Постанова № 35788939, 19.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. справа № 804/1423/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховарова А.В.

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» 25.01.2013 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002222305 від 27.12.2012 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 816'811гр25коп; податкове повідомлення-рішення №0002232305 від 27.12.2012 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 185' 158гр (т1ас2,71).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 в задоволенні позову відмовлено. Суд погодився з висновками податкової інспекції про недоказанність реальності надання послуг у взаємовідносинах ТОВ «Грінко-Дніпро» з ТОВ «Так Ю» та ТОВ «Матадор» (т1ас135).

В апеляційній скарзі підприємство просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Вказують, що суд не дав належної оцінки наявності господарських договорів, заявок на виконання робіт, актів виконаних робіт, дефектних актів, податкових накладних, розрахункових документів (т1ас170)an align="justify" style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">.

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню. an>

yle="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">Згідно акту №3118/221/35112687 від 01.11.2012 n="justify" style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">планової виїзної перевірки ТОВ «Грінко-Дніпро» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, проведеної ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Так Ю» та ТОВ «Матадор», проте відсутні докази реального отримання послуг, між сторонами укладені нікчемні правочини olor:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">(т1ас7,98).-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">

style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська 27.12.2012 прийняті податкове повідомлення рішення №0002222305, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 653' 449гр, штрафні санкції 163' 362гр25коп, а всього 816' 811гр25коп (т1ас34); податкове повідомлення-рішення №0002232305, яким зменшений розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 185' 158гр (т1ас35).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

ont-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;"> Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

n="justify" style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

w Roman CYR;font-size:11pt;"> Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ТОВ «Грінко-Дніпро» є надання послуг із збирання, транспортування, вивезення сміття і відходів, прибирання території family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;">(т1ас36-41).

le="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:11pt;"> Підприємством 01.08.2011 укладений договір з ТОВ «Так Ю» про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів (т1ас76). Реальність виконання умов договору підтверджується заказами нарядами, дефектними актами, актами надання послуг з зазначенням конкретних автомобілів, яких здійснювався ремонт та технічне обслуговування, податковими накладними (т1ас106-127,176-247). За виконані роботи перераховано 757' 900гр в тому числі ПДВ (т1ас80).

ТОВ «Грінко-Дніпро» 01.02.2012 і 02.02.2012 укладені договори з ТОВ «Матадор» про надання послуг вивезення і утилізації відходів (т1ас78,т2ас128). Реальність виконання умов договору підтверджується замовленнями на вивіз відходів, актами надання послуг, податковими накладними (т1ас128,т2ас1-127,130-155). За виконані роботи перераховано 424' 719гр в тому числі ПДВ (т1ас81).

Таким чином доводи податкової інспекції про відсутність доказів реального отримання послуг при здійсненні господарської діяльності спростовується первинними документами. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Грінко-Дніпро» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції не звернув увагу, що за надані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив ПДВ.

Стосовно доводів податкової інспекції про нікчемність правочинів, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести виконавці робіт, а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні виконаних робіт.

Як наголосив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Так Ю» та ТОВ «Матадор» перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податку.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Грінко-Дніпро».

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002222305 від 27.12.2012 про податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» з податку на додану вартість в сумі 816'811гр25коп та податкове повідомлення-рішення №0002232305 від 27.12.2012 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 185' 158гр, прийняті Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 19.11.2013.

В повному обсязі постанова складена 25.11.2013.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко