Постанова № 35783971, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/18189/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Кондес Л.О.

при секретарі: Назарчук Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Сербін К.Л.

від відповідача - Спасибко О.Д.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фатрон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп"

про стягнення вартості наданих послуг на суму 126529 грн.,

судового збору - 2532,58 грн., витрат на адвоката - 5000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фатрон" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" (далі - відповідач) про стягнення 126529,00 грн. - вартості наданих послуг, 2532,58 грн. - судового збору та 5000 грн. - витрат на адвоката.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року по справі №910/18189/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фатрон" 126529,00 грн. - основного боргу, 5000,00 грн. - витрат на послуги адвоката та 2532,58 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 08.10.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 11.11.2013 року.

08 листопада 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року відкладено розгляд справи до 02.12.2013 року.

В судове засідання 02.12.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року.

Представник відповідача в судовому підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метакомп" (Експедитор) та відповідачем (Замовник) укладено договір транспортного експедирування №11012 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Експедитор зобов'язується здійснювати організацію доставки вантажів автотранспортом в міських, міжміських та міжнародних сполученнях, за рахунок Замовника. Замовник, після виконання Експедитором послуг в повному обсязі, сплачує Експедитору транспортні та експедиторські послуги.

Згідно з п. 2.1. Договору експедитор зобов'язався виконувати доручення замовника, відповідно до транспортних заявок замовника та цінового фрахту і коливань ринкових цін за перевезення. Ціни, обумовлені в заявці на перевезення є початковими та розглядаються далі в залежності від ринкової ціни грн./км/дата. При зниженні ринкової ціни експедитор зобов'язується переглядати ціну щоденно. Ціна в заявці на кожне конкретне перевезення виставлена замовником і узгоджена з експедитором, є остаточною та перегляду не підлягає, за винятком необхідності зміни маршруту.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що після наданих послуг замовник перераховує на розрахунковий рахунок Експедитора кошти, обумовлені в заявці, з кожного конкретного перевезення по закінченню 14 календарних днів з моменту отримання ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акту виконаних робіт. Протягом 7 календарних днів оригінали документів повинні бути доставлені в офіс замовника.

Вартість послуг з організації перевезення вантажів, які надаються експедитором за цим договором, узгоджуються між замовником та експедитором та включає в себе перевізну плату (транспортні послуги) та експедиторську винагороду(експедиторські послуги).Розмір плати за кожне окреме перевезення вантажу (транспортні та експедиторські послуги) узгоджується Сторонами у заявці, яка є невід'ємною частиною договору (п. 4.2. Договору).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору, ТОВ "Метакомп" в період з 01.10.2012 року по 29.11.2012 року надало відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 214790,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2013 року ТОВ "Метакомп" направило відповідачу документи на підтвердження виконаних послуг, відповідно до п. 4.2. Договору.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, а саме, частково розрахувався за отримані послуги, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 126529,00 грн.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

19 липня 2013 року між ТОВ "Метакомп" та позивачем укладено договір уступки вимоги (цесії) № 1 (далі - Договір 2).

Відповідно до умов Договору 2, ТОВ "Метакомп" (Цедент) передає ТОВ "Фатрон", а ТОВ "Фатрон" набуває право вимоги, належне Цедентові та стає кредитором за Договором.

Твердження апелянта щодо укладання між позивачем та ТОВ "Метакомп" договору факторингу, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Колегія суддів зазначає, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору по даній справі, є стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування. Слід зазначити, що при цесії передається вже існуюче право та зобовязання не припиняється та не змінюється.

Згідно з п. 2 Договору 2 позивач набуває право вимагати від ТОВ "Продінтергруп" належного виконання зобов'язань, а саме сплати заборгованості на суму 126529,00 грн., а також штрафів, пені та інших сум передбачених законодавством за порушення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5 Договору 2 в якості оплати за відступлене право вимоги Цедента до Боржника за Договором Цесіонарій зобов'язується виплатити Цеденту винагороду в розмірі 100000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що Договір 2 є саме договором про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України, відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Твердження апелянта, що акти виконаних послуг підписані не уповноваженими представниками покупця, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки доказів на підтвердження обставин підписання вищезазначених актів не уповноваженою особою до суду не надано.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги, що позивачем додано належні докази на підтвердження витрат за послуги адвоката, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката є обґрунтованими.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року по справі № 910/18189/13 - без змін.

Матеріали справи №910/18189/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Л.О. Кондес

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2013 року