Постанова № 35783256, 02.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 р. Справа № 805/16420/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою заявою Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 11 268 056,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі – Красноармійська ОДПІ, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 11 268 056,00 грн. з державного підприємства «Селидіввугілля» (далі – ДП «Селидіввугілля», відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 11 268 056,00 грн., яка виникла у зв’язку з несплатою відповідачем податкових зобов’язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість (декларація з ПДВ), які були розстрочені згідно рішень Красноармійської ОДПІ. Приймаючи до уваги факт несплати відповідачем суми заборгованості у строки, встановлені чинним законодавством України, позивач просить стягнути наведену суму у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що надав до суду відповідну заяву (а.с.62).

Також відповідач надав до суду заяву від 26.11.2013 року № 4/2251, в якій просив встановити у рішенні наступний порядок його виконання – шляхом відстрочення виконання даного судового рішення строком на три роки (а.с. 65-67).

Листом від 02.12.2013 року № 8213/10/19 Красноарміська ОДПІ зявила, що не заперечує проти відстрочення виконання судового рішення (а.с. 101).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особі серії А00 № 192565 державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради 06.06.2005 року за № 1 276 102 0000 000226, ідентифікаційний код юридичної особи 33426253, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. 41. Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 16.04.2010 року № 62 ДП «Селидіввугілля» перебуває на податковому обліку в Красноармійській ОДПІ (Селидівське відділення) з 08.06.2005 року за № 56.

1. Щодо стягнення суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 11 268 056,00 грн.

Судом встановлено, що Красноармійською ОДПІ було укладені договори про розстрочення ДП «Селидіввугілля» сплати грошових зобов’язань під проценти за грошовими зобов’язаннями по податку на додану вартість. У зв’язку з невиконанням умов цих договорів з боку відповідача, позивачем прийнято рішення про скасування розстрочення за наступними Рішеннями Красноармійської ОДПІ , а саме:

- Рішення від 30.04.2013 року № 51/13-113 про розстрочення ПДВ по декларації від 22.04.2013 року у розмірі 2 990 000,00 грн.; відповідачем не сплачено ПДВ за вересень –листопад 2013 року у розмірі 1 195 000,00 грн.;

- Рішення від 30.05.2013 року № 84/19-113 про розстрочення ПДВ по декларації від 18.05.2013 року у розмірі 2 655 556,00 грн.; відповідачем не сплачено ПДВ за липень-листопад 2013 року у розмірі 1 949 956,00 грн.;

- Рішення від 27.06.2013 року № 96/05-99-11-02 про розстрочення ПДВ по декларації від 19.06.2013 року у розмірі 2 990 000,00 грн.; відповідачем не сплачено ПДВ за липень-листопад 2013 року у розмірі 2 143 100,00 грн.;

- Рішення від 30.07.2013 року № 108/05-99-11-02-13-8 про розстрочення ПДВ по декларації у розмірі 2 990 000,00 грн.; відповідачем не сплачено ПДВ за липень-листопад 2013 року у розмірі 2 990 000,00 грн.

- Рішення від 30.08.2013 року № 128/05-99-11-02-13-8 про розстрочення ПДВ по декларації у розмірі 2 990 000,00 грн.; відповідачем не сплачено ПДВ за липень-листопад 2013 року у розмірі 2 990 000,00 грн.

Таким чином, у відповідача відбулася заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 11 268 056,00 грн., яку відповідач визнає у повному обсязі.

Судом встановлено, що заборгованість перед бюджетом у відповідача є безперервною, про що, зокрема, свідчить зворотній бік облікової картки ДП «Селідіввугілля» з податку на додану вартість, що надана Красноарміською ОДПІ до матеріалів справи.

Пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент винесення податкових вимог) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Отже, з метою погашення підприємством заборгованості Красноармійською ОДПІ приймалися заходи на погашення податкового боргу, а саме: боржнику направлялись перша податкова вимога від 01.07.2005 року № 1/92 та друга податкова вимога від 05.08.2005 року № 2/103.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що активи ДП «Селидіввугілля» знаходяться у податковій заставі в Красноармійській ОДПІ, про що свідчать: Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 31.03.2008 року № 17828542; Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 29.04.2011 року № 31244728.

Вказані заходи не призвели до погашення заборгованості. При цьому, у справі відсутні докази стосовно адміністративного чи судового оскарження дій та актів позивача щодо наведених податкових вимог та включення активів до податкової застави.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначені зобов’язання платників податків, один з яких зобов’язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Так, приписами статі 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст. 200 ПКУ). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200).

У відповідності до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1. ст. 203 ПКУ). Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2. ст. 203 ПКУ).

Приписами статті 100 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлений прядок надання та припинення розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.

Так, пунктом 100.1 ст. 100 ПКУ розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

За пунктом 100.2 статті 100 ПКУ платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пункту 100.12 статті 100 ПКУ договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані:

- з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

- з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податковим кодексом України (далі – ПКУ) встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання ( пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, узгоджена сума грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 11 268 056,00 грн., що не сплачена в установлені строки є податковим боргом.

Приписами Податкового кодексу України встановлені обов’язки платників податків, такі як, виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Наведені розрахунки податкового боргу відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем визнані повністю.

Згідно зі п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до приписів статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Беручи до уваги до уваги те, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу відповідач визнав в повному обсязі у судовому засіданні, підстави для неприйняття якої у суду відсутні, але станом на день розгляду цього спору сума боргу у розмірі 11 268 056,00 грн. відповідачем не сплачена, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

2. Відносно встановлення судом порядку виконання судового рішення – шляхом відстрочення виконання даного судового рішення строком на три роки.

За приписами ч. 1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідач зазначив, що згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 року № 538 ДП «Селидіввугілля» включено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно вимогам Закону України від 23.06.2005 року № 2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Заборгованість ДП «Селидіввугілля» зі сплати податків складається з заборгованості, яка не підпадає під дію зазначеного Закону, при цьому, вже є відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості та виконавчою службою прийняті постанови про арешт коштів ДП «Селидіввугілля». Отже, погашення спірного податкового боргу може привести до ще більшого погіршення фінансового становища підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За приписами ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Із наведених норм слідує, що необхідною умовою для надання відстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення, або роблять його неможливим.

Доводи заявника, викладені у заяві про відстрочення судового рішення документально підтверджені, а саме: заявником надано до суду баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013 року, з яких вбачається про значні збитки підприємства та кредиторську заборгованість, а також надані копії постанов Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про арешт коштів ДП «Селидіввугілля», Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.02.2013 року № 39975063, довідку про відсутність коштів на рахунках підприємства, та інші документи, що підтверджують складний фінансовий стан відповідача.

Разом з тим, відповідачем приймаються заходи, що у дозволять вирішити питання з поліпшення фінансового стану та ліквідації заборгованості перед фондами і державним бюджетом України. Так, відповідачем укладаються договори про поставку вугілля, зокрема, договір від 25.12.2012 року № 04-13/1-ЕНЦ з ДП «Вугілля України».

З урахуванням наведених доводів та обставин суд разом із задоволенням позовних вимог Красноармійської ОДПІ про стягнення з ДП «Селидіввугілля» заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 11 268 056,00 грн., вважає необхідним встановити наступний порядок виконання судового рішення – шляхом відстрочення його виконання строком до трьох років, а саме: стягнути з ДП «Селидіввугілля» суму податкового боргу у розмірі 11 268 056,00 з відстроченням до 31 грудня 2016 року.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 11 268 056,00 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків, обслуговуючих державне підприємство «Селидіввугілля» (ідентифікаційний код юридичної особи 33426253, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. 41) в бюджет України на р/р 31113029700070 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 30 14010100, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 11 268 056,00 грн. (одинадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч п’ятдесят шість грн. 00 коп.).

Встановити наступний порядок виконання судового рішення зі стягнення суми податкового боргу в сумі 11 268 056,00 грн. (одинадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч п’ятдесят шість грн. 00 коп.): стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля» суму податкового боргу у розмірі 11 268 056,00 з відстроченням до 31 грудня 2016 року.

Постанову виготовлено у нарадчій кімнаті 02 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.