Ухвала суду № 35789288, 21.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р.

справа № 1170/2а-562/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі № 1170/2а-562/12 за позовом приватного підприємства «Електросервіс» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Технорес» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Електросервіс» 16 лютого 2012 року звернулось до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001212300 від 29.11.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 13 044 грн. в т.ч. за основним платежем - 13 043 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №303/2300-30416950 від 04.10.2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2011 року №0001212300.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позов є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки про відсутність у позивача права на нарахування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Технорес» які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість з ТОВ «Технорес», код ЄДРПОУ - 36983816 за період з 01.12.2010 - 31.05.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №303/2300-30416950 від 04.10.2011 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем

- ст.185.1, 187.1,188.1 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» в результаті чого встановлено їх завищення в сумі 9787 грн., в т.ч. за січень 2011 року в сумі 5000 грн., березень 2011 року в сумі 4787 грн.;

- ст.198.2 ст.198.3 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» в результаті чого встановлено їх завищення всього у сумі 22830 грн., в т.ч. за січень 2011 року в сумі 6850 грн., лютий 2011 року в сумі 2717 грн., березень 2011 року в сумі 8670 грн.; квітень 2011 року – 4593 грн.

- в порушення ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов’язання, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 13043 грн., в тому числі: січень 2011 року - 1850 грн., лютий 2011 року - 2717 грн., березень 2011 року - 3883 грн.; квітень 2011 року – 4593 грн.;

- ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Електросервіс» з постачальниклом ТОВ «Технорес» по операції купівлі-продажу в періоді з 01.12.2010 – 31.05.2011 року.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 22 830 грн. за податковими накладними виданими ТОВ «Технорес» (а.с.57).

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписано за господарськими операціями, які здійснено позивачем на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Технорес», без мети реального настання правових наслідків. Оскільки операції з поставки товару від ТОВ «Технорес» не підтверджуються наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тобто необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Між тим під час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача перевіряючими особами не досліджувалися.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212300 від 29.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 13 043 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (а.с. 83).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Технорес» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 28.01.2011 року №1, предметом якого є поставка товару зазначеного в актах прийому-передачі, накладних, податкових накладних (т.1 а.с. 30-31).

На підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме податкові накладні (т.1 а.с. 33, 39,41,47,50,52); видаткові накладні від 28 січня 2011 року, 31 січня 2011 року, 28 лютого 2012 року, 29 та 31 березня 2012 року, 26 квітня 2011 року, згідно яких позивачу було поставлено вказаний товар (т.1 а.с. 32, 38,40,46,48,51); банківські виписки, що підтверджують часткову оплату поставленого товару (т.1 а.с.53-63).

Також позивачем було здійснено розрахунок за поставлений товар лісоматеріалами які було придбано у ДП «Коростишівське лісове господарство», що підтверджується видатковими накладними від 28 січня та 29 березня 2011 року, на загальну суму 58720,79 грн. (т.1 а.с.34, 42) та податковими накладними (т.1 а.с.37, 45).

Факт придбання позивачем у ДП «Коростишівське лісове господарство» лісоматеріалів підтверджується податковими накладними від 24 січня та 16 березня 2011 року (т.2 а.с.59-60), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.61-62).

Використання придбаного у контрагентів товару у власній господарській діяльності підтверджується господарськими договорами на технічне обслуговування та ремонт електрообладнання (т.2 а.с.28-35) та актами здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.36-58).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, який відхилив доводи відповідача з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Технорес» в період з грудня 2010 року по травень 2011 року, враховуючи наступне.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі № 1170/2а-562/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Н.П. Баранник

Повний текст ухвали виготовлений 25 листопада 2013 року.