 231 ГК України і не суперечить приписам ст. ст. 627, 549 ЦК України, оскільки пеня та штраф є різними формами неустойки, а не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій на умовах визначених договором та актами цивільного законодавства.

Також місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки за умовами контракту № 663 Ф у відповідача існував обов'язок поставити, а не оплатити товар.

Отже, доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 17 червня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року у справі за № 924/532/13 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко