Ухвала суду № 35788669, 28.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

Справа №817/4021/13-а

28 листопада 2013 р.м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

заявник: представник Караваєв І.І.,

стягувач: представник Мриглод Г.М., Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за позовом

Костопільська об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області доДержавного підприємства "Зірненський спиртовий завод" ; про стягнення податкової заборгованості в сумі 40 495 895 грн. 88 коп., В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Зірненський спиртовий завод» звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про визнання наказу Господарського суду від 11 квітня 2008 року в справі №2-/249 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених вимог заявник вказує на те, що в провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа №9/10 про банкрутство Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод», яка порушена ухвалою суду від 10 лютого 2006 року.

Оголошення про порушення господарським судом справи про банкрутство ДП «Зірненський спиртовий завод» опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 17 червня 2006 року №112.

Разом з тим, Костопільська МДПІ із кредиторськими вимогами, щодо стягнення 40 495 895,88 грн. податкової заборгованості, до суду в установлений законом строк не звернулась.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2006 року затверджено реєстр кредиторів ДП «Зірненський спиртовий завод», до якого орган державної податкової служби не включено.

Крім того, ухвалою господарського суду Рівненської області від 19 червня 2007 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року та постановою Вищого господарського суду від 04 грудня 2007 року, Костопільській МДПІ відмовлено у визнанні кредитором ДП «Зірненський спиртовий завод» на суму 40 495 895, 88 грн. у цій справі.

Обґрунтовуючи свої рішення у справі №9/10 господарські суди вказували на те, що вимоги Костопільської МДПІ у даному випадку є конкурсними, а відтак, у разі пред'явлення таких вимог після встановленого законом строку, такі вимоги не розглядаються і вважаються погашеними.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 листопада 2013 року з урахуванням п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому, півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 29 вересня 2009 року № 01-08/530, заяву Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про визнання наказу Господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2008 року в справі №20/249 таким, що не підлягає виконанню передано до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У зв'язку із реорганізацією податкового органу під час розгляду справи, судом було допущено правонаступництво позивача - Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції її правонаступником Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник заявника заявлені вимоги підтримав, просив суд визнати виконавчий лист виданий на виконання постанови господарського суду Рівненської області у справі №20/249, що до стягнення з ДП «Зірненський спиртовий завод» 40 495 895,88 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Представники стягувача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили. На обґрунтування своєї позиції навели обставини, аналогічні викладеним у наданому суді письмовому запереченні.

Зокрема, представники податкового органу вказують на те, що вказана заборгованість виникла на підставі постанови господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2007 року в справі №20/249, якою було задоволено позов Костопільської МДПІ до ДП «Зірненський спиртовий завод» про стягнення податкової заборгованості в сумі 40 495 895,88 грн.

На вказане рішення суду ДП «Зірненський спиртовий завод» було подано апеляційну та касаційну скарги, разом з тим, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2013 року апеляційна та касаційна скарги, відповідно, були залишені без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Таким чином, на переконання податкового органу, Вищим адміністративним судом встановлено відсутність порушень вимог матеріального та процесуального права у рішенні суду щодо стягнення з ДП «Зірненський спиртовий завод» податкового боргу в розмірі 40 495 895,88грн., а тому посилання заявника, щодо визнання таких вимог погашеними, на переконання стягувача є безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2007 року в справі №20/249, задоволено позов Костопільської МДПІ до ДП «Зірненський спиртовий завод» про стягнення податкової заборгованості в сумі 40 495 895, 88 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2008 року постанова Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2007 року залишена без змін, а відтак набрала законної сили.

Оскільки постанова Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2007 року набрала законної сили, судом було видано виконавчий лист № 20/240 від 11 квітня 2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий лист № 20/240 від 11 квітня 2008 року виданий господарським судом Рівненської області у відповідності до вимог КАС України обґрунтовано та своєчасно.

Відповідно до ст. 259 КАС України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку із його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Виходячи із аналізу наведеної законодавчої норми, можна прийти до висновку, що крім помилкового видання виконавчого документа, підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню є встановлений судом факт відсутності у боржника обов'язку виконувати владний припис визначений судовим рішенням у зв'язку із його припиненням - добровільним виконанням, або з інших причин.

Таким чином, визначальною умовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є відсутність у боржника обов'язку на його виконання.

Що ж стосується посилання заявника, на відсутність у ДП «Зірненський спиртовий завод» обов'язку на виконання виконавчого листа № 20/240 від 11 квітня 2008 року, щодо стягнення в користь Державного бюджету податкового боргу в сумі 40 495 895,88 грн. у зв'язку із пропуском податковим органом строку встановленого ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» на подання заяви з кредиторськими вимогами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2006 року порушено провадження у справі про оголошення ДП «Зірненський спиртовий завод» банкрутом.

Оголошення про порушення господарським судом справи про банкрутство ДП «Зірненнський спиртовий завод» опубліковано 17 червня 2006 року в газеті «Урядовий кур'єр».

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2006 року затверджено реєстр вимог кредиторів ДП «Зірненський спиртовий завод».

В свою чергу, ухвалою господарського суду Рівненської області від 19 червня 2007 року, яка постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року залишена без змін, Костопільській МДПІ було відмовлено в визнанні кредитором ДП «Зірненський спиртовий завод» на суму 40 495 895,88 грн.

Обґрунтовуючи свої рішення, щодо відмови Костопільській МДПІ у включенні до числа кредиторів боржника, ДП «Зірненський спиртовий завод» господарські суди вказували на те, що податковим органом пропущено строк подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника, встановлений ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з вказаною нормою, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними.

За таких обставин, заявник прийшов до висновку, про визнання погашеною суми податкового боргу, що підлягає стягненню з ДП «Зірненський спиртовий завод» на підставі виконавчого листа № 20/240 від 11 квітня 2008 року, а відповідно відсутність у нього обов'язку на виконання виконавчого документа.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

До 01 січня 2011 року вказані відносини, були врегульовані цілим рядом законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів.

В свою чергу питання щодо визначення порядку погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, були врегульовані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Статтею першою названого вище Закону було визначено поняття податкового зобов'язання та податного боргу.

Проте цей Закон не регулював питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що їх підтверджують.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», конкурсними кредиторами є - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошове зобов'язання, в розумінні положень вказаного Закону це - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

В свою чергу, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавцем проведено розмежування понять «грошове зобов'язання» та «зобов'язання щодо сплати податків».

Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», при порушенні провадження у справі про банкрутство, суд вирішує питання щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Саме з введенням вказаної процедури, пов'язане питання затвердження конкурсних вимог кредиторів, та визнання вимог конкурсними або поточними.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Поряд з тим, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», на переконання суду, до конкурсних вимог податкового органу можна віднести виключно вимоги, щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін виконання яких настав до введення мораторію.

Таким чином, визначальною умовою для віднесення податкового зобов'язання боржника, до числа конкурсних вимог кредитора (в даному випадку податкового органу) має бути не час виникнення такого зобов'язання, а настання терміну його виконання.

Податковим законодавством, термін виконання податкового зобов'язання поставлено в залежність від моменту його узгодження.

Так, зокрема, відповідно до пп. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено право платника податків на адміністративне узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим органом та судове оскарження рішень контролюючого органу за наслідком такого узгодження.

Оскарження податкового зобов'язання визначеного контролюючим органом із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Поряд з тим, як встановлено судом, податкове зобов'язання заявнику на суму 40 495 895, 88 грн. було донараховано на підставі податкових повідомлень-рішень №0000262342/0; №0000272342/0 та №0000282342/0 від 24 березня 2004 року .

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ДП «Зірненський спиртовий завод» і набули статусу узгоджених 25 квітня 2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання ДП "Зірненський спиртовий завод" щодо сплати 40 495 895, 88 грн. податкового боргу має статус поточної заборгованості і підлягає до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник, ДП «Зірненський спиртовий завод» своєчасно в добровільному порядку податковий борг в повному обсязі не сплатив.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З системного аналізу положень зазначеного Закону вбачається, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене ч.1 ст.72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суду не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях інших судів.

Таким чином, твердження заявника, щодо відсутності у ДП «Зірненський спиртовий завод» обов'язку погашення податкового боргу донарахованого на підставі постанови господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2007 року у справі №20/249 на суму 40 495 895,88 грн. згідно виконавчого листа від 11 квітня 2008 року, є безпідставним та не обґрунтованим.

Відтак, підстав для визнання виконавчого листа №20/249 від 11 квітня 2008 року виданого господарським судом Рівненської області таким, що не підлягає - немає.

Керуючись ч. 4 ст. 160 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Зірненський спиртовий задвод" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за позовом Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про стягнення податкової заборгованості в сумі 40 495 895 грн. 88 коп. - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Сало А.Б.