Постанова № 35787664, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7774/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 травня 2013 року № 0004592220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Мармур ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Інкорпорейтед» за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 19 квітня 2013 року № 239/1-22-20-34423646, в якому встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у загальному розмірі 396825,00 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 50124,00 грн.; квітень 2012 року - 7792,00 грн.; травень 2012 року - 17863,00 грн.; червень 2012 року - 100135,00 грн.; липень 2012 року - 113163,00 грн.; серпень 2012 року - 82433,00 грн.; вересень 2012 року - 25315,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 19 квітня 2013 року № 239/1-22-20-34423646 відповідачем 13 травня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0004592220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 396825,00 грн. за основним платежем та у розмірі 92456,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період, що перевірявся, не мали реального характеру, первинні документи, видані на їх виконання, не відповідають встановленим вимогам, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами: ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

До таких висновків відповідач прийшов на підставі актів перевірки податковими інспекціями контрагентів позивача, зокрема, акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.03.203 року № 429/22.3-17/37889288 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року, акту ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012 року № 694/2220/37818657 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 01.01.2012 року по 30.11.2012 року та акту ДПІ в Соломянському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року № 7594/22-7/37817020 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, в яких вказано, що зазначені підприємства - контрагенти позивача мають ознаки фіктивності.

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що згідно з вимогами ст.203, ст.215, ст.216, ст. 228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини укладені позивачем з вказаним суб'єктом господарювання є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Крім цього, обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган посилався на ту обставину, що контрагентом позивача ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» фактично фінансово-господарська діяльність не здійснювалася.

Підставою для зазначеного висновку відповідача стали пояснення, надані гр. ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», який також є головним бухгалтером товариства, відподвідно до яких вказана особа немає відношення до державної реєстрації ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», фактично не здійснювала фінансово-господарської діяльності, первинної документації не підписувала, жодних розрахункових рахунків не відкривала, а також дозволу на виготовлення печатки вказаного товариства не отримувала.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який було проведено перевірку позивача, ТОВ «Корсика» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 14 березня 2012 року між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» укладено договір субпідряду на ремонтні роботи № 6/12, за умовами якого ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» зобов'язалось виконати за замовленням позивача роботу, а позивач - прийняти та оплатити її.

Відповідно до п.п. 1.3-1.5 ст. 1 договору № 6/12, вартість договору визначається як сукупність вартості робіт, що вказані в акті виконаних робіт.

Загальна вартість робіт складає 26176,80 грн. (з урахуванням ПДВ).

Початок робіт: 14 березня 2012 року, закінчення робіт: 30 червня 2011 року. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 6/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року; податкової накладної від 19 березня 2012 року № 464.

14 березня 2012 року між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» укладено договір субпідряду на ремонтні роботи № 7/12, за умовами якого ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» зобов'язалось виконати за замовленням позивача роботу, а позивач - прийняти та оплатити її.

Згідно з п.п. 1.3-1.5 ст. 1 договору № 7/12, вартість договору визначається як сукупність вартості робіт, що вказані в акті виконаних робіт.

Загальна вартість робіт складає 18232,80 грн. (з урахуванням ПДВ).

Початок робіт: 14 березня 2012 року, закінчення робіт: 30 червня 2011 року. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 7/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року; податкової накладної від 19 березня 2012 року № 463.

Між позивачем та ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" 28 березня 2012 року укладено договір субпідряду на ремонтні роботи № 12-1/12, за умовами якого ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" зобов'язалось за замовленням позивача виконати роботу, а позивач - прийняти та оплатити її.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5 ст. 1 договору № 12-1/12, загальна вартість робіт складає 5320,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Початок робіт: 29 березня 2012 року, закінчення робіт: 30 травня 2012 року. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 12-1/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року податкової накладної від 21 травня 2012 року № 574.

Крім того, 28 березня 2012 року між позивачем та ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" укладено договір субпідряду № 12-2/12, за умовами якого ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" зобов'язалось виконати за замовленням позивача роботу, а позивач - прийняти і оплатити її.

Згідно з п.п. 1.3, 1.5 ст. 1 договору № 12-2/12, загальна вартість робіт складає 18330,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

На підтвердження виконання умов договору № 12-2/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року; податкової накладної від 21 травня 2012 року № 575.

На підтвердження факту оплати по вказаних договорах позивачем надано копії банківських виписок по рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані договори субпідряду були підписані позивачем з ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» на виконання договорів підряду, за якими ТОВ «Корсика» виступало підрядником, копії яких містяться в матеріалах справи.

Наведене свідчить про наявність господарської мети при здійсненні вказаних вище господарських операцій.

Враховуючи те, що виконання дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та зазначає, що формальна невідповідність первинних документів встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» .

Суд зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232(далі-Порядок).

Згідно п.1 Порядку, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань (п.2 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

При цьому, згідно пп.3.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 р. № 236 (далі-Методичні рекомендації, з метою забезпечення результативності та оперативності проведення зустрічної звірки орган ДПС - ініціатор повинен максимально чітко та повно навести у запиті інформацію щодо здійснених господарських операцій платника податків із суб'єктом господарювання та навести повний і чіткий перелік питань, дослідити які необхідно при проведенні зустрічної звірки для з'ясування реальності здійснених операцій та повноти їх відображення в обліку платника податків.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п.4 Порядку).

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п.7 Порядку).

Відповідно до пп.4.4. Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

В актах про неможливість проведення зустрічної звірки, наданих відповідачем, відсутній опис обставин, що перешкодили проведенні звірки. У той же час у супереч діючому законодавству в цьому службовому документі викладені певні висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що висновки в актах про неможливість проведення зустрічної звірки зроблені відповідачем є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на пояснення, засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», який також є головним бухгалтером товариства, відподвідно до яких вказана особа немає відношення до державної реєстрації ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», фактично не здійснювала фінансово-господарської діяльності, первинної документації не підписувала, жодних розрахункових рахунків не відкривала, а також дозволу на виготовлення печатки вказаного товариства не отримувала, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, пояснення засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», на які посилається суд першої інстанції при вирішенні справи, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначена особа надавала свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішенні прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державної податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення 15 травня 2013 року № 0004592220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.