Ухвала суду № 35789634, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/10058/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Похилько Л.В.

представника відповідача Середи Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної митної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-1870/10058/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"

до Сумської митниці Державної митної служби України , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про визнання дій протиправними, скасування рішення та визнання картки відмови недійсною,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі по тексту -позивач, ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач 1, Сумська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКСУ в Сумській області), в якому просив:

- визнати дії Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року протиправними;

- скасувати рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року;

- визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року протиправною;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на свою користь надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 20 481грн.30коп. та ввізного мита у розмірі 85 186грн.50коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 27.06.2012 року Сумська митниця відмовила ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" у митному оформленні задекларованого товару (комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021), оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 (далі по тексту - Картка відмови). Підставою для відмови стало прийняття рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, відповідно до якого Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 невизнаний відповідачем для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у відповідності до пунктів 2.4,3.1,3.2,5.3,9.3 „Правил визначення країни походження товарів", затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року. 02.07.2012 року позивач оформив митну декларацію №805130000/2012/007814 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 85 186 грн.50 коп. та податку на додану вартість у розмірі 357 783 грн.30 коп.

ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" зазначає, що відповідачем не було зазначено про наявність будь-яких недоліків у наданому для митного оформлення оригіналі сертифікату. Сертифікат, поданий до Сумської митниці, складений за формою СТ-1 та відповідає вимогам до заповнення сертифікатів. Крім того, інформація про походження товару з Російської Федерації підтверджується актом експертизи, де вказаний критерій походження: „Д8505" - товар підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації, що відповідає графі 9 сертифікату за формою СТ-1. Оскільки будь-які розбіжності про країну походження у даних документах відсутні, то відповідачем неправомірно прийнято рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, а також картка відмови №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року, що потягло за собою сплату надмірної суми податку на додану вартість у розмірі 20 481грн.30коп. та ввізного мита у розмірі 85 186грн. 50коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.13 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та визнання картки відмови недійсною задоволено.

Визнати дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 протиправними.

Скасовано рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/00221 від 27.06.2012 року.

Визнано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року протиправною.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська,7, код ЄДРПОУ 23636315) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (м. Суми, вул. Горького,58, код ЄДРПОУ 05747991, рах. №26001034313200 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код банка 09807750) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 20 481грн. 30коп. (двадцять тисяч чотириста вісімдесят одна грн. тридцять коп.) та суму ввізного мита у розмірі 85 186грн. 50коп. (вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят шість грн. п'ятдесят коп).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач, Сумська митниця Державної митної служби України, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, Сумської митниці Державної митної служби України, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" зареєстровано юридичною особою (код ЄДРПОУ 05747991), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.14-16).

27.06.2012 р. Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" подана до Сумської митниці митна декларація № 805130000/2012/007711 від 27.06.2012 р. для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021(далі по тексту - товар) та інші документи, необхідні для митного контролю (а.с.9-10, 25-33).

Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт № 58-01Э/2012 від 11.01.2012 р., укладений між ТОВ "ЭМПР-ГАЗ" (Російська Федерація) та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" (а.с.25-29), оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 (а.с.10) та акт експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Торгово-промисловою палатою Російської Федерації, (а.с.30-33) та інші документи.

27.06.2012 р. Сумська митниця відмовила ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 (далі по тексту - Картка відмови) (а.с.13).

Підставою для відмови стало прийняття рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року (далі по тексту - рішення), відповідно до якого Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 не визнаний відповідачем для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у відповідності до пунктів 2.4, 3.1, 3.2, 5.3, 9.3 Правил визначення країни походження товарів", затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 р. (а.с.11).

02.07.2012 року позивач оформив митну декларацію №805130000/2012/007814 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 85 186грн.50коп. та податку на додану вартість у розмірі 357 783грн.30коп. (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що діями Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року, рішенням про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року та оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані дії та картка підлягають визнанню протиправними, а рішення про визначення країни походження товару - скасуванню, і, як наслідок, сума надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита підлягають поверненню позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З метою отримання преференційного режиму для підтвердження країни походження товару позивачем до Сумської митниці було подано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від в25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 (а.с.10) та акт експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.30-33).

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про визначення країни походження товарів та картки відмови (а.с.11,13), насамперед, стало порушення пункту 5.3 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 р. № 3592-VI, відповідно до яких товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення, оскільки відомості, вказані в акті експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 , однозначно не свідчать про те, що технологічні операції відповідають критерію достатньої обробки/переробки товару (відсутні дані щодо переліку основних технологічних операцій з виготовлення готової продукції), у відповідності до пункту 9.1 Правил.

Тобто, Сумська митниця свої сумніви щодо відомостей, які містяться в сертифікаті форми СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 (а.с.10), пов'язує з неповнотою заповнення акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.30-33), а також з наданням Торгово-промисловою палатою Російської Федерації відповіді на запит Сумської митниці від 09.07.2012 року №08/4827, до якої не додані необхідні документи, що підтверджують виконання критерію достатньої переробки/обробки товару (а.с.94-96,98-99).

Проте, колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача не можуть слугувати достатньою підставою для виникнення сумнівів щодо відомостей, які містились саме у сертифікат, та для направлення у зв'язку з цим відповідного запиту.

Відповідно до вимог ст. 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст.36 МК України).

Згідно п.3 ч.3 ст. 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Дана угода ратифікована Законом України від 06 жовтня 1999 року № 1125-XIV.

Стаття 3 зазначеної Угоди передбачала, що договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін. Країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів. Вказані Правила були затверджені рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року.

Згодом дані Правила дійсно втратили чинність, зокрема для Російської Федерації та України та Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009р. були прийняті нові Правила визначення країни походження товарів. Саме на них йде посилання в акті експертизи (а.с.30-33).

При цьому варто зазначити, що критерій достатньої обробки/переробки для товарної позиції 8505 (що має місце в даному випадку), передбачений Правилами 2000р., після вступу в силу для України Угоди про Правила визначення країни походження товарів від 20.11.2009р. не змінився.

Крім того, згідно з ч.1 ст.2 Договору про зону вільної торгівлі, ратифікованого Україною 30.07.2012 року, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (ч.1 ст.4 Договору).

Порядок визначення країни походження товарів, що походять і ввозяться на митні території Сторін з третіх країн, і вивозяться з митних територій Сторін у треті країни, регламентується національним законодавством Сторін і міжнародними договорами, учасниками яких вони є (ч.1 ст.4 Договору).

В той же час, сумніви щодо відомостей, зазначених у сертифікаті, які Сумська митниця пов'язує зі змістом акту експертизи, є безпідставними, оскільки для підтвердження країни походження товару у конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п.6.1 Розділу 6 Правил необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару. Дана норма кореспондується з п. 1 ст. 43 МК України, відповідно до змісту якого документом, що підтверджує країну походження товару є, зокрема, сертифікат про походження товару.

Згідно з п. 5.1 цих Правил визначення країни походження товарів 2009 р., товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цим Правилам. Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару (п.6.1 Правил визначення країни походження товарів 2009 р.).

Відповідно до п. 6.6 Правил визначення країни походження товарів 2009р., у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому, акт експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки наявність даних актів вимагається лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, у графі 33 митної декларації № 805130000/2012/007711 від 27.06.2012 р. зазначений той же код товару, який відповідає графі 9 сертифікату за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 (а.с.9-10), а саме: "Д8505", тобто відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, були ідентичні відомостям, що містяться в митній декларації.

Оскільки основні умови, за якими критерії достатньої обробки /переробки вважаються виконаними, не змінились, то наданий ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" під час митного оформлення з метою підтвердження країни походження товару та одержання пільги зі сплати ввізного мита на умовах Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994р. та Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993р., сертифікат, виданий продавцем, про походження товарів форми СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 оформлений у відповідності до вимог Правил визначення країни походження товарів 2009р. та містить вичерпну та достовірну інформацію щодо країни походження товару. Зокрема, у графі 13 сертифікату зазначена країна походження товару - Російська Федерація, а у графі 9 вказаний критерій походження "Д8505", тобто товар підданий достатній обробці (переробці) (а.с.10).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на пункт 9.1 Правил, згідно якого сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо:

- у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки;

- проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення;

- відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого;

- бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення;

- у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле;

- товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил;

- товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.

В суді першої інстанції оглядався оригінал сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881, наданий на вимогу суду представником відповідача (а.с.10,128), а також досліджувався його зміст на предмет наявності в ньому дефектів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що Сумською митницею під час митного оформлення товару та під час перевірки сертифікату форми СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 також не було виявлено недоліків чи неповноти у його заповненні, будь-які розбіжності про країну походження товару у сертифікаті походження чи інших документах, що подавались митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, крім посилання на акти експертизи, були відсутні.

З приводу посилань відповідача на недотримання в даному випадку критерію достатньої переробки/обробки товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил, критерій достатньої обробки (переробки) - це один із критеріїв визначення країни походження товарів, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві країни чи більше, вважається таким, що походить з тієї країни, на території якої його було піддано останній істотній обробці (переробці), достатній для надання товарові його характерних властивостей.

Згідно п. 2.4 Правил, у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов: а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки); б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце; в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (далі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною Правил).

До цього Переліку як одна з умов може бути включено правило адвалорної частки як самостійно, так і в поєднанні з виконанням інших необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, викладених у підпункті "б" цього пункту.

У разі якщо застосовується правило адвалорної частки, вартісні показники розраховуються:

- для матеріалів іноземного походження - за митною вартістю таких матеріалів під час їхнього ввезення до країни, на території якої здійснюється виробництво кінцевого товару, або за документально підтвердженою ціною їхнього першого продажу на території країни, у якій здійснюється виробництво кінцевого товару;

- для кінцевого товару - за ціною на умовах франко-завод.

Отже, п.2.4 Правил для визначення критерію достатньої обробки/переробки товару передбачає ряд умов, які були дотримані позивачем стосовно задекларованого товару.

Зокрема, відповідно до акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.32), відбулася зміна товарної позиції задекларованого товару (комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021) за ТН ЗЕД на рівні перших чотирьох знаків у порівнянні з сировиною іноземного походження. Так, в акті перевірки зазначено, що: "Згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) кінцевий товар відноситься до товарної позиції 8505, а використані при його виробництві матеріали іноземного походження відносяться до товарних позицій: джерела живлення, дроселі - 8504, конденсатори - 8532, світло діоди - 8541, клейми, контракти, вимикачі, з'єднувачі, наконечники - 8536, мікросхеми - 8542, комплектуючі кафів управління - 7326, 7616,8538, метизи - 7318, вентилятори - 8414".

Оскільки товар, що класифікується в товарній позиції 8505, включений до Додатку 1 Правил, експертом проведений розрахунок адвалорної частки (коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції). Так, з урахуванням ціни франко-завод кінцевого товару, вартості іноземних матеріалів визначена адвалорна частка, яка становить 19,81% (а.с.33).

Також в акті зроблений висновок, що для кінцевого товару (комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021 з товарною позицією 8505 по ТН ЗЕД) вартість використовуваних іноземних матеріалів не перевищує 50% ціни кінцевої продукції, при цьому, матеріали іноземного походження, що класифікуються в даній товарній позиції, не використовуються.

У зв'язку з вищевикладеним встановлено, що для вищевказаного товару виконуються умови, зазначені в "Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце" (Додаток 1 до Правил), що відповідає вимогам Правилами визначення країни походження товару в Російській Федерації та дозволяє вважати даний товар таким, що походить з Російської Федерації (а.с.33).

Тобто, кінцевий товар, згідно з Правилами визначення країни походження товару, є товаром російського походження, підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації та має відповідний критерій походження.

Таким чином, ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" дотримані вимоги п.2.4 Правил визначення країни походження товару для визначення критерію достатньої обробки/переробки товару, що також враховується судом під час прийняття рішення у справі.

Щодо надання Торгово-промисловою палатою Російської Федерації відповіді на запит Сумської митниці від 09.07.2012 року №08/4827, до якої не додані необхідні документи, що підтверджують виконання критерію достатньої переробки/обробки товару (а.с.94-96,98-99), колегія суддів вважає доцільним відмітити, що, відповідно до пункту 9.3 вказаних Правил, сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, зокрема, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

При цьому колегія суддів зазначає, що підставою для надіслання запиту митним органом країни ввезення товару повинна бути хоча б одна з обставин, передбачена у п.9.1 Правил визначення країни походження товарів 2009 р., що свідчить про недійсність сертифікату внаслідок наявності у ньому недоліків, чітко визначених законодавством, а не на підставі сумнівів митного органу з приводу змісту актів експертиз чи інших документів.

Тому підставою для надіслання такого запиту в даному випадку повинна бути не наявність недоліків у змісті акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.11), а встановлення митним органом відомостей, зазначених в сертифікаті, які не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого. Таким чином, підставою для відмови у наданні позивачу преференційного режиму вільної торгівлі фактично стали припущення стосовно неправильності та неповноти заповнення акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.11), який, згідно з п.3 ст.43 МК України, ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" взагалі не мало обов'язком пред'являти, враховуючи, що будь-які розбіжності в документах про країну походження товару були відсутні та митним органом не були встановлені інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в інших документах (п.8 ст.43 МК України).

В даному випадку, як вбачається з копії відповіді на запит Сумської митниці від 09.07.2012 року №08/4827 (а.с.98-99), Торгова -промислова палата Російської Федерації не відмовлялася надати митному органу країни ввезення необхідні документи, зазначивши, що сертифікат походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 був виданий на підставі акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.30-33) та заяви ТОВ "ЭМПР-ГАЗ". Також відповідачу повідомлялося, що документи, на підставі яких проводилася експертиза та видавався відповідний акт, були повернуті ТОВ "ЭМПР-ГАЗ" за його вимогою (а.с.98-99).

Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено повноважень митних органів самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки це питання належать до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.

Відповідно до п.9.2 Правил, сертифікат форми СТ-1, не визнаний митними органами країни ввезення, може бути згодом визнаний ними на підставі відповідного листа вповноваженого органу, що видав сертифікат форми СТ-1, з уточненням відомостей, зазначених у сертифікаті. При цьому, підстави для невизнання сертифікатів дійсними прямо передбачені п.9.1 Правил, які у випадку з пред'явленням для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021 на підставі митної декларації № 805130000/2012/007711 від 27.06.2012 р. були відсутні.

Крім того, митне законодавство не ставить в пряму залежність одержання чи не одержання режиму вільної торгівлі від згоди чи не згоди митних органів країни ввезення товару зі змістом відповідей на їх запити, та не надає прав таким органам донараховувати на цій підставі суми платежів.

Окрему увагу варто приділити оцінці законності прийнятого відповідачем рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, оскільки ст.ст. 36-48 МК України від 13.03.2012 року не передбачено право митних органів приймати рішення про визначення країни походження товару.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 426 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1861 і від 20 грудня 2006 р. № 1765 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (набрала чинності 01.06.2012) постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1864 "Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України", на виконання якої був виданий наказ Держмитслужби України від 09.11.2009 № 1070, втратила чинність.

Згідно зі ст. 23 Митного кодексу України митними, органами можуть прийматися попередні рішення з питань визначення країни походження товарів за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України у порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2012 № 737, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.07.2012 за № 1176/21488.

Отже, чинним на момент прийняття рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року законодавством не передбачено право митних органів на прийняття рішень про визначення країни походження товару, окрім прийняття попередніх рішень з цих питань, передбачених ст. 23 МК України.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року прийнято відповідачем незаконно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

У зв'язку з чим, враховуючи встановлені обставини у справі, дії Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року є протиправними, а картка відмови №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності на момент звернення до суду порушень прав позивача, оскільки за умови одержання Сумською митницею належного посвідчення про походження товарів можливе відновлення режиму вільної торгівлі до 27.06.2013 року, враховуючи, що прийняття відповідачем рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року та картки відмови №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року потягло за собою значні негативні майнові наслідки для ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе", які проявилися у сплаті надмірної суми податку на додану вартість у розмірі 20 481грн.30коп. та ввізного мита у розмірі 85 186грн.50коп.

Тобто, зазначені рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, стали підставою для зміни майнового стану цієї юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень призвело до зменшення майна (грошових коштів) позивача (а.с.12).

Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" майна та грошових коштів, а тому права позивача є порушеними та такими, що підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 20 481грн.30коп. та ввізного мита у розмірі 85 186грн.50коп. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України від 13.03.2012 року, повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

-оригінал виконавчого документа;

-судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

-оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Оскільки скасовано рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, а картка відмови №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року визнана протиправною, колегія суддів вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 20 481грн.30коп. та ввізного мита у розмірі 85 186грн.50коп.

Факт сплати податку на додану вартість та мита за митною декларацією №805130000/2012/007814 від 02.07.2012 року підтверджується відміткою "Сплачено" на митній декларації (а.с.12). Відповідачем - Сумською митницею сам факт сплати позивачем вказаних сум до бюджету та їх розмір в судовому засіданні не заперечувався.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в разі скасування рішення про визначення країни походження товару та визнання картки відмови протиправною і не стягнення коштів з бюджету, що зараховані в бюджет після митного оформлення товарів, не досягаються завдання адміністративного судочинства, оскільки адміністративне судочинство не виконує свою основну функцію - відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Тобто, необхідність стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів розглядається як спосіб відновлення прав позивача у випадку скасування рішень митних органів, які впливають на визначення розміру митних платежів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 20 481грн.30коп. та ввізного мита у розмірі 85 186грн.50коп.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та фактичні обставини, враховуючи приписи Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, та приймаючи до уваги, що відповідачами у даній категорії справ виступають митні органи та органи державного казначейства, які безпосередньо здійснюють повернення коштів з бюджетного рахунку, колегія суддів приходить до висновку, що надміру сплачені позивачем мито та податок на додану вартість підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві, через яке спірні суми були зараховані до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діями Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року, рішенням про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року та оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані дії та картка підлягають визнанню протиправними, а рішення про визначення країни походження товару - скасуванню, і, як наслідок, сума надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита підлягають поверненню позивачу.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 27.03.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-1870/10058/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Чалий І.С. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2013 р.