Рішення № 35783835, 26.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/4017/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техметал», м.Кривий Ріг

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр», м.Львів

про: стягнення 53 302,82 грн.

Представники

Від позивача: Крамар І.І. - представник (Довіреність б/н від 23.10.13р.)

Від відповідача: Кость Я.Р. - представник (Довіреність б/н від 05.11.2013р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техметал», м.Кривий Ріг до відповідача - Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр», м.Львів про стягнення 53 302,82 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2013р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 05.11.2013 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, на вимоги Ухвали суду від 25.10.2013р. подав супровідним листом рахунок №566 від 24.05.2013р. та банківські виписки на часткову оплату.

Від відповідача в канцелярію суду поступило Клопотання (вх.№46579/13 від 05.11.2013р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, яке судом задоволено та розгляд справи відкладено на 26.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав через канцелярію суду Відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позов частково мотивуючи це тим, що при укладенні договору сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору. А саме щодо предмету договору: не погоджено номенклатуру і асортимент товару, не узгоджено строків та графіків поставки товару, а також не визначено ціну за одиницю товару.

Враховуючи вищезазначене відповідач вважає поставку товару за видатковою накладною від 27.05.2013р. на суму 106802,86 грн. позадоговірною, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин умов договору поставки №6 від 03.01.2013р. (в тому числі положень щодо відсотків за користування коштами та штрафних санкцій) та просить суд в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 501,92 грн., штраф в сумі 8977,81 грн., проценти за користування коштами в сумі 4015,31 грн. відмовити.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

03.01.2013 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 6.

Згідно з п. 1.1., 1.2. цього договору позивач зобов'язувався поставити металопродукцію (далі - Товар) на умовах та в строки, встановлені цим Договором, а відповідач зобов'язувався прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 1.4. договору ціна, кількість, асортимент, терміни постачання товару та інші умови за згодою сторін, обумовлюються сторонами в додатках до даного договору (специфікаціях) для кожної партії окремо. Ціна, кількість, асортимент товару може бути також погоджено сторонами шляхом підписання видаткової накладної згідно якої покупець отримуватиме товар від постачальника, без попереднього укладення додатку (специфікації).

Як вказано у позовній заяві, відповідачем отримано від позивача товар згідно накладної №2456 від 27.05.2013р. на суму 106 802,86 грн., яка була підписана відповідачем.

Загальна сума переданого за накладними позивачем відповідачу товару за період з 13.12.2011р. по 06.03.2012р. складає 50 977,10 грн.

Згідно п.4.1 договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається окремими видатковими накладними.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника (п.4.4 договору).

Згідно п. 3.1 договору терміни поставки партії товару можуть бути узгоджені сторонами у відповідному додатку. Якщо такий додаток не укладався - вважається, що постачальником дотримано терміни поставки товару при отриманні покупцем відповідної партії товару та підписанні сторонами відповідної видаткової накладної. Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі постачальником покупцю, що оформляється видатковою накладною (п.3.3. договору).

Проте, оплата вартості поставленого товару відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на момент подання позову становить 39 000,00 грн.

Суд заслухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як зазначено в ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 6 від 03.01.2013р., за яким позивач передав товар (металопродукцію) відповідачу на суму 106 802,86 грн., що підтверджено видатковою накладною №2456 від 27.05.2013р. на підставі рахунку№566 від 24.05.2013р., який виставлений за договором №6 від 03.01.2013р.

Згідно ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ст. 691 ЦК України). Окрім того, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Проте відповідач належно не виконав взятого на себе зобов'язання, щодо сплати грошової суми за поставку товару у встановлений договором строк, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 39000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки специфікації на товар не складалось, асортимент продукції, її кількість та якість узгоджувались усно, то слід вважати договір поставки №6 від 03.01.2013р. неукладеним, оскільки порушено ч.1 ст.638 ЦК України, згідно якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд заперечення викладені відповідачем у відзиві, до уваги не приймає, оскільки ціну, кількість та асортимент товару було погоджено сторонами шляхом підписання видаткової накладної №2456 від 27.05.2013р., згідно якої покупець отримав товар від постачальника, без попереднього укладення додатку (специфікації), як передбачено п. 1.4 договору. Відтак, суд вважає, що підстави вважати договір неукладеним є безпідставними та необґрунтованими.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 6.5. договору, в якому вказано, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 8 977,81 грн.

Як зазначено в ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

П.6.6. договору встановлено, що за весь час прострочення покупцем свого грошового зобов'язання постачальник вправі вимагати оплати процентів за користування покупцем коштами. Розмір таких процентів становить 24% річних.

З огляду на ст.536 ЦК України та п.6.6. договору, позивачем нараховано відповідачу 24% річних від суми заборгованості, що становить 4733,34 грн.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, позивачем підставно нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % річних визначені договором , відтак суд вважає що, додаткове нарахування ще й відсотків в розмірі 3% річних визначених законом, є безпідставним.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог та нарахованих штрафних санкцій прийшов до висновку, про підставність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості основного боргу, суми процентів за користування чужими грошовими коштами встановленої п.6.6. договору та суми штрафу згідно п.6.5. договору. У задоволенні нарахованої позивачем суми 3% річних - суд вирішив відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 174, 193,216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 536, 599, 610, 611, 612, 625, 655,662, 689, 691, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр» (79037, м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 273/52. код ЄДРПОУ 31442184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техметал» (50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, мкр. Гірницький, 19/87. Код ЄДРПОУ 31385415) 39 000,00 грн. основного боргу; штраф в розмірі 8 977,81 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4733,34 грн., всього 52711,15 грн.; 1701,40 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 591,67 грн. 3% річних в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повне рішення складено 05.12.2013 р.