Ухвала суду № 35788580, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1222/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О. О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.10.2012 №0021712220 та № 0021722220.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що при її прийнятті судом неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, а саме: пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких вважає постанову суду обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм матеріального права, а відтак, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, що Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Консалекс» за січень, березень 2012 року, господарських відносин з ТОВ «Фірма «Техніка-ЛТД» за лютий, березень 2012 року, та господарських відносин з ТОВ «Експідішин-Сервіс» за червень 2011 року. За результатом проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 28.09.2012 р. за №415/22-2/37027321 (надалі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було завищено податковий кредит на суму 1216284,27 грн. за період червень 2011 року, січень-березень 2012 року; та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 1279431,52 грн. за І півріччя 2011 року та І квартал 2012 року.

Також, судом встановлено, що в основу висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства покладено висновки акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.05.2012 №232/3-22-3-19129920 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «Фірма «Техніка ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями за січень 2011 року - березень 2012 року; акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.07.2012 р. № 2781/2202/37193155 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Консалекс» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за січень та березень 2012 року»; копії Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.04.2012 № 749/22-4/37241140 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Експідішн-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Сет-Р» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011». На основі відомостей з вище перелічених актів відповідач дійшов висновку про те, що правочини укладені позивачем із вище вказаними підприємствами відповідно до пп. 1,2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:- від 12.10.2012 р. № 0021712220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1592581,15 грн. (1279431, 52 грн. - основний платіж, 313149,63 грн. - штрафні санкції):- від 12.10.2012 р. № 0021722220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1812760, 74 грн. (1216284,27 - основний платіж, 596476, 47 грн. - штрафні санкції).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення по суті, вказав на підтвердження господарських відносин позивача з контрагентами первинними бухгалтерськими документами, та вказав на правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, в періоді, що перевірявся відповідачем.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, який перевірявся відповідачем, позивачем, в межах здійснення господарської, було укладено ряд договорів, зокрема: - з ТОВ «Експідішин-Сервіс» договір від 01.06.2011 № 2 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів. Предметом вказаного договору було технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів чи їх складових частин. Виконання вказаного договору підтверджується податковою накладною, актом виконаних робіт, банківською випискою;- з ТОВ «Консалекс» договір від 04.07.2011 № 0407К-1 про поставку нафтопродуктів. Предметом вказаного договору була поставка та оплата нафтопродуктів. Виконання вказаного договору підтверджується податковими та видатковими накладними, банківськими виписками;- з ТОВ «Фірма «Техніка-ЛТД» договір від 02.02.2013 р. № 48 про надання послуг. Предметом даного договору були послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, актами про надання послуг, банківськими виписками.

В той же час, в матеріалах справи містяться акти перевірки або неможливості проведення зустрічної звірки відносно вище вказаних контрагентів позивача, відповідно до яких ТОВ «Консалекс» та ТОВ «Фірма «Техніка-ЛТД» відсутні за місцезнаходженням, а у ТОВ «Експідішин-Сервіс» у зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням звітності 12.12.2011 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що податкова звітність повинна формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що надані позивачем документи на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, які містяться в матеріалах справи, складені у відповідності до вимог згаданого Закону.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг(п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201цього Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, з наведеного вбачається, що наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначені господарські операції носили реальний характер, були виконані сторонами належним чином, та мають своє документальне підтвердження.

Колегія суддів також наголошує, що відповідно до ст. 61 Конституції юридична відповідальність має індивідуальний характер. Відповідно, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, факти порушення податкового законодавства стосуються більшою контрагентів позивача, з якими останній не міг бути обізнаний.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності ознак нікчемності вище вказаних договорів з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, з наведеного вбачається, що угоди укладені позивачем є оспорюваними, оскільки, їх недійсність прямо не встановлена законом, а тому можуть бути визнані недійсними лише за рішеннями суду.

Слід зауважити, що з матеріалів справи не вбачається доказів визнання таких правочинів недійсними у судовому порядку, також відсутні докази, які б свідчили про спрямованість вчинених правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В контексті вище викладеного, суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо неправомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, та податку на додану вартість, а відтак, і протиправності оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС, - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року,-без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.