Постанова № 35783949, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/13634/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Штифурко Ю.І., довіреність № 72 від 06.09.2013;

від відповідача - Скопич Ю.В., довіреність № 2-387д від 04.06.2013,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі № 910/13634/13 (суддя Стасюк С.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 1 140 909 грн. 71 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 91 261 грн. 53 коп. пені за час прострочення оплати та 1 049 648 грн. 18 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі №910/13634/13 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 91 261 грн. 53 коп. та 3% річних в сумі 1 049 648 грн. 18 коп.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі №910/13634/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що видаткові накладні, на підставі яких заявлено позовні вимоги у даній справі, не можуть бути доказами отримання відповідачем товару, оскільки не містять печатки останнього.

Крім цього, апелянт зазначає про те, що розрахунок пені та 3% річних повинен бути здійснений після спливу тридцяти днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, тобто з дати зазначеної у залізничних, а не видаткових накладних.

В судовому засіданні 02.12.2013 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", як постачальником та дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як покупцем, 27.06.2012 року укладено договір № УГВ 5911/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікації.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Згідно п. 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 52 467 954,00 грн.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Згідно з пунктом 4 Специфікації оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51 414 347 грн. 78 коп., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи (т.1, а.с. 31-32, 34, 37-38, 41, 45, 49-50, 54, 56, 61, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 84, 88-89, 91, 94, 96-97, 101-102, 104, 107, 109-110,113, 115, 117-119, 121, 123, 125, 128, 130-131, 133-134, 136, 138-144, 146-148-184).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару виконав лише 09.09.2013, перерахувавши на рахунок позивача зазначені грошові кошти, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Враховуючи те, що відповідачем оплата товару у строки встановлені Специфікацією № 1 до договору № УГВ 5911/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.06.2012 (протягом 30 календарних днів з дати постачання) здійснена не була та відповідно останній допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 91 261 грн. 53 коп. та 3% річних в сумі 1 049 648 грн. 18 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними та оплатою товару, переданого за такими накладними.

Доводи апелянта про те, що видаткові накладні, на підставі яких заявлено позовні вимоги у даній справі, не можуть бути доказами отримання відповідачем товару, оскільки не містять печатки останнього, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Так, спірні накладні відповідачем було оплачено, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Таким чином, відповідач своїми подальшими діями схвалив правочини, що оформлені спірними видатковими накладними.

Крім того, апелянтом не доведено підписання накладних з його боку не уповноваженою особою.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача щодо неотримання ним товару за такими накладними відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару вчасно виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивачем, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у строки передбачені Специфікацією до договору, нараховано пеню в сумі 91 261 грн. 53 коп. та 3% річних в сумі 1 049 648 грн. 18 коп.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 91 261 грн. 53 коп. та 3% річних в сумі 1 049 648 грн. 18 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про те, що розрахунок пені та 3% річних повинен бути здійснений після спливу тридцяти днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, тобто з дати зазначеної у залізничних, а не видаткових накладних, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Отже, умовами договору не передбачено оформлення поставки товару залізничними накладними.

В даному випадку така поставка оформлюється актом приймання-передачі товару або видатковою накладною, дата підписання яких і є датою поставки.

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Враховуючи наведене вище, позивачем вірно визначено період нарахування пені та 3% річних, починаючи з наступного дня після спливу тридцяти денного строку з дати видаткових накладних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі №910/13634/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/13634/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко