Рішення № 35782613, 02.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2013 р. Справа № 906/1560/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гринько О.А. (довіреність №14-31 від 30.01.13.),Винокуров В.В. (довіреність №14-331 від 16.03.12.); Сіндряков О.В. (довіреність №14-151 від 22.08.13.)

від відповідача: Петровська Н.О. (довіреність №8268/19 від 28.12.12.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 6604,73 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6604,73грн. заборгованості за неналежне виконання договору №36/19-ВВ купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012р., з яких: 2431,95грн. - пеня, 3647,27грн. - штраф, 486,39грн. - 3% річних, 39,12грн. - інфляційні.

12.11.13. від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву за №6176/19 від 12.11.13., а також клопотання, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99 відсотків посилаючись на важкий матеріальний стан.

У судовому засіданні 12.11.13 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та просив суд задовольнити дане клопотання посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

У судовому засіданні 12.11.13 оголошувалась перерва до 19.11.13 у відповідності до ст.77 ГПК України.

18.11.13 до суду від позивача надійшло письмове заперечення на відзив, в якому позивач щодо зменшення суми штрафних санкцій заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі зменшення суми штрафних санкцій суд має об'єктивно оцінити ступінь виконання зобов'язання боржника та майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Оскільки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на сьогоднішній день також перебуває у скрутному фінансовому становищі, то зменшення штрафних санкцій призведе до погіршення майнового стану позивача.

У судовому засіданні 19.11.13 представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає про неправильне нарахування штрафних санкцій, а також копію заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с.77-81).

У судовому засіданні 19.11.13 оголошувалась перерва до 02.12.13 у відповідності до ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 02.12.13 представник позивача подав заяву, якою зменшив розмір позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5896,26грн., з яких: 442,98 грн. 3 % річних, 2214,90 грн. пені, 3158,80 грн. штрафу та 79,58 грн. інфляційних нарахувань за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець/відповідач) укладено договір №36/19-ВВ на купівлю-продаж природного газу (а.с.11-18).

Відповідно п.1.1 вищезазначеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню), які є кінцевими споживачами газу (п.1.2 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця (п.6.2 договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу протягом березня - грудня 2012 року природний газ на загальну суму 86977,80грн., що підтверджуються наступними актами (а.с.19-28):

1) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 4,130 тис.куб.м. від 31 березня 2012 року на суму 9172,49 грн.;

2) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,959 тис.куб.м. від 30 квітня 2012 року на суму 8792,71 грн.;

3) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 4,058 тис.куб.м. від 31 травня 2012 року на суму 8551,36грн.;

4) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,800 тис.куб.м. від 30 червня 2012 року на суму 8439,58 грн.;

5) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,802 тис.куб.м. від 31 липня 2012 року на суму 8444,02 грн.

6) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,839 тис.куб.м. від 31 серпня 2012 року на суму 8451,24 грн.

7) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,366 тис.куб.м. від 30 вересня 2012 року на суму 7475,69 грн.

8) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,142 тис.куб.м. від 31 жовтня 2012 року на суму 6978,19 грн.

9) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,763 тис.куб.м. від 30 листопада 2012 року на суму 8357,40 грн.

10) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 5,545 тис.куб.м. від 31 грудня 2012 року на суму 12315,12 грн.

Відповідно до п.9.2 договору строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідач станом на день пред'явлення позову здійснив повний розрахунок за одержаний від позивача природний газ, що не заперечується сторонами (а.с.29).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, оскільки сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.6.1 договору.

Зазначене вбачається, зокрема, із реєстру прийнятих платежів на користь позивача (а.с.30,79-84).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Спираючись на зазначені умови договору, а також на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував на суму порушених грошових зобов'язань 2214,90грн. - пені, 3158,80грн. - штрафу, 442,98грн. - 3% річних та 79,58грн. - інфляційних.

Відповідні розрахунки додано до позовної заяви (а.с.90-93).

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просить врахувати важкий фінансовий стан товариства та зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати отриманого товару в строки, встановлені договором.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, 7% штрафу та трьох відсотків річних, суд дійшов до висновку, що вони здійснені вірно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Разом з тим, визначаючи порядок нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляційні процеси.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.90-93), з урахуванням обставин даної справи, умов договору стосовно строків проведення розрахунків, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що за період прострочення платежів мали місце дефляційні процеси, тому нарахування інфляційних є безпідставним.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд не приймає викладені у клопотанні доводи щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки соціальна значущість, збитковість підприємства та наявність у відповідача дебіторської заборгованості населення та бюджетних організацій у тому числі підприємств-банкрутів не є підставою для зменшення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань по договору №36/19-ВВ від 30.03.12, оскільки за вказаним договором відповідач зобов'язався використати газ виключно для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (для горіння Вічного вогню).

Виходячи з наведеного та рівності інтересів сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач розрахунок пені, штрафу та річних не спростував, позов не оспорив.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 5816,68грн., з яких: 442,98 грн. 3 % річних, 2214,90 грн. пені, 3158,80 грн. штрафу. В частині стягнення 79,58 грн. інфляційних слід відмовити за необгрунтованістю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенко-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720):

- 442,98 грн. річних;

- 2214,90 грн. пені;

- 3158,80 грн. штрафу;

- 1697,28 грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 79,58 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.12.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу