Постанова № 35783976, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/16052/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Головащенко К.Г. - пред. за дов. б/н від 22.11.2013;

відповідача: Любар-Пурлінська Т.М.- пред. за дов. №1-04-2854 від 07.08.2013.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 року

у справі № 910/16052/13 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель"

про стягнення 54 035,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 року позов задоволено частково: підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" 25 380,82 грн. - сума процентів по вкладу, 22 290,34 грн. - пеня, 512,00 грн. - інфляційні втрати, 5 794,52 грн. - 3% річних та 1718,66 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Даніель" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, в сумі 21 830,19 грн., у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги відповідача обґрунтовані тим, що банк має сплатити принципи з 01.02.2013 по 06.02.2013 включно, що складає 789,04 грн., а не як зазначено в оскаржуваному рішенні - по 12.08.2013, оскільки судом першої інстанції не враховано, що дія Договору про банківський вклад та Додаткової угоди №68-Т від 28.03.2012 до нього закінчилась ще 07.02.2013, а, отже, тоді і припинились між сторонами зобов'язальні правовідносини щодо нарахування процентів на банківський вклад на підставі ст. 1061 ЦК України. Скаржник визначає період прострочення щодо розрахунку інфляційних з 07.02.2013 та вказує, що пеня згідно умов Договору не має перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, а тому складає 16 430,13 грн., а інфляційні втрати за визначений відповідачем період відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає розрахунок відповідача необґрунтованим, оскільки на даний час вклад взагалі не повернуто, тому позивач правомірно нарахував проценти до 12.08.2013. оскільки Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. у справі №910/1050/13 яке залишено без змін після перегляду судом апеляційної інстанції, визнано правомірними вимоги позивача про дострокове повернення суми вкладу у розмірі 300 000,00 грн. на підставі листа - вимоги №1655 від 07.12.2012, а не у зв'язку з припиненням Договору банківського вкладу, тому позивач вважає 21.12.2012 датою, коли відповідач мав виконати свої зобов'язання.

Ухвалою від 11.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 04.12.2013 року.

В судове засідання 14.08.2013 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" про стягнення заборгованості в розмірі 54 035,28 грн., з яких 25 380,82 грн. - суму процентів по вкладу за період з 01.02.2013 р. по 12.08.2013 р., 22 347,94 грн. - пеню за період з 21.12.2012 р. по 20.06.2013 р., 512,00 грн. - інфляційні втрати, 5 794,52 грн. - 3% річних за період з 21.12.2012 р. по 12.08.2013 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору банківського вкладу № Н/105-Т від 14.11.2007 р. в частині своєчасного повернення суми вкладу та сплати відсотків, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" утворилась заборгованість в розмірі 54 035,28 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, як боржник, має сплатити за прострочення повернення депозиту інфляційні втрати та 3% річних, але не проценти на нарахований вклад до моменту погашення боргу. Оскільки за Договором датою повернення вкладу є 07.02.2013, тому і розрахунок має проводитись саме з цієї дати. Щодо розміру пені, то за умовами Договору пеня не має перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, а тому складає 16 430,13 грн. Індекс інфляції за період з 07.02.2013 по 12.08.2013 є від'ємним, тому інфляційні втрати відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2007 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Соверен" (вкладник) та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (банк) був укладений Договір банківського вкладу № Н/105-Т, відповідно до якого вкладник зобов'язався надати банку грошові кошти на зберігання на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк взяв на себе зобов'язання відкрити вкладний рахунок, виплачувати проценти та повернути вклад та нараховані на нього проценти вкладнику.

18.01.2012 між сторонами був укладений Договір про внесення змін до договору банківського вкладу № Н/105-Т від 14.07.2007.

Згідно п 1.1 Договору вкладник надає банку грошові кошти на зберігання на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк на умовах, визначених цим договором, відкриває, обслуговує та закриває вкладний рахунок вкладнику, виплачує вкладнику проценти і повертає вклад і нараховані на нього проценти.

Відповідно до п. 2.1 Договору вкладник розміщує в банку вклад у сумі 195 000,00 грн.

Дата повернення банком вкладу 21.01.2013 р. (п. 3.1 договору).

Згідно до п. 3.1. Договору про внесення змін від 18.01.2012 року датою повернення банкою вкладу є 21 січня 2013 року.

Додатковою угодою № 68-Т від 28.03.2012 року внесено зміни до договору та визначено дату повернення вкладу 07.02.2013 року.

Відповідно п. 2.4. Договору визначено право вкладника поповнювати вклад.

Станом на 07.12.2012 року на вкладному рахунку розміщена сума у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам з 18.05.2012 року по 17.01.2013 року.

Пунктом 2.3. та 2.3.1. Договору про внесення змін від 18.01.2012 року передбачено, що вкладник має право здійснювати дострокове повернення вкладу.

07.12.2012 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 1655 від 07.12.2012 про дострокове повернення депозитного вкладу в сумі 300 000,00 грн.

Відповідач отримав заяву 14.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 11293943. Проте, відповідач своїх зобов'язань по поверненню вкладу не виконав, натомість, направив позивачу Лист від 14.01.2013 №2-07-265, в якому повідомив, що не відмовляється від своїх зобов'язань перед клієнтом, але через нестабільну ситуацію на грошовому ринку України виникла затримка виконання такого зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. у справі № 910/1050/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" про стягнення 300 000,00 грн. Позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача суму депозитного вкладу в розмірі 300 000,00 грн. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р.

28.05.2013 р. Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 28157140 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. у справі № 910/1050/13.

20.08.2013 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги є правомірними, а оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язань за договором банківського вкладу, що, в свою чергу, потягло нарахування процентів по вкладу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим позов задовольнив частково, з наступних підстав:

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що на суму вкладу, банк нараховує прості проценти у розмірі 16% річних. Розрахунок суми процентів здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у календарному році.

Відповідно до п. 4.2 Договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк на вкладний рахунок, до дати, що передує даті повернення вкладу вкладнику або списанню з вкладного рахунку вкладника з інших підстав.

Оскільки на сьогоднішній день вклад взагалі не повернуто, то позивачем цілком правомірно нараховано проценти до 12.08.2013 (дата, яка передувала поданню позовної заяви).

Даної позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у Постанові від 29.05.2013 р. у справі N 6-39цс13.

Згідно ч. 3 ст. 82 ГПК України господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах;

Цим вимогам саме і відповідає Постанова від 29.05.2013 у справі N 6-39цс13, у якій міститься висновок Верховного Суду України про те, що на підставі ст.. 1061 ЦК України проценти по банківським вкладам стягуються за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам.

Отже, проценти на вклад нараховуються до дня фактичного повернення вкладу відповідачем позивачу, а не до 07.02.2013, що є датою повернення вкладу, яка зазначена в Договорі, і на яку посилається відповідач. В матеріалах справи не міститься доказів щодо повернення відповідачем суми банківського вкладу, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми нарахованих процентів по вкладу в розмірі 25 380,82 грн. за період з 01.02.2013 р. по 12.08.2013 р., який визначений позивачем, підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню за період з 21.12.2012 по 20.06.2013

Дату нарахування позивач визначив 21.12.2012 на підставі того, що заяву про повернення вкладу відповідач отримав 14.12.2012, тому зобов'язаний був повернути кошти позивачу не пізніше 20.12.2012, але не повернув, у зв'язку з чим саме з 21.12.2012 початок прострочення, а не як стверджується відповідачем - з 07.02.2013.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення суми вкладу та процентів за користування депозитом на поточний рахунок вкладника, банк сплачує пеню від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 9), розрахунок пені здійснений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ. Провівши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 22 290,34 грн. за період з 21.12.2012 р. по 20.06.2013 р.

Щодо заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період з 21.12.2012 по 12.08.2013, то варто зазначити наступне:

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, вказаної у Висновках, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року, звернення до банку із заявою про повернення банківського вкладу в день закінчення строку дії договору свідчить про намір вкладника припинити дію такого договору та зумовлює обов'язок банку повернути депозитні кошти з процентами.

Визнано правильними висновки судів про необхідність стягнення з банку - боржника на користь вкладників - кредиторів процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а, також, 3 % річних та суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.05.2013 р. у справі N 6-39цс13).

Відповідач не заперечує наявність боргу перед позивачем, хоча помилково визначає період нарахування з 07.02.2013, тобто, від дати, вказаної в Договорі, коли мав бути повернутий банківський вклад.

Щодо доводів відповідача про відсутність інфляційних втрат за визначений скаржником період (07.02.2013 - 12.08.2013), то відповідно до встановлених Індексів споживчих цін за період, заявлений позивачем (21.12.2012 р. - 12.08.2013), розрахунок інфляційних втрат здійснено правильно.

Суд першої інстанції правильно визначив період стягнення з 21.12.2012 р. по 12.08.2013 р., у зв'язку з чим правомірно задовольнив повністю вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 512,00 грн. та 3% річних в розмірі 5 794,52 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права, доводами апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель" не спростовані висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим скарга є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2013р. у справі №910/16052/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16052/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха