Постанова № 35789091, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/12460/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Тихонов М.А. - за довіреністю,

Від відповідача: представник Петренко І.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного університету оборони України,

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2013 року

у справі №910/12460/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Національного університету оборони України

про відшкодування шкоди в порядку регрессу 15 749

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Національного університету оборони України про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 15 749,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Моторним (транспортним) страховим бюро було виплачено відшкодування потерпілій особі, відповідно до положень ст. 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи те, що водій на дату скоєння ДТП був військовослужбовцем (солдатом строкової служби) водієм Військової частини А-2250.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2013 року у справі № 910/12460/13 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Національного університету оборони України на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 15 029,30 грн. (п'ятнадцять тисяч двадцять дев'ять гривень 30 копійок) та судовий збір у сумі 1 456,84 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість гривень 84 копійки). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що документи автотоварознавчого дослідження складені з порушенням чинного законодавства.

Крім того, апелянт вважає, що вартість матеріальної шкоди завищена.

Також, апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутній акт огляду транспортного засобу на момент скоєння ДТП.

Апелянт зазначає, що відповідач не повідомлявся про огляд пошкодженого транспортного засобу та не брав участі в огляді.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Радченко Олегом Васильовичем (далі -Страхувальник) укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів Поліс № ВЕ/4077642, згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному закону, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Renault Meganе", державний реєстраційний номер АА 1078 АК.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 13.07.2011 року в м. Києві по проспекту Повітрофлотський сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля "КАМАЗ" з державним номерним знаком 1294А1, під керуванням Анохіна Артема Анатолійовича, який перебував на строковій службі в Військовій частині А-2250, та Застрахованого автомобіля , що належить Радченку Олегу Васильовичу.

Відповідно до Постанови Солом'янского районного суду міста Києва від 05.09.2011 року по справі № 3-7239/11, Анохіна Артема Анатолійовича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи, а саме звіт № 651-У з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 28.07.2011 року, становить 15 029,30 грн. за пошкоджений транспортний засіб. Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 27.07.2011 року, про що свідчить Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) 651-У (а.с. 20-21).

За приписами п. 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Встановлено, що власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі за текстом - МТСБУ) з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4077642 термін дії з 04.08.2010 року до 03.08.2011 року включно.

Договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та Відповідачем не виникало.

Відповідно до п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 20.10.2011 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 15 029,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4495 від 20.10.2011 року.

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

В силу до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України перейшло право вимоги до відповідальної особи.

У зв'язку із тим, що Військова частина не є юридичною особою та перебуває у підпорядкуванні Національного університету оборони України судом в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну відповідача з Військової частини на Національний університет оборони України.

Встановлено, що позивач листом № 10874/3-2-05 від 08.05.2012 року звернувся до Анохіна Артема Анатольовича про компенсацію витрат в добровільному порядку (а.с. 43).

Однак, доказів компенсації витрат страхового відшкодування в добровільному порядку в матеріалах справи не міститься.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що документи автотоварознавчого дослідження складені з порушенням чинного законодавства, оскільки вказані документи не спростовують та не заперечують правильність відповідного висновку експерта.

Крім того, судова колегія вважає не обґрунтованими доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутній акт огляду транспортного засобу на момент скоєння ДТП, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Також, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що відповідач не повідомлявся про огляд пошкодженого транспортного засобу та не брав участі в огляді , з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до телеграми від 25.07.2011 року оцінювач - Терновий Олександр Сергійович запрошував винну у скоєнні ДТП особу, а саме Анохіна Артема Анатолійовича, яке повинно було відбутися 27.07.2011 року (а.с. 36).

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 029,30 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 720 ,00 грн. додаткових витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування по вищезазначеній події, судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України про виплату страхового відшкодування, громадянину Радченку Олегу Васильовичу, чий автомобіль було пошкоджено внаслідок ДТП, виплачено 15 029,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4495 від 20.10.2011 року.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про страхування" страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Відповідно до п. 8 Порядку Моторне (транспортне) страхове бюро здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари або експерти, за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду.

Враховуючи наведене, обов'язок визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків покладено на страхову компанію за власний рахунок.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до вартості страхового відшкодування (прямого збитку) та відповідно витрат страховика, виплачених страхувальнику, безпідставно включено 720,00 грн., які відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України не підлягають відшкодуванню.

Окрім цього, матеріали справи свідчать про те, що 16.10.2012 року між МТСБУ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМВІПАРТНЕРС" було укладено Контракт про надання правової допомоги № 72, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМВІПАРТНЕРС", як виконавець, за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу МТСБУ (Замовнику) у питаннях стягнення заборгованості з третіх осіб по справам, пов'язаним з проведенням регламентних виплат.

Відповідно до розділу VI (Вартість і порядок оплати послуг Виконавця) Контракту Розмір базової винагороди становить 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок), що включає в себе вартість послуг Виконавця за надання правової допомоги Замовнику по відповідній справі у судах всіх інстанцій до моменту одержання судового рішення, що набуло законної сили.

Послуги Виконавця за Контрактом оплачуються Замовником протягом 5 банківських днів з дати укладення відповідної додаткової угоди передбаченої статтею 2 Контракту у розмірі 100% базової винагороди.

Відповідно до статті 2 Контракту Надання правової допомоги здійснюється на підставі Контракту та Додаткових угод до нього. У додатковій угоді обов'язково зазначається відомості про справу (справи) за якою (якими) надається правова допомога.

Згідно з Додаткової угоди № 3 до Контракту про надання правової допомоги № 72 від 16 жовтня 2012 року, Замовником Виконавцю була передана справа № 14741 по стягненню з Військової частини А-2250 (Водій Анохін Артем Анатолійович) заборгованості у розмірі 15 749,30 грн. та була оплачена винагорода за правову допомогу у сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок), що підтверджується квитанцією про оплату.

Як передбачено ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1270 від 14.07.2004 та п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007, зазначено що стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Тобто, відшкодуванню підлягають лише послуги адвоката, а не інших фахівців в галузі права.

З огляду на вище наведе, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу Національного університету оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2013 року у справі № 910/12460/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/12460/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна