Рішення № 35782555, 03.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 р.

Справа № 902/1552/13

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" (вул. Щусєва,36, м. Київ, 04060; вул. Верхній Вал,72, м. Київ,04655)

до:Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Національної академії аграрних наук України" ( площа Шкільна, буд.7, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400)

про стягнення 494512,32 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Богонос В.А.

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" до державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Національної академії аграрних наук України" про стягнення 494512,32 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 15.11.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1552/13 з призначенням судового засідання на 03.12.2013 року.

В судове засідання 03.12.2013 року прибув представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» та державним підприємством «Дослідне господарство «Артеміда» Національної академії аграрних наук України» було укладено договір купівлі-продажу № ПТМЦ-22/08/12-04 від 22.08.2012 року (надалі - договір).

Згідно із п. 1.1. договору продавець зобов'язаний поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти і сплатити за товарно-матеріальні цінності (надалі - «Товар»), згідно специфікацій на кожну окрему партію на умовах даного Договору (додатків).

Відповідно до п.2.1. договору ціна, кількість, асортимент товару, базис та умови поставки вказуються у Специфікаціях на кожну окрему партію Товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.3. договору загальна вартість цього договору визначається за підсумком вартості всіх товарів, які поставлені на підставі цього договору та специфікацій до нього.

Згідно п.2.4. договору покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплату за товар продавець проводить на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури згідно замовлення покупця.

Відповідно до п. 2.5. договору для проведення оплати продавець надає покупцю:

- рахунок-фактуру, виписаний на покупця;

- видаткову та податкову накладні.

Відповідно до п.3.1. договору продавець здійснює поставку товару на підставі замовлення на умовах, які вказуються у специфікаціях на кожну окрему партію товару.

При цьому, позивачем в судовому засіданні та в письмовому поясненні від 28 листопада 2013 року зазначено, що позивач здійснював поставку товару по договору на підставі усних замовлень відповідача, які здійснювались по телефонному зв'язку.

На виконання умов договору продавець передав у власність покупцю товар на загальну суму 494 512,32 грн. в тому рахунку ПДВ, що підтверджується наступним:

- видатковою накладною № 1233 від 31.08.2012 року на суму 19 785,72 гривень;

- видатковою накладною № 1223 від 31.08.2012 року на суму 21 331,20 гривень;

- видатковою накладною № 1499 від 30.09.2012 року на суму 78 480,36 гривень;

- видатковою накладною № 1487 від 30.09.2012 року на суму 54 050,04 гривень;

- видатковою накладною № 1429 від 30.09.2012 року на суму 29 120,64 гривень;

- видатковою накладною № 1437 від 30.09.2012 року на суму 161 804,88 гривень;

- видатковою накладною № 1486 від 30.09.2012 року на суму 108 100,08 гривень;

- видатковою накладною № 1804 від 27.11.2012 року на суму 21 839,40 гривень.

На загальну суму 494 512,32 грн.

Позивачем були виставлені рахунки за поставлений товар, а саме:

- рахунок на оплату № 870 від 31 серпня 2012 року на суму 19 785,72 грн. в тому рахунку ПДВ;

- рахунок на оплату № 869 від 31 серпня 2012 року на суму 21 331,20 грн. в тому рахунку ПДВ;

- рахунок на оплату № 707 від 30 вересня 2012 року на суму 78 480,36 грн. в тому рахунку ПДВ;

- рахунок на оплату № 695 від 30 вересня 2012 року на суму 54 050,04 грн. в тому рахунку ПДВ;

- рахунок на оплату № 871 від 30 вересня 2012 року на суму 29 120,64 грн. в тому рахунку ПДВ;

- рахунок на оплату № 647 від 30 вересня 2012 року на суму 161 804,88 грн. в тому рахунку ПДВ;

- рахунок на оплату № 694 від 30 вересня 2012 року на суму 108 100,08 грн. в тому рахунку ПДВ;

- рахунок на оплату № 799 05 жовтня 2012 року на суму 21 839,40 грн. в тому рахунку ПДВ;

Відповідач в свою чергу порушив умови договору не сплатив вартість отриманого товару.

11.10.2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 10/10/13-09 про оплату отриманого товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги та повторно було надіслано рахунки на оплату, яку відповідач отримав 15.10.2013 року (про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи) і повинен був сплати кошти до 22.10.2013 року, та яка залишена без задоволення.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Відповідачем на день подання позову до суду не сплачено заборговані кошти.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події..

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 494 512,32 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав докази в спростування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю як обґрунтований та правомірний.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Національної академії аграрних наук України" (площа Шкільна, буд.7, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400, код ЄДРПОУ 03732258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" (вул. Щусєва,36, м. Київ, 04060; вул. Верхній Вал,72, м. Київ,04655, код ЄДРПОУ 36529168) 494 512,32 грн. боргу; 9890,26 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 05 грудня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( площа Шкільна, буд.7, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400)