Постанова № 35785344, 27.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-14049/12/0170/21

27.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД"- Коробко Наталя Станіславівна, довіреність № 1 від 08.01.13

представник відповідача - Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим- Ліпницька Ганна Юріївна, довіреність № 95/10/10-0

розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 30.09.13 у справі № 2а-14049/12/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД" (вул. 13 листопада, буд.43,м.Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97412)

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97408)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.13 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД" до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим форми "Р" № 0002841502 від 25.10.2012.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим форми "В4" № 0001961502 від 15.11.2012.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим форми "Р" № 0002861502 від 26.12.2012.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс -ЛТД" витрати зі сплати судового збору у сумі 121,91 грн. (сто двадцять одну гривню дев'яносто одну копійку) та витрати з проведення судово-економічної експертизи у розмірі 7637,76 (сім тисяч шістсот тридцять сім гривень сімдесят шість копійок ).

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 27.11.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 16.08.2012 по 22.08.2012 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово - господарських взаємовідносин з платниками податків БВП "Строитель Плюс", ТОВ "БК "Акрополь", фірмою "Капітель Плюс", ПП "Комманд" з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.11.2009 р. по 31.07.2010 р.

За результатами перевірки складений Акт 1227/15-02/19014163 від 30.08.2012р, яким виявлені порушення:

-7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР, а також п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, позивачем завищено склад податкового кредиту на 3949 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 3949 грн. у тому числі: за листопад 2009 року у сумі 1141 грн., за травень 2010 року у сумі 550 грн., за січень 2011 року у сумі 709 грн., за березень 2011 року у сумі 200 грн., за червень 2011 року у сумі 705 грн., за липень 2011 року у сумі 642 грн.

Позивач не погодившись з актом перевірки подав до відповідача 06.09.2012 р. заперечення, які за результатом розгляду залишені без задоволення.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 № 0001601502, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання: з податку на додану вартість на суму 4535 грн., з яких 3949 грн. - основний платіж та 586,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

21.09.2012 р. за вих. № 33 позивач подав до ДПА в АРК скаргу на неправомірні дії відповідача, за результатами розгляду якої, ДПА в АРК скасувало податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.09.2012 № 0001601502, прийняте стосовно позивача в частині застосування штрафних санкцій у сумі 139,50 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення.

25.10.2012 р. відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0002841502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3949 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 447,25 грн.

ДПС України розглянувши скаргу позивача залишила її без задоволення.

Разом з тим, відповідачем з 22.10.2012 по 26.10.2012 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з фірмою "Капіталь плюс" ПП "Команд", з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період листопад 2009 р., жовтень-грудень 2010р., жовтень 2011 р.

За результатами перевірки складений Акт перевірки № 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012, яким встановлені порушення:

- -7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР, а також п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, позивачем завищено склад податкового кредиту на 6761 грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення за грудень 2010 на 4696 грн. та занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 2065 грн. у тому числі за листопад 2009 у сумі 717 грн., за жовтень 2011 у сумі 1348 грн.

Позивач надіслав на адресу відповідача 06.11.2012 за вих. № 49 заперечення на Акт перевірки № 1677/15-02/19014163, які за результатами розгляду залишилися без задоволення.

На підставі зазначеного Акту перевірки № 1677/15-02/19014163 відповідачем 15.11.2012 р. прийняте податкове повідомлення-рішення

- № 0001951502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3097,50 грн. у т.ч за основним платежем 2065 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) 1032,50 грн.

- № 0001961502 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4696 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся зі скаргою до ДПС в АРК, за результатами розгляду якої, податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0001961502 - залишено без змін та скасоване податкове повідомлення рішення від 15.11.2012 -№ 0001951502 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 179,25 грн.

На підстав акту перевірки № 1677/15-02/19014163 та результатів розгляду скарги позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002861502 від 26.12.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2918 грн., у т.ч за основним платежем 2065 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 853,25 грн.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168), який був чинний на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення, а також норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п. 1.6 ст. 1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (підпункт7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

П.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 встановлені обов'язкові реквізити, яки повинна містити податкова накладна.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Вищезазначені норми кореспондуються з нормами, викладеними в ПКУ.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як встановлено п.186.1. ст.186 Податкового Кодексу, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п.186.4. ст. 186 ПКУ, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Приписами п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Щодо оскарження податкового повідомлення - рішення від 25.10.2012 р. № 0002841502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3949 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 447,25 грн., судова колегія зазначає наступне.

У період, що був охоплений перевіркою, між позивачем та контрагентами -фірмою "Капітель Плюс", ПП "Комманд", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "БК Акрополь" існували господарські взаємовідносини.

Так, між позивачем та ТОВ "БК Акрополь" 10.11.2009 року укладено договір № 742/945 про надання послуг з проектування вузлів обліку тепла на об'єктах: житлові будинки по вул. 9 Травня, 39а, 39 б, 43, готель "Апогей" м. Євпаторія. Загальна вартість послуг складала 4232 грн. (т. 1 а.с. 99).

01.11.2009 позивач уклав договір № 4976 про надання будівельної техніки з БВП "Строитель Плюс"(т.1 а.с. 108).

05.05.2010 позивач уклав договір № 289 про поточний ремонт огорожі бази позивача по вул. 13 Листопада м. Євпаторія з фірмою "Капітель Плюс" (Т.1 а.с. 115).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками.

На виконання зазначених договорів з 01.11.2009 по 31.07.2010 р. від зазначених контрагентів позивач отримав товари та послуги на загальну суму 23695,86 грн. у тому числі ПДВ 3949,27 грн., що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до наданих платіжних доручень, отримані позивачем від зазначених контрагентів ТМЦ (послуги) сплачені у повному обсязі у сумі 23695,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи: № 364 від 22.12.2009 на суму 4232 грн. за проектні роботи по вузлах теплової енергії за рахунком № 2371 від 24.11.2009.; № 306 від 13.11.2009 на суму 2627,11 за експлуатацію механізмів по рахунку від 11.11.2009; № 111 від 28.05.2010 на суму 3300 за виконанні будівельни роботи за рахунком від 12.05.2010; № 9 від 17.01.2011 на суму 4255,34 за сантехматеріали за рахунком від 17.01.2011; № 58 від 28.03.2011 на суму 1200,70 за сантехматеріали за рахунком від 23.03.2011; № 124 від 20.06.2011 на суму 4230,05 за сантехматеріали за рахунком від 20.06.2011; № 160 від 28.07.2011 за сантехматеріали за рахунком від 27.07.2011.

Відповідно до операцій, вчинених на виконання укладених між позивачем та зазначеними контрагентами договорів, їх здійснення відображено по бухгалтерському обліку.

Сума ПДВ відображена у бухгалтерському обліку наступною проводкою: Дебет рахунку 644 "податковий кредит" - Кредит рахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 3949,27 грн.

За період з 01.11.2009 по 31.07.2010 р. позивачем від зазначених контрагентів отримані наступні податкові накладні: № 1885 від 30.11.2009 на загальну суму 4232 грн. у т.ч. ПДВ 705,32 грн.; № 5141 від 13.11.2009 на загальну суму 2627,71 грн. у т.ч. ПДВ 437,95 грн.; № 718 від 31.05.2010 на загальну суму 3300 грн. у т.ч. ПДВ 550 грн.; № 55 від 18.01.2011 на загальну суму 4255,34 у т.ч. ПДВ 709,22 грн.; № 114 від 28.03.2011 на загальну суму 1200,70 грн. у т.ч. ПДВ 200,12 грн.; № 126 від 20.06.2001 на загальну суму 4230,05 грн. у т.ч. ПДВ 705,01 грн.; № 156 від 28.07.2011 на загальну суму 3849,88 грн. у т.ч. ПДВ 641, 65 грн.

Щодо оскарження податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі Акту перевірки 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012 та розгляду скарги № 0001961502 від 15.11.2012 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4696 грн. та № 0002861502 від 26.12.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2918 грн., у т.ч за основним платежем 2065 грн., за штрафними ( фінансовими ) санкціями (штрафами) 853,25 грн. судова колегія зазначає наступне.

У перевірений період позивач мав господарські взаємовідносини з фірмою "Капітель Плюс" та ПП "Комманд".

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку, на підтвердження чого фірмою "Капітель Плюс", ПП "Комманд" складені, підписані та видані позивачу податкові накладні, отримання товарів та послуг за якими та формування податкового кредиту на підставі яких, підтверджується ними ж, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних. Суми ПДВ за названими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту.

Так, між позивачем та фірмою "Капітель Плюс" 10.11.2009 укладено договір № 741 про надання послуг (т.1 а.с. 184).

10.01.2011 позивач уклав договір купівлі-продажу з ПП "Команд" № 3/68(т.1а.с.124).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками.

На виконання зазначених договорів за період листопад 2009 р., жовтень -грудень 2010, жовтень 2011 позивачу від зазначених контрагентів було поставлено товарів та виконано послуг на суму 40566,60 грн. у т.ч. ПДВ 6761,10 грн., що підтверджується податковими накладними, накладними, актами виконаних послуг.

На підтвердження виконання зазначених договорів до матеріалів справи також долучені:

- платіжні доручення № 344 від 01.12.2009 на загальну суму 4304,02; № 305 від 28.10.2010 на загальну суму 3861,64 грн.; № 306 від 28.10.2010 на загальну суму 7094 грн.; № 308 від 28.10.2010 на загальну суму 2008,26 грн.; № 352 від 03.12.2010 на загальну суму 3290,40 грн.; № 352 від 03.12.2010 на загальну сум 3903,36 грн.; № 390 від 28.12.2010 на загальну суму 1201,57 грн.; № 387 від 24.12.2010 на загальну суму 6818,18 грн.; № 247 від 31.10.2011 на загальну суму 8085,17 грн.

- податкові накладні: № 2243 від 30.11.2009 на загальну суму 4304,02 грн. у т.ч. ПДВ 717,34 грн.; № 1322 від 27.10.2010 на загальну суму ПДВ 3861,64 грн. у т.ч. ПДВ 643,61 грн.; № 1323 від 27.10.2010 на загальну суму 7094 грн. у т.ч. ПДВ 5911,67 грн.; № 1321 від 28.10.2010 на загальну суму 2008,26 грн. у т.ч. ПДВ 334,71 грн.; № 1463 від 30.11.2010 на загальну суму 3290,40 грн. у т.ч. ПДВ 548,40 грн.; №1464 від 30.11.2010 на загальну суму 3903,36 грн. у т.ч. ПДВ 650,56 грн.; № 2041 від 28.12.2010 на загальну суму 1201,57 грн. у т.ч. ПДВ 200,26 грн.; № 2024 від 24.12.2010 на загальну суму 6818,18 грн. у т.ч. ПДВ 1136,36 грн.; № 269 від 31.10.2011 на загальну суму 8085,17 грн. у т.ч. ПДВ 1347,53 грн.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок сякої долучений до матеріалів справи.

Так, Висновком № 986 від 15.07.2013 судово-економічної експертизи встановлено наступне:

1. Висновки ДПІ у м. Євпаторія, зазначені у акті перевірки № 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012, щодо завищення ТОВ "Адоніс ЛТД" податкового кредиту по господарським операціям з фірмою "Капітель Плюс", ПП "Комманд" за період: листопад 2009 року, жовтень-грудень 2010 року, жовтень 2011 року у сумі 6761 грн. і відповідно:

- завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за грудень 2010 у сумі 4696 грн.

- донарахування ПДВ ТОВ "Адоніс ЛТД" за період: листопад 2009 року, жовтень 2011 року у сумі 2065 грн.

нормативно необґрунтовані та документально не підтверджуються.

2. Висновки акту перевірки ДПІ у м. Євпаторії, зазначені в акті перевірки № 1297/15-02/19014163 від 30.08.2012, щодо завищення ТОВ "Адоніс ЛТД" податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "БК "Акрополь", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", фірмою "Капітель Плюс" за період з 01.11.2009 по 31.07.2010 у сумі 3949 грн. нормативно необґрунтовані та документально не підтверджуються.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок суду від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к) не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, у вироку суду відсутні жодні посилання на будь-яку господарську операцію, що відображена у Акті перевірки № 1227/15-02/19014163 від 30.08.2012р. або в Акті перевірки № 1677/15-02/19014163 від 02.11.2012.

На підставі викладеного, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про заниження позивачем податку додану вартість у розмірі 3949 грн., 2065 грн. та завищення залишку від'ємного значення у розмірі 4696 грн.

Отже, безпідставним є збільшення відповідачем позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3949 грн. та 2065 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4969 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002841502 від 25.10.2012; № 0001961502 від 15.11.2012; № 0002861502 від 26.12.2012 діяв в межах та у спосіб, які не передбачені чинним законодавством. Зазначені дії є протиправними та необґрунтованими, що призводить до порушення прав позивача.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці п'ятому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.13 у справі № 2а-14049/12/0170/21 змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс -ЛТД" витрати зі сплати судового збору у сумі 121,91 грн. (сто двадцять одну гривню дев'яносто одну копійку) та витрати з проведення судово-економічної експертизи у розмірі 7637,76 (сім тисяч шістсот тридцять сім гривень сімдесят шість копійок)."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.13 у справі № 2а-14049/12/0170/21 залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва