Ухвала суду № 35783031, 14.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

fs97">ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р.

Справа № 27237/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової адміністрації України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова книга» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової адміністрації України про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

09.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова книга» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової адміністрації України (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2009 №0000542341/0.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у випадку коли право платника податку на податковий кредит підтверджується відповідними податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Тому, вважає, що висновки податкового органу про заниження ТОВ податку на додану вартість (далі - ПДВ), який підлягав сплаті за серпень 2009 року безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року в справі №2а-3076/10/1370 заявлений позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому податкові накладні фактично отримано, а тому ТОВ правомірно сформовано податковий кредит.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань, а у разі відмови постачальника товарів надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ з 02.11.2009 по 10.11.2009 на підставі направлень від 02.11.2009 №797, від 09.11.2009 №828 та наказу від 30.10.2009 №664 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за серпень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.11.2009 №2941/23-409/33073285 (а.с.28-32).

Даною перевіркою відповідачем встановлено порушення ТОВ пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в серпні 2009 року, на загальну суму 25413,45грн.

Не погоджуючись з таким висновком акту перевірки, позивач подав до ДПІ заперечення (яке відповідачем було отримано 17.11.2009 за вх.№12473), на що отримав відповідь листом від 19.11.2009 №18986/23-420 про те, що аргументи викладені у запереченні не спростовують виявлених перевіркою порушень, а тому не можуть слугувати підставою для невинесення податкового повідомлення-рішення (а.с.25-27).

Тому, на підставі акту перевірки, 20.11.2009 ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542341/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 33037,45грн, в тому числі 25413,45грн основний платіж та 7624грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.24).

В результаті оскарження ТОВ вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, останнє було залишено без змін, а подані скарги платника податку залишені без задоволення.

Не погодившись із таким рішенням ДПІ позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відтак, датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дата отримання виписаних його контрагентами податкових накладних у відповідні періоди.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи з приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу про неправомірність заявлення позивачем сум ПДВ до бюджетного відшкодування у зв'язку з формуванням податкового кредиту в іншому періоді, ніж на дату оформлення податкової накладної.

Фактичне отримання позивачем податкових накладних попереднього звітного періоду у серпні 2009 року підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.7-10) та не заперечується відповідачем.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ» не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Платник ПДВ має право заявляти бюджетне відшкодування з урахуванням строків давності, які в цьому випадку позивач дотримав.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суми ПДВ заявлені позивачем у податкових деклараціях до відшкодування сформовані ним відповідно до вимог вищевказаного Закону №168/97-ВР.

При цьому, слід зазначити, що податковим органом не заперечується факт придбання позивачем товарів з метою їх використання у господарській діяльності та оподатковування таких операцій. Придбані товари реально поставлені позивачу, у зв'язку із чим, останній сплатив ПДВ у складі вартості таких товарів. Вказане підтверджує обґрунтованість включення позивачем сум ПДВ, сплачених постачальникам, до складу податкового кредиту.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, оскільки за змістом пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному ж випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 20.11.2009 №0000542341/0 слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула