Постанова № 35787030, 29.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 року Справа № 811/3142/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Пасічника Ю.П., за участі секретаря судового засідання - Побочій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,?

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Перша будівельна компанія 2006» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013р.: №0000302207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 51126 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25563 грн.; №0000292207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 48691 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 24346 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 06.09.2013р. №18/11-23-22-07/34448536 з питань взаємовідносин з ПП «Ферарі» за жовтень 2012р.

Висновки відповідача щодо необхідності визначення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі документів виписаних ПП «Ферарі», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемних правочинів. У зв'язку з тим, що договори між позивачем та ПП «Ферарі» є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що формування валових витрат та податкового кредиту здійснено на підставі належним чином складеними первинними документами, які не дають можливість ставити під сумнів реальність господарських операцій здійснених позивачем з ПП «Ферарі».

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали повністю.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні 29.11.2013 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 04.12.2013р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ферарі» за жовтень 2012р.

Результати перевірки оформлені актом від 06.09.2013р. №18/11-23-22-07/34448536 (т.1 а.с.11-24).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів та послуг, чим завищено суму податкового кредиту за жовтень 2012р. на загальну суму 48691 грн. по взаємовідносинах ПП «Ферарі»;

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 130 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2012р. у сумі 51126 грн.

25.09.2013 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000302207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 51126 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25563 грн. (т.1а.с.34);

- №0000292207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 48691 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 24346 грн. (т.1а.с.33).

Визначаючи позивачеві грошові зобов'язання, посадові особи відповідача виходили з того, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період у жовтні 2012р. щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента - ПП «Ферарі», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ферарі», а отже, правомірності формування валових витрат та податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що протягом жовтня 2012р. між позивачем та ПП «Ферарі» було укладено господарські договори:

- договір купівлі-продажу №01/10-12 від 01.10.2012р. (т.1 а.с. 64);

- договір купівлі-продажу №25/09-12 від 25.09.2012р. (т.1 а.с. 71);

- договір надання послуг №09/10 від 10.09.2012р. (т.1а.с. 76, 77);

- договір підряду №10/09-12 від 10.09.2012р. (т.1 а.с. 86).

Щодо договору підряду №10/09-12 від 10.09.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (субпідрядник) та ТОВ «Київ-Градобуд-БМП 1» (підрядник) був укладений договір субпідряду №31/12-2012 від 13.09.2012р., за умовами якого (п. 1.1.) позивач брав на себе зобов'язання виконати роботи з підготовки майданчику будівництва заводу з виробництва ядерного палива (підготовчі роботи з планування території, зняття та складування родючого ґрунту, улаштування щебеневого покриття під'їзних шляхів та майданчику для стоянки автомобілів) в смт. Смоліно Маловисківського району Кіровоградської області (т.2а.с. 61-64).

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акту приймання виконаних будівельних робіт, вартість виконаних робіт становила 140131,20 грн. (т.2а.с.65, 73-75), при цьому позивачем вказані роботи самостійно не виконувалися.

З метою виконання умов вищезазначеного договору субпідряду №31/12-2012 від 13.09.2012р., між позивачем (замовник) та ПП «Ферарі» (підрядник) було укладено договір підряду №10/09-12 від 10.09.2012р. відповідно до умов якого позивачем виконання всього комплексу робіт передбаченого договором субпідряду №31/12-2012 від 13.09.2012р. було передоручено ПП «Феррарі» (т.1а.с.86).

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт, вартість робіт виконаних ПП «Ферарі» склала 140131,20 грн. (т.1а.с.87-98).

Тобто, позивачем за весь об'єм робіт виконаних ПП «Ферарі» сплачено останньому грошові кошти в тому ж розмірі, що й були ним отримані від ТОВ «Київ-Градобуд-БМП 1», що свідчить про відсутність прибутку, а отже й розумної економічної мети у даній господарській операції.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ч. 1 ст. 142 вказаного Кодексу прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Таким чином, будь-яка господарська діяльність передбачає отримання прибутку від такої діяльності.

Разом з тим, встановлені судом обставини свідчать про відсутність прибутку у позивача в результаті вказаної господарської операції, що в свою чергу дає підстави стверджувати, що господарська операція між позивачем та ПП «Ферарі» не відбулася, а здійснено лише її документування.

Щодо договорів купівлі-продажу №25/09-12 від 25.09.2012р. та №01/10-12 від 01.10.2012р (т.1а.с.64, 71).

За умовами вказаних договорів ПП «Ферарі» здійснювало реалізацію позивачеві асфальтобетону та бітуму.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано видаткові накладні (т.1а.с.65, 67, 70, 74, 75).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, необхідною передумовою для формування податкового кредиту та собівартості реалізованих товарів є факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

На підтвердження використання асфальтобетону та бітуму у власній господарській діяльності позивачем надано договори підряду укладені між ним та комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (т.1а.с.135-250, т.2а.с.1-42).

За умовами вказаних договорів позивачем виконувались роботи з поточного ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій у Святошинському районі м. Києва.

На підтвердження факту перевезення асфальтобетон та бітуму до місця виконання робіт позивачем надано товарно-транспортні накладні (т.1а.с.102-114) з наступними реквізитами:

- дата виписки 05, 06, 09, 10 жовтня 2012р.;

- перевізник ФОП ОСОБА_1;

- замовник ТОВ «Перша будівельна компанія 2006»;

- вантажовідправник ПП «Ферарі»;

- вантажоодержувач ТОВ «Перша будівельна компанія 2006»;

- пункт навантаження м. Кіровоград;

- пункт розвантаження м. Київ;

- транспортні засоби задіяні у перевезенні КАМАЗ 5511 д.н. НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Разом з тим, суд критично оцінює надані позивачем товарно-транспортні накладні, як доказ перевезення товару з наступних підстав.

Відповідно до змісту ТТН позивач є замовником перевезень, але будь-яких документів на підтвердження укладення договору перевезення з ФОП ОСОБА_1 позивачем не надано, і при цьому позивач вказує на помилку при заповненні ТТН, оскільки замовником перевезення є ПП «Ферарі».

На вимогу суду ФОП ОСОБА_1 надав документи на підтвердження укладення договору з ПП «Ферарі» щодо надання транспортних послуг з перевезення асфальтобетону та бітуму до м. Києва, а також письмові пояснення з приводу фізичних властивостей асфальтобетону та бітуму (т.а.с.127-129).

В письмових пояснення ФОП ОСОБА_1 повідомив, що товар транспортувався автомобілями КАМАЗ 5511 - асфальтобетон у гарячому стані, а бітум - холодному.

Відповідно до п. 9.2 розділу 9 «Транспортування і зберігання» ДСТУ Б В.2.7-119-2003 «СУМІШІ АСФАЛЬТОБЕТОННІ І АСФАЛЬТОБЕТОН ДОРОЖНІЙ ТА АЕРОДРОМНИЙ» гаряча суміш, яка транспортується кожним окремим автомобілем, супроводжується паспортом. Паспорт повинен вручатися споживачу до розвантаження суміші.

Зважаючи на зміст господарських операцій, які досліджувалися в даній справі позивач в розумінні вищевказаного положення ДСТУ є споживачем асфальтобетону, оскільки документально саме він здійснював його безпосереднє використання під час надання послуг КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», разом з тим, позивачем не надано жодного паспорту на підтвердження отримання асфальтобетону.

Крім того, відповідно до п.п. 4.3.2. п. 4.3. Розділу 4 «Технічні вимоги» ДСТУ Б В.2.7-119-2003 «СУМІШІ АСФАЛЬТОБЕТОННІ І АСФАЛЬТОБЕТОН ДОРОЖНІЙ ТА АЕРОДРОМНИЙ» температура початку ущільнення асфальтобетонних сумішей в залеж ності від їх типу і марки бітуму повинна відповідати вимогам таблиці 13. Тем пература холодних сумішей після ущільнення повинна бути вищою 5°С навесні та вищою 10°С восени.

Згідно вимог таблиці 13 температура, °С, на початку ущільнення асфальтобетонних сумішей коливається в межах від 900 до 1550.

Суд приходить до висновку, що для дотримання вказаних показників ущільнення перед початком укладання асфальтобетону підлягають врахуванню не лише можливості транспортного засобу (підігрів за рахунок вихлопної труби та тент), а й відстань на яку здійснюється перевезення асфальтобетонних сумішей.

В даному випадку відстань від пункту навантаження - м. Кіровоград та до пункту розвантаження - м. Київ, становить 320 км, а тому навіть за умови можливостей транспортного засобу (підігрів за рахунок вихлопної труби та тент), швидкості його руху, за умови завантаженості, збереження температурних показників визначених ДСТУ Б В.2.7-119-2003 є неможливим.

Крім того, враховуючи фізичні властивості задекларованого до перевезення вантажу: асфальтобетон в гарячому стані та бітум у твердому, їх одночасне перевезення в одному і тому ж транспортному засобі є неможливим.

Також судом враховано, що зважаючи на відстань від пункту навантаження - м. Кіровоград та до пункту розвантаження - м. Київ, середній час необхідний для перевезення вантажу має становити не менше 5 годин, а з урахуванням необхідності повернення до пункту навантаження, цей час має становити не менше 10 годин, тобто, фізично один автомобіль протягом дня зможе здійснити лише один рейс.

Разом з тим, зміст долучених до справи позивачем ТТН свідчить, що один автомобіль протягом одного дня здійснював декілька рейсів (т.1 а.с.102, 104, 108-114), що фізично є неможливим.

Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку транспортування товару за ТТН наданими позивачем не здійснювалося, а здійснено лише його документування.

Щодо договору надання послуг №09/10 від 10.09.2012р.

За умовами вказаного договору ПП «Ферарі» надавав позивачеві послуги механізмів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт від 29.10.2012р. та 18.10.2012р. (т.1а.с.81, 83).

Як вже було зазначено судом необхідною передумовою для формування податкового кредиту та собівартості реалізованих товарів є факт використання придбаних товарів (послуг, робіт) у власній господарській діяльності.

Разом з тим, позивачем не доведено належними доказами, що результати послуг наданих в межах договору №09/10 від 10.09.2012р. використано у власній господарській діяльності, і при цьому акти здачі-прийняття робіт від 29.10.2012р. та 18.10.2012р. лише фіксують назву послуги, одиницю виміру та її вартість.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти приймання виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи судом не встановлено фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ферарі» на підставі договору купівлі-продажу №01/10-12 від 01.10.2012р.; договору купівлі-продажу №25/09-12 від 25.09.2012р.; договору надання послуг №09/10 від 10.09.2012р.; договору підряду №10/09-12 від 10.09.2012р., а тому документи надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, не надають йому права на формування собівартості товару та податкового кредиту.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 04.12.2013р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.