Постанова № 35785020, 19.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року (12 год. 30 хв.)Справа № 2а-0870/10945/11 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю представників:

позивача: Шайтанова А.С., Пшеничко І.М.

відповідача: Гревцевої О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий

алюмінієвий комбінат»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного

управління Міндоходів

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.08.2011 № 0001200808.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку враховувати у податковій звітності суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначеного лише актом перевірки, оскільки акт перевірки - не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов'язкових характер для платника податків. З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесене податкове повідомлення - рішення від 03.08.2011 № 0001200808, на підставі висновків зроблених в акті перевірки №171/08-08/00194122 від 18.07.2011 протиправним та просить його скасувати.

Відповідач про задоволення позовних вимог заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченням (№38617 від 01.10.2013) зокрема зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, п.3.1 розділу 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств», затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, в результаті чого ПАТ «ЗАлК» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 120 873,916 грн. Вказане порушення відбулось, у зв'язку з тим, що при визначенні бази оподаткування ВАТ «ЗАлК» не було враховано встановлених порушень атом планової виїзної перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.2009 та актами невиїзних документальних перевірок №91/08-08/00194122 від 10.06.2009, №130/08-08/00194122 від 10.09.2009, №193/08-08/00194122 від 08.12.2009, №85/08-08/00194122 від 17.03.2010, №228/08-08/00194122 від 29.06.2010, №322/08-00194122 від 05.10.2010, №409/08-08/00194122 від 21.12.2010, №83/08-08/00194122 від 08.04.2011, що є методологічною помилкою (невірне відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). За наслідками перевірки здійснено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 120 873 916 грн.

На підставі вище викладеного вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001200808 від 03.08.2011 прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 05.07.2011 по 18.07.2011, на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, відповідно наказу №751 від 23.06.2011 фахівцями СДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ЗАлК» податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, у зв'язку з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. За наслідками проведеної перевірки складено Акт №171/08-08/00194122 від 18.07.2011.

Висновками акту перевірки встановлено, що ПАТ «ЗАлК» порушено п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, а саме: підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність в сумі - 120 873 916 грн.

Відповідно до пункту 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та згідно наданої ПАТ «ЗАлК» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі (реєстраційний №9002865011 від 06.05.11) декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, підприємство задекларувало збитки за підсумками 1 кварталу 2011 року у розмірі 787 682 075 грн. (рядок 08 «об'єкт оподаткування»), зазначило у складі валових витрат відповідно у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року у розмірі 716 399 213 грн. (у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування 2008 року у розмірі 155 912 523 грн.) із врахуванням норм встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР.

Так, податковий орган робить висновок, що підприємством не усунуто встановлене порушення за результатами документальної перевірки за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 актом №59/08-08/00194122 від 21.04.2009, п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та відповідно до п.1.32 Закону ВАТ «ЗАлК» у вересні 2008 року та у 4 кварталі 2008 року завищено суму валових витрат на суму витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства, у розмірі 120 873 916 грн. Таким чином, з огляду на відсутність у ПАТ «ЗАлК» податкових зобов'язань звітного періоду, включення до складу валових витрат відповідно у рядок 04.9 декларації з податку на прибуток від'ємного значення об'єкта оподаткування 2008 року у сумі 155 912 523 грн. без усунення встановленого порушення за результатами документальної перевірки за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 актом №59/08-08/00194122 від 21.04.2009 завищення суми валових витрат у розмірі 120 873 916 грн. є методологічною помилкою, яка не призвела до заниження підприємством податкового зобов'язання.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подано заперечення №011-1154 від 21.07.2011на висновки акту.

Листом-відповіддю СДПІ роботі з ВПП у м. Запоріжжі №6305/10/08-08/4 від 29.07.2011 заперечення залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки №171/08-08/00194122 від 18.07.2011 податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0001200808 від 03.08.2011, яким ПАТ «ЗАлК» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 1 квартал 2011 року у розмірі 120 873 916 грн. (у тому числі сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 120 873 916 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0001200808 від 03.08.2011 ПАТ «ЗАлК» звернулось до ДПА у Запорізький області зі скаргою №011-1227 від 12.08.11 (вх. № ДПА 3807/10 від 15.08.2011р).

Рішенням ДПА у Запорізькій області №4540/10/25-020 (10250/7/25-020) від 11.10.2011 скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з рішенням ДПА у Запорізькій області №4540/10/25-020 (10250/7/25-020) від 11.10.2011, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №11-1444 від 18.10.2011 (вх.№2379/6 ДПС України від 24.10.2011) на податкове повідомлення-рішення №0001200808 від 03.08.2011, та на рішення про результати розгляду скарги ДПА у Запорізькій області №4540/10/25-020 (10250/7/25-020) від 11.10.2011.

Рішенням ДПС України №5052/6/10-2115 від 07.11.2011, скаргу залишено без задоволення, рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду скарги №4540/10/25-020 (№10250/7/25-020) від 11.10.2011 та податкове повідомлення-рішення №0001200808 від 03.08.2011 без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомлення-рішенням №0001200808 від 03.08.2011 позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі-Закон України №334/94-ВР від 28.12.1994, в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994, під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 встановлено, що під валовими витратами виробництва та обігу розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 до складу валових витрат включено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що в акті перевірки не наведено переліку витрат, які включено ВАТ «ЗАлК» до складу валових витрат з порушенням норм чинного законодавства, тобто витрат, які не належать до пов`язаних з веденням господарської діяльності. Крім того, в Законі України №334/94-ВР від 28.12.1994 не встановлено додаткових обмежень щодо включення витрат підприємства до складу валових.

В акті перевірки №171/08-08/00194122 від 18.07.2011 зазначено, що з 02.03.2009 по 30.04.2009 (продовження з 31.03.2009 по 13.04.2009) проводилась планова виїзна документальна перевірка ВАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, валютного іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 (акт №59/08-08/00194122 від 21.04.2009), за результатами якої відповідач, аналізуючи положення Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 (п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5), робить висновок про те, що ВАТ «ЗАлК» у III та IV кварталах 2008 року завищено валові витрати, а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування, відповідно до вказаного Закону, не може бути визнано як господарська діяльність, в сумі 120 873 916 грн., оскільки така операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Так, в ході перевірки встановлено, що за період з вересня по грудень 2008 року ВАТ «ЗАлК» здійснювало реалізацію продукції власного виробництва за цінами нижче повної собівартості, а саме: загальна сума витрат, пов'язаних з виробленням готової продукції, яка реалізована у вересні та 4 кварталі 2008 року складає 594 030 674,6 грн., а загальна сума доходу від реалізації відповідно 473 156 758,15 грн. Таким чином, сума перевищення фактично понесених витрат виготовлення продукції над ціною реалізації без ПДВ складає 120 873 916 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що положення Закону України №334/94 від 28.12.1994 в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Крім того, економічна вигода від здійснення господарської операції може полягати у необхідності мінімізації збитків підприємства.

Судом встановлено, що позивач у звітний період здійснював реалізацію продукції власного виробництва по ціні, нижче її собівартості. Ціна (вартість) товарно-матеріальних запасів, що складала собівартість, віднесена до складу валових витрат, згідно з п.5.1 ст.5 №334/94 від 28.12.1994.

Законом України №334/94-ВР від 28.12.1994 встановлено, що валовий дохід визначається виходячи із рівня вірних цін на товари, або не нижче, ніж рівень звичайних цін, що діють на дату продажу, у випадках, передбачених нормами вказаного Закону.

У Законі України №334/94-ВР від 28.12.1994 визначення терміну «звичайна ціна» згадується перш за все, як ціна продажу, встановлена сторонами договору. Вона повинна відповідати рівню справедливих ринкових ідентичних товарів, що склалися на ринку. Інші варіанти визначення звичайних цін, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», також орієнтовані на ціни, які можуть фігурувати у взаєминах покупця і продавця.

Суд звертає увагу, що в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутня норма про те, що звичайна ціна має дорівнювати або перевищувати собівартість.

Ціна на продукцію ПАТ «ЗАлК» встановлюється суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, не регулюється державою. Відповідачем за результатами податкової перевірки не визначений рівень звичайних цін на виготовляємі позивачем товари, що продаються, відповідно, не встановлений факт продажу позивачем товарів нижче за «звичайну ціну», що вбачається з акту перевірки.

В той же час, посилання податкового органу на продаж продукції за ціною нижче собівартості є недоречним, оскільки Закон України №334/94-ВР від 28.12.1994 не містіть вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості, не передбачає виключень при здійсненні продажу товарів нижче за їх покупну ціну. При здійсненні товарообмінних операцій обов'язковою умовою для визначення бази оподаткування є рівень звичайної ціни, що передбачено п. 7.1 ст. 7 цього Закону, але вказаний термін не є тотожним терміну «собівартість продукції».

Отже, висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних матеріальних ресурсів та послуг до складу валових витрат є їх використання у власній господарській діяльності, а тому лише різниця між їх собівартістю та ціною реалізації не може бути віднесена до складу валових витрат, є помилковим та таким, що не відповідає положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість, до складу валових витрат є саме їх (товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість) використання у власній господарській діяльності, а не їх ціни (вартості). Подальше коригування валових витрат у таких випадках не передбачено нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та жодним іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, податковий орган вважає обов'язком позивача здійснювати коригування власного податкового обліку на підставі лише актів перевірок податкового органу. Відсутність коригування позивачем у податкової звітності з податку на прибуток даних податкового обліку на підставі лише висновків актів перевірок вважається СДПІ методологічною помилкою, яку здійснив позивач.

Листом ДПА України №9018/7/23-3317 від 06.07.2001 роз'яснено зміст терміну «методологічна помилка», під якою слід вважати «помилку, яку зробив платник податків при формуванні декларації, яка виявляється в хибному застосуванні чи незастосуванні ставок оподаткування, або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання по тому чи іншому податку, збору (обов`язковому платежу)».

Оскільки, в акті перевірки №№171/08-08/00194122 від 18.07.2011 не виявлено фактів помилкового застосування підприємством ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток, висновки щодо наявності методологічної помилки при визначенні бази оподаткування є помилковими.

Такий висновок можна вважати помилковим й тому, що акт перевірки - це документ, який складається податковими органами при виявленні порушень податкового, валютного та іншого законодавства за результатами проведення перевірок. Зменшення збитків позивача, визначених у акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.2009, не є донарахуванням податкових зобов`язань з податку на прибуток, керуючись законодавчим визначенням терміну «податкове зобов'язання».

У акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.2009 не встановлені зобов`язання позивача по сплаті до бюджету податку на прибуток підприємств. За результатами вказаної перевірки встановлено лише завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування, з яким підприємство не погодилось.

Вичерпний перелік документів, які може оскаржити платник податків у зв`язку з проведенням перевірки податковим органом, до набрання чинності відповідного розділу Податкового кодексу України (20.04.2011) було наведено в пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181від 21.12.2000. У цьому Законі відсутня норма, яка б передбачала можливість оскарження платником акту перевірки або його висновків.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, акт перевірки є виключно службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків.

Таким чином, акти минулих перевірок, проведених на ВАТ «ЗАлК», не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов`язковий характер для платника податків, а, отже, вони не є підставою для виникнення податкового зобов'язання та коригування податкового обліку платника, що спростовує висновки відповідача, зроблені за результатами перевірки.

Ухвалою суду від 01.02.2012 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №2а-0870/7767/11.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2011, яка набрала законної сили 11.04.2013, адміністративний позов ВАТ «ЗАлК» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000290808 винесене СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 22.04.2011 у відношенні ВАТ «Запорізький виробничій алюмінієвий» про зменшення на 24 174 783 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік.

Предметом розгляду вищезазначеної справи є сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у розмірі 24 174 783 грн. судами першої та апеляційної інстанції встановлено правомірність відображення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік. Вказане значення об'єкта оподаткування податком на прибуток відображається в певному рядку декларації з податку на прибуток та у випадку не використання платником податків показників від'ємного значення об'єкта оподаткування автоматично переноситься у наступний податковий період та у податкову звітність - декларування, відповідно.

Стаття 22 Прикінцевих положень Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент спірних правовідносин) встановлювала, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

В зв'язку з тим, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено обмеження зарахування від'ємного значення за попередні звітні періоди у розмірі 20 % позивачем за 2010 рік від'ємне значення було сформовано у розмірі 24 174 783 грн. Але у першому кварталі 2011 року, вищезазначене обмеження не було встановлено, а тому від'ємне значення об'єкта оподаткування становило 120 873 916 грн.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення від 03.08.2011 №0001200808, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.08.2011 №0001200808.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (код ЄДРПОУ 00194122) 28 грн. (двадцять вісім гривень) 23 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз