Рішення № 35781543, 26.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/3836/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Продукт ЛТД", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс", м. Рава-Руська

про: стягнення 90 432,39 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився.

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Продукт ЛТД", м. Дніпропетровськ до відповідача - Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс", м. Рава-Руська про стягнення 90 432,39 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.10.2013 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 29.10.2013 р.розгляд справи відкладався.

18.11.2013 р. від позивача в канцелярію суду поступила Заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 48684/13 від 18.11.2013 р.), відповідно до якої позивач серед іншого просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи уточнений розрахунок штрафних санкцій. Згідно уточненого розрахунку сума заявленої позивачем до стягнення пені становить 4 759,48 грн., сума 3 % річних - 1 029,63 грн.

Окрім того позивачем подано суду Клопотання (вх. № 48685/13 від 18.11.2013 р.) про розгляд справи без участі представника ТзОВ "Біо-Продукт ЛТД".

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін, в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

05.01.2010 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № БП-2010/21, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання згідно заявок відповідача поставити останньому медикаменти, товари медичного призначення, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти у власність і оплатити отриманий від позивача товар.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань позивач у грудні 2012 р. - січні 2013 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 128 880,00 грн. Факт поставки товару підтверджується наступними видатковими накладними: № БП-0006363 від 20.12.2012 р. на суму 25 056,00 грн. (Довіреність № Х-1101 від 21.12.2012 р.); № БП-0006385 від 20.12.2012 р. на суму 4 608,00 грн. (Довіреність № Л-4145 від 20.12.2012 р.); № БП-0006389 від 20.12.2012 р. на суму 56 880,00 грн. (Довіреність № Л-4144 від 20.12.2012 р.); № БП-0000127 від 10.01.2013 р. на суму 19 272,00 грн.; № БП-0000223 від 15.01.2013 р. на суму 23 064,00 грн. (Довіреність № Л-36 від 17.01.2013 р.).

Пунктом 6.1. Договору (в редакції, згідно підписаного сторонами Протоколу узгодження розбіжностей від 05.01.2010 р.) визначено, що відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів.

Аналогічний строк оплати відповідачем товару визначено п. 10.10. Договору, в якому сторони погодили, що максимальний строк оплати за даним Договором становить не більше 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Проте, як встановлено судом в порушення умов Договору відповідач отриманий товар оплатив частково, сплативши лише 15 000,00 грн., за товар, отриманий згідно Видаткової накладної № БП-0006363 від 20.12.2012 р. (Платіжний документ № 1159 від 18.02.2013 р.).

25.03.2013 р. сторонами було підписано Додаткову угоду про реструктизацію заборгованості до Договору № БП-2010/21 від 05.01.2010 р., відповідно до п.п. 1, 2 якої відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 113 880,00 грн. та зобов'язався поетапно, відповідно до Графіку реструктуризації (підписаного обома сторонами), наведеного у Додатку № 1 до даної Угоди сплачувати позивачу вказану заборгованість, а також вартість товару, отриманого після набрання чинності Додатковою угодою. Подальша поставка товару відповідачу мала здійснюватись в сумі, еквівалентній 80 % суми, сплаченої відповідачем за графіком реструктуризації.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди, умови Основного Договору, що не змінені цією Угодою, залишаються чинними та обов'язковими до виконання сторонами.

У підписаному на виконання вимог вищевказаної Додаткової угоди графіку реструктуризації заборгованості ПТПМП фірми «Едельвейс» перед ТОВ «Біо-Продукт ЛТД» (Додаток № 1) сторони погодили, що починаючи з березня 2013 р. по березень 2014 р. розмір щомісячного платежу, який відповідач повинен здійснювати на користь позивача становить 50 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, в березні 2013 р. оплати від відповідача в розмірі 50 000,00 грн. не надходило і лише 03.04.2013 р. відповідачем було здійснено оплату в розмірі 50 000,00 грн. Згідно долученої до матеріалів справи банківської виписки призначенням вказаного платежу була оплата Видаткових накладних: № БП-0006363 від 20.12.2012 р. та № БП-0006389 від 20.12.2012 р.

04.04.2013 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 39 883,20 грн., про що свідчить Видаткова накладна № БП-0001614 від 04.04.2013 р. (Довіреність № 244 від 04.04.2013 р.). Згідно Накладної на повернення № Л 809353 від 01.07.2013 р. товар на суму 19 807,60 грн. було повернуто позивачу.

Таким чином, станом на 02.07.2013 р. залишок неоплаченого відповідачем товару становив 83 955,60 грн.

Як вбачається із матеріалів справи 26.09.2013 р. позивачем скеровувалась на адресу відповідача Претензія № 1 від 01.09.2013 р., відповідно до якої ТзОВ "Біо-Продукт ЛТД" вимагало впродовж двох днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість за отриманий товар. При цьому у Претензії позивач вказав, що станом на 01.09.2013 р. сума заборгованості відповідача становить 84 643,28 грн.

В судовому засіданні суд встановив, що Претензія № 1 від 01.09.2013 р. залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку. Згідно прохальної частини позовної заяви сума основного боргу, заявленої позивачем до стягнення з відповідача становить 84 643,28 грн.

За порушення строків оплати товару позивачем на підставі п. 7.1. Договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що за розрахунком позивача становить 4 759,48 грн. та 1 029,63 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 90 432,39 грн.

Окрім того, позивач просить суд відшкодувати з відповідача понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1 809,68 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 323,00 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір № 300 про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 01.09.2013 р. із Додатковим договором № 1 від 01.09.2013 р.; Акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2013 р.; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2353 від 20.09.2011 р.; Видаткові касові ордери № 89 від 02.10.2013 р. на суму 5 323,00 грн. та № 128 від 04.11.2013 р. на суму 5 000,00 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № БП-2010/21 від 05.01.2010 р., на виконання умов якого позивач здійснював поставку відповідачу медикаменти та товари медичного призначення. Про отримання відповідачем товару свідчать представлені суду видаткові накладні із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін, а саме: № БП-0006363 від 20.12.2012 р. на суму 25 056,00 грн. (Довіреність № Х-1101 від 21.12.2012 р.); № БП-0006385 від 20.12.2012 р. на суму 4 608,00 грн. (Довіреність № Л-4145 від 20.12.2012 р.); № БП-0006389 від 20.12.2012 р. на суму 56 880,00 грн. (Довіреність № Л-4144 від 20.12.2012 р.); № БП-0000127 від 10.01.2013 р. на суму 19 272,00 грн.; № БП-0000223 від 15.01.2013 р. на суму 23 064,00 грн. (Довіреність № Л-36 від 17.01.2013 р.); № БП-0001614 від 04.04.2013 р. на суму 39 863,20 грн. (Довіреність № 244 від 04.04.2013 р.). Загальна вартість поставленого відповідачу товару становить 168 763,20 грн. Згідно Накладної на повернення № Л 809353 від 01.07.2013 р. товар на суму 19 807,60 грн. було повернуто позивачу.

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення ст. 692 ЦК України визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пункт 6.1. Договору (в редакції, згідно Протоколу узгодження розбіжностей від 05.01.2010 р.) та п. 10.10. Договору передбачали обов'язок відповідача оплатити отриманий товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Проте, підписанням 25.03.2013 р. Додаткової угоди про реструктизацію заборгованості до Договору № БП-2010/21 від 05.01.2010 р., сторони визначили новий термін виконання зобов'язання щодо сплати вартості отриманого відповідачем товару.

Так, згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди заборгованість за Договором № БП-2010/21 від 05.01.2010 р. в сумі 113 880,00 грн., а також вартість товару, отриманого після підписання Додаткової угоди відповідач зобов'язаний був сплачувати починаючи з березня 2013 р. по березень 2014 р.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи суд встановив, що договірних зобов'язань щодо оплати товару відповідач належно не виконав, сплативши позивачу за отриманий товар лише 65 000,00 грн. Окрім того, як вже зазначалося, товар на суму 19 807,60 грн. 01.07.2013 р. відповідачем було повернуто.

Таким чином, згідно здійсненого судом розрахунку, залишок вартості неоплаченого відповідачем товару становить 83 955,60 грн.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 84 643,28 грн. основного боргу. При цьому, обґрунтований розрахунок заявленої суми в матеріалах справи відсутній.

Із врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу слід задоволити частково - на суму 83 955,60 грн. В частині стягненні 687,68 грн. основного боргу у задоволенні позову належить відмовити за безпідставністю.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. Договору (в редакції, згідно Протоколу узгодження розбіжностей від 05.01.2010 р.) передбачено, що у випадку не оплати чи несвоєчасної оплати покупцем поставленої позивачем партії товару у відповідності до умов Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог нарахування пені та 3 % річних позивач здійснив за період з 04.05.2013 р. по 30.09.2013 р. виходячи із суми основного боргу в розмірі 84 643,28 грн.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вказувалось вище згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди заборгованість за Договором № БП-2010/21 від 05.01.2010 р в сумі 113 880,00 грн., а також вартість товару, отриманого після підписання Додаткової угоди відповідач зобов'язаний був сплачувати починаючи з березня 2013 р. по березень 2014 р. Розмір щомісячного платежу за погодженням сторін повинен становити 50 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість за Договором № БП-2010/21 від 05.01.2010 р. відповідач повинен був сплатити наступним чином: 50000,00 грн. у березні 2013 р., 50 000,00 грн. у квітні 2013 р. та 13 880,00 грн. - травні 2013 р. Також у травні 2013 р. відповідач зобов'язаний був частково оплатити товар, отриманий згідно Видаткової накладної № БП-0001614 від 04.04.2013 р. - на суму 36 120,00 грн. Оплата решти вартості товару, отриманого згідно вказаної накладної в розмірі 3763,20 грн. мала бути здійснена відповідачем у червні 2013 р.

З огляду на те, що конкретної дати у календарному місяці, на яку припадає закінчення строку оплати відповідачем заборгованості сторони у Графіку реструктуризації не вказали, вважається, що закінчення строку припадає на останній день такого місяця.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що вказаний позивачем у розрахунку позовних вимог строк виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення платежів не відповідає дійсним обставинам справи, а тому позивачем невірно визначено суму пені та 3 % річних.

Згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає 4 420,07 грн. пені та 958,62 грн. 3 % річних, розрахованих наступним чином:

за період з 04.05.2013 р. виходячи із 50 000,00 грн. боргу, оскільки з визначених Графіком реструктуризації 100 000,00 грн. за березень - квітень 2013 р. відповідач сплатив лише 50 000,00 грн.;

за період з 01.06.2013 р. по 01.07.2013 р. виходячи із 84 643,28 грн. боргу, так як станом на 01.06.2013 р. у відповідача із врахуванням Графіку реструктуризації та Видаткової накладної № БП-0001614 від 04.04.2013 р. існувала заборгованість перед позивачем на суму 100 000,00 грн., однак суд самостійно не вправі виходити за межі заявлених позивачем 84 643,28 грн.;

за період з 01.07.2013 р. по 30.09.2013 р. виходячи із 83 955,60 грн. боргу

В частині стягнення 339,41 грн. пені та 71,01 грн. 3 % річних суд відмовляє.

Також суд відмовляє в задоволені вимоги позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката. При прийнятті рішення в цій частині суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вказав, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п. 6.3. Постанови).

Як встановив суд на обґрунтування та підтвердження вимог про відшкодування витрат на послуги адвоката позивач надав суду Договір № 300 про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 01.09.2013 р. із Додатковим договором № 1 від 01.09.2013 р.; Акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2013 р.; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2353 від 20.09.2011 р.; Видаткові касові ордери № 89 від 02.10.2013 р. на суму 5 323,00 грн. та № 128 від 04.11.2013 р. на суму 5 000,00 грн.

Дослідивши та вивчивши вищевказані документи суд встановив, що п. 1.1. Договору передбачалось, що ТзОВ "Біо-Продукт ЛТД" доручає, а адвокат Книш Сабіною Ельманівною приймає на себе зобов'язання надати Товариству правову допомогу, яка включає в себе надання послуг адвоката при представленні інтересів останнього в судах усіх юрисдикцій, правоохоронних та контролюючих органах, або перед/з особами, якими останній побажає та різного роду консультаційних послуг. В свою чергу ТзОВ "Біо-Продукт ЛТД" зобов'язується оплатити надані адвокатом послуги у розмірі, строк та порядку, передбаченому умовами Договору.

Таким чином Договір № 300 від 01.09.2013 р. між адвокатом Книш С.Е. та ТзОВ "Біо-Продукт ЛТД" укладено на надання різного роду юридичних послуг, які не обмежуються лише послугами, наданими з питань правовідносин між ТзОВ "Біо-Продукт ЛТД" та ПТПМП фірмою "Едельвейс".

Щодо представленого суду Акту приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2013 р., то в даному документі йдеться про надання адвокатом Книш С.Е позивачу консультаційно-юридичних послуг, підготовку процесуальних документів (претензія, позовна заява до господарського суду) та подання до суду, ознайомлення із матеріалами справи. Жодних відомостей про те, що надані адвокатом послуги пов'язані саме із підготовкою позовних матеріалів, які розглядаються у даній справі Акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2013 р. не містить, а тому, за переконанням суду, належним доказом надання адвокатських послуг у даній справі слугувати не може.

Не вбачається взаємозв'язку понесених позивачем витрат в сумі 10 323,00 грн. з розглядом даного господарського спору також із Видаткових касових ордерів № 89 від 02.10.2013 р. та № 128 від 04.11.2013 р., в яких як підстава платежів значиться лише Договір № 300 від 01.09.2013 р. без будь-яких посилань на спір між позивачем та відповідачем. Отже, проведену згідно вказаних видаткових ордерів оплату не можна вважати доказом оплати адвокатських послуг у даній справі.

Вищенаведене дає можливість зробити висновок, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами факт понесення витрат на правову допомогу, надану у зв'язку із розглядом даного господарського спору, а тому в задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат належить відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс" (80316, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5. Ідентифікаційний код 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Продукт ЛТД" (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 133л. Ідентифікаційний код 33383147) 83 955,60 грн. основного боргу, 4 420,07 грн. пені, 958,62 грн. 3 % річних, всього - 89 334,26 грн.; 1 786,69 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.12.2013 р.

Суддя Ділай У.І.