Рішення № 35792392, 27.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.13р. Справа № 11/091-12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", с.Гаврилівка Вишгородського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес", м.Дніпропетровськ

про визнання договору поставки недійсним

Головуючий колегії, суддя Крижний О.М.

Суддя Колісник І.І.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Маслянікова І.О., довіреність від 20.12.2012 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" про визнання договору поставки № 11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011р. недійсним.

Позовні вимоги мотивовані посиланням позивача на недійсність договору поставки № 11-1484/БФ-Ю від 12 серпня 2011 року у зв'язку з підписанням договору генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" за допомогою факсиміле, а також не досягненням на момент підписання договору згоди між позивачем та відповідачем щодо істотних умов договору, а саме відсутність визначення асортименту, кількості, якості товару та ціни.

У судове засідання, яке відбулося 27.11.2013 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" не з'явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки (ухвали), яке отримане позивачем 15.11.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" проти позову заперечує, вважає його безпідставним та просить у його задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що на виконання спірного договору поставки № 11-1484/БФ-Ю від 12 серпня 2011 року ним здійснено поставку товару (олії соняшникової) на загальну суму 248200,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 78 від 12.08.2011 року, видатковою накладною № 78 від 12.08.2011 року та товарно-транспортною накладною 01АБ від 05.10.2011 року, тому посилання позивача на те, що спірний договір не направлений на реальне настання наслідків є безпідставним. З огляду на приписи статті 241 Цивільного кодексу України відповідач вважає також безпідставним і посилання позивача на відсутність підпису особи з його боку у спірному договорі.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Татарчука В.О. №357 від 09.09.2013 року для розгляду даної справи у зв'язку зі складністю обставин спору призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий колегії, суддя - Крижний О.М., судді - Колісник І.І., Мартинюк С.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2013 року справу прийнято до розгляду колегією у складі трьох суддів: головуючий колегії, суддя - Крижний О.М., судді - Колісник І.І., Мартинюк С.В. Розгляд справи призначено на 07.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.11.2013 року.

У судовому засіданні 27.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Гермес" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (покупець) був укладений договір поставки № 11-1484/БФ-Ю, відповідно до п. 1.1 якого на умовах і в порядку, передбаченими цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом цього договору є олія соняшникова, що надалі іменується - товар і зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію поставки (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару зазначаються у рахунках-фактурах та накладних документах на кожну окрему партію товару. Товар, що поставляється за цим договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.2 договору).

За п. 2.3. договору товар має відповідати наступним вимогам ГОСТ 27149-95 ТУ:

Кислотне число, мг КОН/гр. - Не більше 1,50%.

Перекисне число, ммоль/кг - Не менше 4,00%.

Температура спалаху -----------------------

Запах і смак - Притаманні олії соняшниковій без стороннього запаху та присмаку.

Прозорість - Прозора, допустимо легке помутніння, без осаду.

Сторонні домішки (каміння, скло, земля та інше) - Не допускається.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару на об'єкт замовника здійснюється постачальником на умовах DDР Бориспіль (Delivered duty paid - Boryspil) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-2000 (видання МТП № 560, введені в дію з 01.01.2000 р.), що застосовуються з урахуванням особливостей положень даного договору.

Термін "DDР - Boryspil " означає, що постачальник здійснює поставку покупцю товару в названому місці призначення та несе всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару до складу покупця, що знаходяться за адресою: Україна, 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46. (п. 3.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" товару (олії соняшникової) відповідно до видаткової накладної № 78 від 12 жовтня 2011 року на суму 248200,00 грн. (а.с. 105 том 2).

Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною № 01АБ, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 107 том 2).

На оплату поставленого товару позивачем виставлено рахунок-фактури № 78 від 12 жовтня 2011 року на суму 248200,00 грн. (а.с. 103 том 2).

Також Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" на поставку товару виписано Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" податкову накладну з відомостями щодо податкових зобов'язань на підставі договору поставки від 12.08.2011 року № 11_1484.

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку на умовах відстрочення платежу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 4.6 договору).

Позивач посилається на те, що спірний договір не підписаний покупцем, не спрямований на реальне настання правових наслідків, тому підлягає визнанню недійсним, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Зважаючи на підстави визнання недійсним договору, що наведені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання договору недійсним з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1-3, частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (частина 4 статті 179 Господарського кодексу України).

За умовами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Дослідивши спірний договір, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, судом встановлено, що сторони домовилися про предмет договору, щодо зобов'язань за ним (прав і обов'язків), а також щодо відповідальності, ціни, строку дії та інших умов. З урахуванням викладеного, а також наявних у матеріалах справи доказів відносно прийняття сторонами його до фактичного виконання, суд вважає зазначений договір укладеним.

На виконання умов договору поставки № 11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011 року відповідач здійснив поставку товару позивачу, що підтверджується видатковими та податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та свідчить про належне часткове виконання зобов'язань за договором. При чому виконання відбулося не лише відповідачем (поставка товару), алей позивачем (прийняття товару).

При цьому, виконуючи вимоги постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року, судом досліджено питання про розбіжності у датах поставки товару та виписування податкової накладної, видаткової накладної та рахунку-фактури, і встановлено, що відповідачем 05.10.2011 року було відвантажено товар і оформлено товарно-транспортну накладну, яка є підтвердженням того, що товар було відвантажено зі складу відповідача. 12.10.2011 року відбулась поставка товару на склад позивача, фактом підтвердження отримання товару позивачем є виписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" податкова накладна, складена на повну поставку товару, а також видаткова накладна, що містить підпис довіреної особи, яка отримала поставлений товар. Тому суд вважає встановленим факт поставки товару згідно спірного договору.

Викладені обставини свідчать, що укладений сторонами договір поставки № 11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011 року спрямований на здійснення поставки товарів та є таким, що має реальні правові наслідки.

З урахуванням викладеного суд відхиляє посилання позивача на те, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є таким, що суперечить положенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Спірний договір поставки № 11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011 року відповідає іншим вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, так як його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Також, суд відхиляє доводи позивача відносно того, що спірний договір не містить підпису особи генерального директора, а, можливо, як зазначає позивач, під час його підписання було використано факсимільний підпис.

Так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо правочин вчинений керівником юридичної особи з перевищенням повноважень, він створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки такої юридичної особи лише у разі наступного схвалення правочину цією юридичною особою.

Враховуючи часткове виконання спірного договору відповідачем, а також те, що кожна зі сторінок договору містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", відповідальність за проставляння яких за загальним правилом покладається на саму юридичну особу (оригінал договору надавався представником відповідача для огляду у судовому засіданні), суд доходить висновку як про визнання цього договору позивачем із самого моменту його укладення, так і про наступне схвалення спірного договору покупцем у ході часткового виконання прийнятих зобов'язань за ним.

Посилання позивача у позові про використання у спірному договорі факсимільного підпису директора не може бути прийнято до уваги як обставина, що має наслідком недійсність чи неукладеність договору, у тому числі з наступних підстав. Так, представник позивача у своєму письмовому поясненні від 15.08.2013 року підтвердив укладення договору, зокрема зазначив, що між сторонами укладено договір № 11-1184/БФ-Ю, а наявність на договорі штампу «Типова форма» підтверджує факт того, що текст договору відповідає інтересам підприємства. Також у поясненнях представник позивача вказав, що «факсиміле на підприємстві використовується виключно за згодою керівника Позивача» (Том 2, а.с.174).

При цьому, в аспекті наданих пояснень та сукупності обставин справи щодо виконання спірного договору, є необґрунтованими пояснення позивача, що договір не набрав чинності, оскільки сторони за договором не досягли згоди щодо використання факсимільного підпису як того вимагає ч. 3. ст. 207 ЦК України.

Не приймаються судом і доводи позивача щодо недійсності спірного договору з огляду на те, що рахунок-фактура відповідача не містить посилання на спірний договір.

Так, зазначена обставина не впливає на недійсність договору з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України. Між тим, посилання на поставку товару за вказаним договором зафіксовано відповідачем у видаткові накладній та податковій накладній, виданій позивачу та наданій суду. Поставка товару відображена відповідачем у податковому обліку за результатом здійснених у серпні-жовтні 2011 року господарських операцій за спірним договором. І згідно відповіді Вишгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області на запит суду, ТОВ «Комплекс «Агромарс» до податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року відображено податковий кредит за податковою накладною № 78 від 12.10.2011 року виданою ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» у загальній сумі 248200,00 грн.

До того ж, між сторонами були відсутні інші діючі договори, якими б передбачалася поставка такої ж продукції.

Стосовно номеру договору поставки в податковій накладній, відповідачем надано пояснення, що у зв'язку з обмеженою кількістю клітинок у формі податкової накладної, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 9696, не було вміщено три символи - «БФЮ».

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, сторонами погоджено всі істотні умови договору, що вбачається з матеріалів справи, а тому вказаний договір є укладеним.

Оцінюючи умови договору з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, суд дійшов висновку, що оспорюваний позивачем договір №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011 року відповідає вимогам чинного законодавства, наведеним вище.

Таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2.2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", з 01 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 073,00 грн.

При звернені з позовом до суду позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, а судовий збір згідно платіжного доручення № 8000137203 від 23.08.2012 року сплачений у сумі 1 102,00 грн. Тобто позивачем зайво сплачений судовий збір у сумі 29,00 грн. (1102,00 грн. - 1073,00 грн. = 29,00 грн.).

На підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у сумі 29,00 грн., зайво сплачений згідно платіжного доручення № 8000137202 від 23.08.2012 року, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 073,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) із державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 29,00 грн. (двадцять дев'ять грн. 00 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 8000137203 від 23.08.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Повний текст рішення складено - 02.12.2013 року.

Головуючий колегії, суддя О.М. Крижний

Суддя І.І. Колісник

Суддя С.В. Мартинюк