Постанова № 35789314, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. справа № 804/4655/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представника відповідача: Ваховської Г.О.

представників позивача: Гордієнка А.І., Козлової Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі №804/4655/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕПЕКС» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕПЕКС» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної МДПІ від 19.11.2012 року №0007681502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 85 020грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 21 255грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.11.2012 року №0007681502.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька центральна МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Криворізької центральної МДПІ у період з 20.09.2012р. по 18.10.2012р. на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, поданої підприємством у вересні 2012 року, а саме:

- податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року реєстр. № 9056873989 від 19.09.2012, Додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів реєстр. №9056874090 від 19.09.2012р., Додаток 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, реєстр. №9056874081 від 19.09.2012р., Додаток 3 Розрахунок сум бюджетного відшкодування, реєстр. № 9056874236 від 19.09.2012р.

- уточнюючого розрахунку з ПДВ за червень 2012 року реєстр, № 9056786326 від 19.09.2012, Додаток 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, реєстр. №9056786213 від 19.09.2012р., Додаток 3 Розрахунок сум бюджетного відшкодування, реєстр. №9056786361 від 19.09.2012р.

- уточнюючого розрахунку з ПДВ за липень 2012 року реєстр. №9056786466 від 19.09.2012, Додаток 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, реєстр. №9056786598 від 19.09.2012р., Додаток 3 Розрахунок сум бюджетного відшкодування, реєстр. №9056786778 від 19.09.2012р.

За результатами даної перевірки складено Акт №3281/174/1640/36220727 від 18.10.2012р. (а.с.8-18).

В Акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем:

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року, який подано у вересні 2012 року, реєстр. №9056786326 від 19.09.2012р.), за що передбачено відповідальність пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2012 року, який подано у вересні 2012 року, реєстр. №9056786466 від 19.09.2012р.), за що передбачено відповідальність пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2 податкової з ПДВ за серпень 2012 року, реєстр. №905673989 від 19.09.2012р.), за що передбачено відповідальність пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, Криворізька центральна МДПІ надала відповідь про те, що ТОВ «КРЕПЕКС» не має права на бюджетне відшкодування за рахунок від'ємного значення за задекларованими терміном виникнення протягом 2009 року.

На підставі Акту перевірки, Криворізькою центральною МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 19.11.2012р. №0007681502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 85 020грн., в тому числі за 8 міс. 2012р. - 25 038грн., за 6 міс. 2012р. - 34 064грн., за 7 міс. 2012р. - 25 918грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21 255грн.

Позивач скористався правом оскарження до ДПС у Дніпропетровській області зазначеного податкового повідомлення-рішення. За результатами розгляду первинної та повторної скарг, податкове повідомлення-рішення №0007681502 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0007681502 від 19.11.2012 року є таким, що винесено безпідставно й необґрунтовано. Суд зазначив, що відповідач необґрунтовано поширив норми законодавства, що регулюють порядок бюджетного відшкодування тобто порядок повернення платнику податку з бюджету сум у зв'язку з надмірною сплатою податку, на порядок застосування податкового кредиту тобто на суми, які не повертаються (відшкодовуються) з бюджету, а на які платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тим самим фактично необґрунтовано обмеживши строк, протягом якого платник податку може використовувати податковий кредит, 1095 днями. З цих же підстав суд першої інстанції визнав необґрунтованим застосування відповідачем і штрафних санкцій, оскільки у відповідності з п. 123.1. ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Наведений порядок врахування від'ємного значення суми податку на додану вартість також був визначений п.п.7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення у ТОВ «КРЕПЕКС» сум від'ємного значення.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Спору між сторонами з приводу наявності господарських операції у періоді квітень-жовтень 2009 року між сторонами не існує. Як вбачається з Акту перевірки, податковим органом зазначено, що розрахунки за отримані в квітні-жовтні 2009 року товари/послуги були проведені своєчасно.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що право на бюджетне відшкодування сум від'ємного значення у позивача виникло у жовтні 2009 року, а тому, не скориставшись таким правом у жовтні 2009 року, позивач втратив право на їх відшкодування, оскільки чинним законодавством не передбачено право відстрочення використання такого права. Крім того, підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а так само і пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України визначені особи, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. ТОВ «КРЕПЕКС» отримано свідоцтво платника ПДВ 18.12.2008р., а відтак, права на бюджетне відшкодування сум від'ємного значення, які виникли у квітні-жовтні 2009 року, позивач не має. Відповідно до норм пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. З цих підстав позивач не має права на бюджетне відшкодування за рахунок від'ємного значення за задекларованим терміном виникнення протягом 2009 року.

Такі доводи податкового органу суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

Щодо доводів податкового органу про те, що законом не передбачено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування.

За змістом пп.14.1.18. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою для бюджетного відшкодування є фактична сплата сум податків отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

При цьому, ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Податковий кодекс України не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Таким чином, доводи податкового органу в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що ТОВ «КРЕПЕКС» отримано свідоцтво платника ПДВ 18.12.2008р., а відтак, з урахуванням п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, права на бюджетне відшкодування сум від'ємного значення, які виникли у квітні-жовтні 2009 року, позивач не має.

Відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.200.5 ст.200 ПК України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, зокрема, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ «КРЕПЕКС» отримано свідоцтво платника ПДВ 18.12.2008р.

З огляду на вищенаведені норми права, позивач не мав права протягом року заявляти до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення, які виникли за період до грудня 2009 року. Проте, податковим законодавством не встановлено відсутність взагалі такого права щодо сум, які виникали протягом 12 місяців з моменту реєстрації особи як платника ПДВ. Тобто, ТОВ «КРЕПЕКС» не позбавлений був права заявити до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення, які виникали починаючи з 18.12.2008р. і до 18.12.2009р., після спливу 12 місяців з моменту реєстрації особи платником ПДВ.

Таким чином, доводи податкового органу в цій частині також є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування за рахунок від'ємного значення за задекларованим терміном виникнення протягом 2009 року, у зв'язку з пропуском встановленого строку 1095 днів.

Порядок нарахування, обчислення та сплати податкових зобов'язань на час здійснення господарської діяльності, що зумовила виникнення податкового кредиту з ПДВ, визначався Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх

відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При чому, вказані положення кореспондуються із визначеними у Податковому кодексі України, що набув чинності із 01.01.2011р., а саме: п.п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судом встановлено, що сума ПДВ в розмірі 34.064грн., яка відображена позивачем, як сума яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодах, виникла у квітні-жовтні 2009р.

Разом з тим, у періоді з квітня 2009р. по червень 2012р. позивач не приймав рішення та не звертався до податкового органу з відповідними заявами щодо бюджетного відшкодування зазначеної суми або шляхом зарахування на рахунок платника податку або шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах. Більш того, суми від'ємного значення, які виникли:

у квітні 2009 року у сумі 7 291грн. не зазначалася позивачем у наступних податкових деклараціях, починаючи з квітня 2009 року

у травні 2009 року у сумі 8 213грн. не зазначалася позивачем у наступних податкових деклараціях, починаючи з травня 2009 року

у червні 2009 року у сумі 10 045грн. не зазначалася позивачем у наступних податкових деклараціях, починаючи з червня 2009 року

у липні 2009 року у сумі 760грн. не зазначалася позивачем у наступних податкових деклараціях, починаючи з липня 2009 року

у серпні 2009 року у сумі 4 070грн. не зазначалася позивачем у наступних податкових деклараціях, починаючи з серпня 2009 року

у вересні 2009 року у сумі 3 645грн. не зазначалася позивачем у наступних податкових деклараціях, починаючи з вересня 2009 року

у жовтні 2009 року у сумі 40грн. не зазначалася позивачем у наступних податкових деклараціях, починаючи з жовтня 2009 року.

Як вже зазначалося, право на бюджетне відшкодування вказаних сум, з урахуванням п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виникло у січні 2010 року, проте, позивач не був позбавлений права зазначати суми від'ємного значення у податкових деклараціях наступних звітних податкових періодах, і в такому випадку строки, якими було б обмежено право позивача на заявлення таких сум до бюджетного відшкодування, законодавством не встановлені.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку строк у 1095 днів повинен вираховуватись саме з дня декларування позивачем таких сум від'ємного значення, та враховуючи, що позивачем вперше вказано залишок сум від'ємного значення, які виникли у квітні та травні 2009 року, лише у податкові декларації за червень 2012 року, то податковий орган вірно зазначив про пропуск позивачем строку у 1095 днів.

Разом з тим, зменшуючи суму бюджетного відшкодування, яка виникла за рахунок від'ємних значень, які були задекларовані позивачем у червні-жовтні 2009 року, на підставі пропуску строку у 1095 днів є безпідставним, оскільки такий строк пропущено не було.

В порушення ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведено правомірності своїх дій в частині. Більш того, у судовому засіданні представник відповідача зазначила, що право на бюджетне відшкодування сум від'ємного значення у позивача виникло у жовтні 2009 року. Вказане свідчить про те, що посилання податкового органу на те, що станом на червень 2012 року позивачем пропущено строк у 1095 днів, є безпідставним, оскільки такий строк вираховується з моменту отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань є різновидом бюджетного відшкодування, та, фактично, є поверненням платнику податку з бюджету сум у зв'язку з надмірною сплатою податку, проте таке повернення відбувається не шляхом зарахування на рахунок платника податків, а шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Статтею 123 ПК України визначено такий правовий інститут, як штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Так, відповідно до п.123.1, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було самостійно скасовано рішення про визначення суми грошового зобов'язання, а відтак, застосування штрафних санкцій на підставі ст.123 ПК України за відсутності визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, є неправомірним.

У судовому засіданні представник відповідача не надала пояснень щодо обґрунтованості застосування штрафних санкцій, в той час, як відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок по суті позовних вимог, оскаржене рішення відповідача є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначені ч.3 ст.2 КАС України, проте суд першої інстанції припустився помилкового застосування норм матеріального права, що в силу п.1 ч.1 ст.201 КАС України, є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, ст.201, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі №804/4655/13-а змінити.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕПЕКС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.11.2012 року №0007681502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 85 020грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 21 255грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі складено 29.11.2013р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов