Ухвала суду № 35792037, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 33837/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

12 серпня 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» звернулося в суд з позовом до відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000152302/2 від 26 липня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 117459,00 грн. та №0000142302/2 від 26 липня 2010 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 725,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасуовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 липня 2010 року №0000152302/2 та №0000142302/2.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що при проведенні перевірки ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» не надано документів, які б підтверджували зв'язок понесених позивачем витрат по укладених з вищезазначеними товариствами договорах із господарською діяльністю платника податку. Дані послуги неможливо віднести до тих, що стосуються господарської діяльності підприємства, тому позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у взаємовідносинах з вищезазначеними товариствами. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач продав власні основні засоби, тому безпідставним є включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням природного газу. Апелнят також покликається на відсутність зв'язку отриманих позивачем послуг із господарською діяльністю товариства. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 березня по 30 квітня 2010 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01 травня по 31 грудня 2009 року, якою не підтверджено відображене позивачем у декларації за січень 2010 року бюджетне відшкодування та встановлено порушення ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» абз.«а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року на 117459 грн.; п.п.7.4.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит грудня 2009 року на суму ПДВ 56494 грн. внаслідок включення витрат, що не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку; п.п.7.4.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» завищено податковий кредит січня 2010 року на суму ПДВ 424383 грн. внаслідок включення витрат, що не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит січня 2010 року на суму ПДВ 1018 грн. внаслідок включення витрат, що не підтверджені податковими накладними; пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982 (Порядок №166), в результаті чого неправильно відображені оплачені частини залишків від'ємних значень, фактично оплачені отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 декларації) за січень 2010 року на 769322 грн.

За результатами перевірки складено Акт №1730/23-3/00382027 від 31 березня 2010 року (том I, а.с.7-18).

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору.

На підставі висновків акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження 26 липня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152302/2, яким ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 117459,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000142302/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 725,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення вимог податкового законодавства позивач відобразив у податковому обліку з податку на додану вартість господарські операції з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Волинської філії, ТОВ «ТД «Поларт-Трейд», ТОВ «Вакко», ТОВ «Штудіан», ТОВ «ЗЕТТА-ФІН».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

П.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сум бюджетного відшкодування з цього податку, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2008 року між ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» (покупець) та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Волинської філії (постачальник) укладено договір №11-40-8 на поставку природного газу.

15 вересня 2009 року між вказаними контрагентами укладено додаткову угоду №7 до договору про поставку природного газу протягом періоду з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

30 грудня 2009 року між позивачем та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Волинської філії укладено договір №11-40-10 поставки природного газу протягом періоду з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом надано акти передачі-приймання природного газу від 31 грудня 2009 року та від 31 січня 2010 року, податкові накладні від 30 листопада 2009 року №883061/1, від 31 грудня 2009 року №889494/1, від 31 січня 2010 року №689/1, платіжні доручення про перерахування коштів за поставку природного газу.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «Поларт-Трейд», то судом встановлено, що 20 квітня 2009 року між вказаними юридичними особами укладено договір комісії № 1-к, згідно з яким предметом договору є укладення з третіми особами за винагороду договорів на закупівлю на внутрішньому ринку сировини для виготовлення кондитерських виробів.

В підтвердження виконання даного договору позивачем надано звіт від 30 січня 2010 року про виконання вказаних договірних зобов'язань, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001, податкову накладну №85 від 30 січня 2010 року із зазначенням вартості комісійної винагороди, податкові та видаткові накладні за період з 04 по 29 січня 2010 року, платіжні доручення.

27 серпня 2009 року між позивачем (комітентом) та ТОВ «ТД «Поларт-Трейд» (комісіонером) укладено договір комісії №4, предметом якого є укладення з третіми особами договорів на реалізацію на внутрішньому ринку кондитерських виробів.

В підтвердження виконання даного договору позивачем надано звіт від 30 січня 2010 року про виконання вищевказаних договірних зобов'язань, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002, податкову накладну від 30 січня 2010 року №86 із зазначенням вартості комісійної винагороди, реєстри виданих та податкових накладних, виписку з банківського рахунку позивача про здійснення оплати за кондитерські вироби згідно з договором №4 від 27 серпня 2009 року.

01 листопада 2009 року між ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» (замовник) та ТОВ «ТД «Поларт-Трейд» (виконавець) укладено договір №98 про надання інформаційно-консультативних послуг, а саме: вивчення та дослідження ринку кондитерських виробів. В підтвердження виконання даного договору позивачем надано акт №ОУ-0000003 та податкову накладну від 29 січня 2010 року №867 із зазначенням вартості наданих інформаційно-консультаційних послуг, графіки дослідження ринку кондитерських виробів з 2007 року по 2009 рік.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Вакко», то судом встановлено, що між вказаними контрагентами укладено ряд договорів, зокрема: договір від 01 грудня 2009 року про надання правової інформаційно-консультативної допомоги з юридичних питань, пов'язаних з діяльністю підприємства, вчинення ряду дій пов'язаних з врегулюванням спорів, що виникають між суб'єктами господарської діяльності та замовником, з метою їх досудового врегулювання, у разі не досягнення згоди та не вирішення питань в досудовому порядку виконавець розробляє процесуальні документи, вчиняє необхідні дії для захисту інтересів замовника в суді; договір №В-7/12/09 від 07 грудня 2009 року про виготовлення поліграфічної продукції; договір №12-09 від 09 грудня 2009 року про надання послуг, а саме: забезпечення розповсюдження власними силами і на власний ризик POS-матеріалів (флаєрів, плакатів акційних новорічних, плакатів рекламних новорічних).

В підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано податкові накладні від 28 січня 2010 року: №812 про надання послуг щодо доарбітражного врегулювання спорів, №810 про поставку послуг по виготовлення плакатів та флаєрів, №811 про поставку послуг по розміщенню POS-матеріалів.

Виконання договорів підтверджено також наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), звітами про надані послуги.

Щодо господарських операцій ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» з ТОВ «Штудіан», то судом встановлено, що 02 грудня 2009 року між вказаними контрагентами укладено договір про надання послуг з мерчендайзингу товарів.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітом про надані послуги, податковою накладною №33-2801 від 28 січня 2010 року.

Щодо господарських операцій ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» з ТОВ «ЗЕТТА-ФІН», то судом встановлено, що 26 жовтня 2009 року між вказаними контрагентами укладено договір про виконання робіт та надання послуг №Z-26/10-09, згідно з яким ТОВ «ЗЕТТА-ФІН» зобов'язувалося виконати наступні роботи: складання графіку вантажопотоку, моделювання транспортних мереж і розрахунок найкоротших відстаней, планування маршрутів перевезення, надання транспортних засобів.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 січня 2010 року, податкову накладну від 28.01.2010 року №777, розрахунки дотримання оптимальних маршрутів перевезення.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Волинської філії, ТОВ «ТД «Поларт-Трейд», ТОВ «Вакко», ТОВ «Штудіан», ТОВ «ЗЕТТА-ФІН» підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами мають реальний грошовий характер та підтвердженні відповідними первинними документами, зокрема актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Волинської філії, ТОВ «ТД «Поларт-Трейд», ТОВ «Вакко», ТОВ «Штудіан», ТОВ «ЗЕТТА-ФІН», то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними у встановленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності проведених операцій з вказаними контрагентами подано ряд первинних документів, зокрема податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Факт отримання позивачем податкової накладної за результатами придбання товару дає право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Така правова позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10, який зазначив, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції за результатами дослідження належних та допустимих доказів у справі зроблено правильний висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту з фінансово-господарських операцій з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Волинської філії, ТОВ «ТД «Поларт-Трейд», ТОВ «Вакко», ТОВ «Штудіан», ТОВ «ЗЕТТА-ФІН», а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Апелянт покликається також на безпідставність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за придбання природного газу, у зв'язку з відсутністю (продажем) у ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» власних основних фондів.

Колегія суддів вважає такі твердження помилковими, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивач орендував комплекс приміщень з розташованим на ньому обладнанням та зобов'язане було вносити оплату комунальних послуг згідно з лічильниками.

Щодо покликань апелянта на відсутність зв'язку отриманих позивачем послуг із господарською діяльністю, колегія суддів зазначає наступне.

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) стверджується, що основним видом діяльності ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» за КВЕД є виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів.

Матеріалами справи підтверджується, що надані контрагентами послуги безпосередньо стосувалися діяльності ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» по виготовленню, реалізації, просуванню на ринку кондитерських виробів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що такі господарські операції відповідають видам господарської діяльності позивача, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №0000152302/2 та №0000142302/2 прийнято неправомірно.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, Луцькою ОДПІ не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у справі № 2а-2232/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2013 року.