Постанова № 35784013, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 911/3045/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Грищенко О.М., довіреність № б/н від 01.04.2013;

від першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" - представник не прибув;

від другого відповідача - Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України - Мороз О.В. - директор, контракт від 01.07.2009; Лук'янов О.В., довіреність № б/н від 16.09.2013;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 у справі № 911/3045/13 (суддя Щоткін О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення 66 597 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення 66 597 грн. 95 коп., з яких: 33 282,08 грн. - 30% річних, 20 788,22 грн. - пені, 12 527,65 грн. - інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2013 у справі № 911/3045/13 у задоволенні позову відмовлено повністю, у зв'язку з неповідомленням боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 у справі № 911/3045/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач повідомляв другого відповідача про відступлення права вимоги.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 02.12.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представники другого відповідача в судовому засіданні 02.12.2013 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Перший відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", як продавцем та Веселоподільською дослідно-селекційною станцією, як покупцем 06.04.2009 укладено договір № 78-07-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

У зв'язку із неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Тридента Агро" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Веселоподільської дослідно-селекційної станції суми основної заборгованості, а також пені, штрафу, 30% річних та інфляційних за період з 02.10.2009р. по 08.01.2010р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.05.2010р. по справі № 22/5 позов ТОВ "Тридента Агро" задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 08.06.2010р. по справі № 22/5.

Зазначене рішення господарського суду Полтавської області від 27.05.2010р. по справі № 22/5 виконано боржником 16.11.2010.

Враховуючи те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, ТОВ "Тридента Агро" було нараховано Веселоподільській дослідно-селекційній станції за невиконання своїх зобов'язань за період з 09.01.2010 (наступний день після періоду, за який рішенням суду в іншій справі були стягнуті суми пені, 30 % річних та інфляційних втрат) по 16.11.2010 (дата виконання боржником рішення суду) пеню в сумі 20 788 грн. 22 коп., 30 % річних в сумі 33 282 грн. 08 коп. та інфляційні втрати в сумі 12 527 грн. 65 коп., всього 66 597 грн. 95 коп.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", як первісним кредитором та фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М., як новим кредитором 24.01.2011 укладено угоду № 14-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до умов зазначеної угоди (п. п. 1.1-2.3) первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Веселоподільською дослідно-селекційною станцією інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук зобов'язання щодо сплати пені в сумі 20 788 грн. 22 коп., 30% річних в сумі 33 282 грн. 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 12 527 грн. 65 коп., всього 66 597 грн. 95 коп., за договором № 78-04-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06.04.2009р.

Згідно акту прийому-передачі документів від 24.01.2011 (а.с. 33) первісний кредитор передав новому кредитору документи необхідні для виконання умов угоди № 14-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні.

Згодом, між фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М., як первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 02.07.2012 укладено угоду № 16/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до умов зазначеної угоди (п. п. 1.1-2.3) первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Веселоподільською дослідно-селекційною станцією інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук зобов'язання щодо сплати пені в сумі 20 788 грн. 22 коп., 30% річних в сумі 33 282 грн. 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 12 527 грн. 65 коп., всього 66 597 грн. 95 коп., нарахованих у зв'язку з невиконанням вчасно та у повному обсязі боржником зобов'язань за договором № 78-04-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 06.04.2009р.

Пунктом 4.1 угоди передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється Актом приймання-передачі.

Згідно акту прийому-передачі документів від 02.07.2012 (а.с. 38) первісний кредитор передав новому кредитору документи необхідні для виконання умов угоди № 16/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою № 16/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні 11.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", як поручителем укладено договір поруки № 11-03-2013-11.

Згідно умов даного договору (п. п. 1. 1, 3.1) поручитель поручається перед кредитором за виконання Веселоподільською дослідно-селекційною станцією інституту цукрових буряків Української національної академії аграрних наук зобов'язання щодо сплати пені в сумі 20 788 грн. 22 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Враховуючи невиконання Веселоподільською дослідно-селекційною станцією інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук вчасно зобов'язань за договором, позивач 29.03.2013 звернувся до поручителя з вимогою про сплату пені в сумі 20 788 грн. 22 коп.

Поручитель листом від 07.04.2013 № 12 (а.с. 44) повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки у зв'язку із скрутним фінансовим станом.

У зв'язку з невиконанням боржником та поручителем зобов'язань з оплати заборгованості позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про:

- солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України пені в сумі 20 788 грн. 22 коп.;

- стягнення з Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 30% річних в сумі 33 282 грн. 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 12 527 грн. 65 коп.

Судом першої інстанції у задоволенні зазначених вимог відмовлено у зв'язку з неповідомленням боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходженням Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України є Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Вереміївка, вул. Селекціонерів, 1.

Проте, як зазначив суд першої інстанції повідомлення про заміну кредитора були направлені за адресою: Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Вереміївка, вул. Селекціонерів, 6.

За наведених обставин, місцевий господарський суд встановивши неповідомленням боржника про відступлення права вимоги, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

З зазначеним висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він суперечить приписам цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини, з наступних підстав.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 Цивільного кодексу України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.

Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.

Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання.

Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України.

Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором.

За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, за ч. 2 якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором на підставі якого подано позов інше не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. У разі, коли боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Це положення є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника.

У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.

Боржник має право аргументувати свої заперечення, зокрема, невиконанням первісним кредитором зустрічного зобов'язання.

Наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну. Якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Отже, у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання та не може свідчити про те, що заміна сторони не відбулась.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, яка, зокрема, викладена в постанові від 11.04.2013 по справі № 6/5025/784/12.

Таким чином, не повідомлення другого відповідача про відступлення права вимоги не є підставою вважати, що заміна кредитора не відбулась та не звільняє боржника від покладеного на нього обов'язку виконання зобов'язань за договором.

Тому, наведена обставина не може бути підставою відмови у задоволенні позову.

Крім цього, слід зазначити, що згідно Статуту Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України її місцезнаходженням є Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Вереміївна, тобто вулиця та номер будинку взагалі відсутні у відомостях, що відображені в Статуті.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів розглянувши матеріали даної справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, у зв'язку із неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу ТОВ "Тридента Агро" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Веселоподільської дослідно-селекційної станції суми основної заборгованості, а також пені, штрафу, 30% річних та інфляційних за період з 02.10.2009р. по 08.01.2010р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.05.2010р. по справі № 22/5 позов ТОВ "Тридента Агро" задоволено повністю.

Отже, враховуючи приписи ст. 35 ГПК України, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором є приюдиційним, тобто доведення не потребує.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 08.06.2010р. по справі № 22/5.

Зазначене рішення господарського суду Полтавської області від 27.05.2010р. по справі № 22/5 виконано боржником лише 16.11.2010.

Згідно ст. 559 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Так, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 по справі № 12/207.

З огляду на те, що Веселоподільська дослідно-селекційна станція прострочила виконання грошового зобов'язання перед ТОВ "Тридента Агро" за договором купівлі-продажу останнім було нараховано покупцю за період з 09.01.2010 (наступний день після періоду, за який рішенням суду в іншій справі були стягнуті суми пені, 30 % річних та інфляційних втрат) по 16.11.2010 (дата виконання боржником рішення суду) пеню, 30% річних та інфляційні втрати.

Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 8.2 договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 06.04.2009 за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 договору сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років.

Отже, сторонами в договорі встановлено інший строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, пеня в сумі 20 788 грн. 22 коп. за період з 09.01.2010 по 15.11.2010 розрахована позивачем правомірно.

Разом з тим, відповідач на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.

При цьому, відповідач зазначає про те, що позовна давність до вимог про стягнення штрафних санкцій згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України становить один рік та відповідно є пропущеною позивачем.

Проте, за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (п 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до п. 8.3 договору сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору.

Таким чином, сторонами було збільшено спеціальну позовну давність до п'яти років.

Отже, враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 05.08.2013 (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду) строк позовної давності позивачем щодо вимог про стягнення пені пропущено не було.

Вимоги про стягнення 30% річних в сумі 33 282 грн. 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 12 527 грн. 65 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Зазначені суми 30% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями.

Тому, положення договору про встановлення п'ятирічного строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій не застосовуються до вимог про стягнення річних та інфляційних втрат.

Отже, до цих вимог застосовується загальний строк позовної давності, встановлений законодавством.

Так, згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Період нарахування 30% річних визначено позивачем з 09.01.2010 по 15.11.2010, інфляційних з січня до листопада 2010 року.

За таких обставин, нарахування річних за період з 09.01.2010 до 05.08.2010 та інфляційних з січня до серпня 2010 року здійснено по за межами строку позовної давності (враховуючи, що позов подано 05.08.2013).

При цьому, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 30% річних за період з 05.08.2010 по 15.11.2010 в сумі 8 288 грн. 79 коп., інфляційних з серпня по листопад 2010 в сумі 5 771 грн. 14 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів пені в розмірі 20 788 грн. 22 коп., а також про стягнення з Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 30% річних в сумі 8 288 грн. 79 коп. та інфляційних втрат в сумі 5 771 грн. 14 коп.

Доводи другого відповідача про те, що договір поруки є недійсним, оскільки укладений без згоди боржника, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем.

Боржник стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою.

Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Крім цього, статтею 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правочину, згідно якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, другим відповідачем доказів визнання недійсним судом вищезазначеного договору поруки не надано.

Отже, наведені доводи відхиляються судом за необґрунтованістю.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частково; з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно пеня в розмірі 20 788 грн. 22 коп., а також стягненню з Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 30% річних в сумі 8 288 грн. 79 коп. та інфляційних втрат в сумі 5 771 грн. 14 коп.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги, а також витрати на послуги адвоката покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, розмір витрат на послуги адвоката зменшено судом із заявлених позивачем 5 000 грн. до 2 000 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника абообмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Так, позивачем документально підтверджено витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката (копія посвідчення адвоката, договір про надання адвокатських послуг, а також платіжне доручення, яке підтверджує сплату цих послуг).

Разом з тим, згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегія суддів вважає розумним розмір витрат на послуги адвоката по даній справі в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 у справі № 911/3045/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення 66 597 грн. 95 коп. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 у справі № 911/3045/13 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі № 911/3045/13, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення 66 597 грн. 95 коп. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вул. Комсольська, б. 22, код за ЄДРПОУ 38267861) та Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (Полтавська область, Семенівський район, с. Вереміївка, вул. Селекціонерів, 1, код за ЄДРПОУ 00497704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, б. 38, офіс 23, код за ЄДРПОУ 38039872) пеню в сумі 20 788 грн. 22 коп., судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду в сумі 536 грн. 86 коп. та витрат на послуги адвоката в сумі 1193 грн.

Стягнути з Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (Полтавська область, Семенівський район, с. Вереміївка, вул. Селекціонерів, 1, код за ЄДРПОУ 00497704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, б. 38, офіс 23, код за ЄДРПОУ 38039872) 30% річних в сумі 8 288 грн. 79 коп., інфляційних втрат в сумі 5 771 грн. 14 коп., судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду в сумі 363 грн. 15 коп. та витрат на послуги адвоката в сумі 807 грн.

4. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вул. Комсольська, б. 22, код за ЄДРПОУ 38267861) та Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (Полтавська область, Семенівський район, с. Вереміївка, вул. Селекціонерів, 1, код за ЄДРПОУ 00497704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, б. 38, офіс 23, код за ЄДРПОУ 38039872) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 268 грн. 53 коп.

5. Стягнути Веселоподільської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (Полтавська область, Семенівський район, с. Вереміївка, вул. Селекціонерів, 1, код за ЄДРПОУ 00497704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, б. 38, офіс 23, код за ЄДРПОУ 38039872) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 181 грн. 64 коп.

6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 911/3045/13 повернути до господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко