Постанова № 35782076, 13.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3284/13-а

13 листопада 2013 року 18 год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Захарчук Т.М.

відповідача: представник Красько І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства "Меркурій" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство "Меркурій" (далі ГЗВП "Меркурій") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі Кузнецовська ОДПІ), з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кузнецовської об'єднаної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 42818 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 422,00 грн. та № 0000651700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 68459,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15062,38 грн.

Позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000142200 мотивовані тим, що грошові кошти в сумі 256907,00 грн. перераховані для ГЗВП "Меркурій", КП "Володимирецьким КГХ", Антонівським СТ, Ново-Рафалівським СТ, Старорафалівським СТ були сплачені за вже поставлений товар (хлібобулочні та ковбасні вироби), а не як авансові платежі. А тому позивач вважає, що першою подією відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України в даному випадку є поставка товару, що вже відбулась, а не оплата його вартості. Податкові зобов'язання з ПДВ декларувались по факту поставки товару, а в 2011 році контрагенти проводили оплату дебіторської заборгованості за вже поставлений товар (виконані роботи, надані послуги), що не було враховано Кузнецовською ОДПІ під час перевірки.

Також зазначає на неправильне відображення податковим органом в акті перевірки обставин щодо перерахування коштів згідно платіжного доручення № 60 від 18.03.2011 року в сумі 54860,00 грн. Вказую, що дані кошти перераховані ГЗВП "Меркурій" не від КП "Володимирецьким КГХ", а від Володимирецького споживчого товариства як поворотна фінансова допомога згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року. Вважає вимоги податкового органу щодо сплати ПДВ з поворотної фінансової допомоги безпідставними.

Позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000651700 мотивовані тим, що задекларовані суми податку на доходи фізичних осіб вчасно сплачені не були по причині відсутності коштів у зв'язку з сплатою коштів за договором розстрочки № 5 від 30.05.2012 року. Станом на 31.12.2012 р. у позивача була наявна заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб за 2010-2012 роки, яка погашається в 2012-2013 роках. Факт погашення заборгованості в 2012 році в сумі 18316,99 грн. та в 2013 році в сумі 10600,00 грн. податковим органом під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення не було враховано.

Зазначає, що непогашене сальдо по податку з доходів фізичних осіб на 01.01.2010 року в сумі 7311,26 грн. та податок з доходів фізичних осіб за січень 2010 року в сумі 1455,27 грн., за лютий 2010 року в сумі 1588,95 грн., за березень 2010 року в сумі 1051,78 грн. та за квітень 2010 року в сумі 1737,33 грн. перебувають поза межами 1095 днів протягом яких відповідно до п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платнику податків.

Вважає, що позивач, як податковий агент з податку на доходи фізичних осіб за несвоєчасне перерахування податку до бюджету може нести відповідальність лише у відповідності до ст. 126 Податкового кодексу України, а не ст. 127 Податкового кодексу України. Зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган повторно визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, яка була ним самостійно задекларована.

Вважає, що відсутність в розрахунку форми 1ДФ за 4 квартал 2012 року вказаної кількості працюючих в організації не є порушенням п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України, оскільки це не є неповним обсягом та/або недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наданих пояснень, просить їх задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, заниження податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року у сумі 42818 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 4167 грн., за лютий 2011 року в сумі 9341 грн., за березень 2011 року в сумі 18643 грн., за травень 2011 року в сумі 2500 грн., за червень 2011 року в сумі 6500 грн., за серпень 2011 року в сумі 1667 грн. чим порушено порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями.

Вказане порушення відбулось внаслідок не відображення в податковому обліку операцій отримання ГЗВП "Меркурій" на банківський рахунок грошових коштів на загальну суму 256907 грн., призначення яких згідно виписок банку - за товари, хліб та хлібобулочні вироби.

Також перевіркою встановлено, що позивачем в періоді, що перевірявся утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 68459,90 грн. який податковим органом визначено до сплати, а також на вказану суму нараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 14552,38 грн. (1 грн. та 25% суми не перерахованого до бюджету податку по періодах).

Перевіркою також встановлено порушення по формі № 1ДВ за 4 квартал 2012 році за, що застосовано 510,00 грн. штрафу.

Вказав на обов'язок контролюючого органу самостійно визначати суму грошових зобов'язань, передбачених Податковим кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб.

Представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, долучив до матеріалів справи письмове заперечення в задоволені позову просив відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ГЗВП "Меркурій" зареєстроване як юридична особа розпорядженням голови Володимирецької районної державної адміністрації за № 000074 від 05.07.2005 року, перебуває на обліку в органах державної податкової служби, взяте на облік за номером 394.

Судом встановлено, що Кузнецовською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012р., за наслідками якої складено акт № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року.

У висновках акта перевірки № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року відповідач зазначив про порушення ГЗВП "Меркурій":

- п.185.1 ст. 185, п.187.1, 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 42818 грн. в тому числі: січень 2011р. - 4167 грн., лютий 2011р. - 9341 грн., березень 2011 р. - 18643 грн., травень 2011р. - 2500 грн., червень 2011 р. - 6500 грн., серпень 2011р. - 1667 грн.

- пп. 8.1.1 , 8.1.2 п.8.1 ст.8, абз."а" п.19.2 ст.19 пп.20.3.1, 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ із змінами та доповненнями, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.168.1 ст.168 та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями станом на 31.12.2012р. утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб склав 68 459,90 грн.

- пп. «б» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р., «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року № 46/18784, по яких встановлено подання податкових розрахунків по формі 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями, а саме: у звіті за формою 1 ДФ за 4 квартал 2012 року не вказано кількість працюючих в організації.

На підставі акта перевірки № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року Кузнецовською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000142200, відповідно до якого ГЗВП "Меркурій" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 42818 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 422,00 грн., та № 0000651700, відповідно до якого ГЗВП "Меркурій" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 68459,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15062,38 грн., яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області прийнято рішення від 06.08.2013 року № 137/10с/10-210/175, відповідно до якого:

- скасовує податкове повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ Рівненської області Державної податкової служби від 13.05.2013 року №0000142200 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість в сумі 42818,00 грн. за основним платежем і в сумі 418,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями-залишає без змін, а скаргу в даній частині - без задоволення.

- залишає без змін податкове повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ Рівненської області Державної податкової служби від 13.05.2013 року №0000651700 про визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 68459,90 грн. за основним платежем і в сумі 15062,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а скаргу в даній частині - без задоволення.

Міністерство доходів і зборів України у своєму рішенні про результати розгляду повторної скарги № 10377/6/99-99-1001-15 від 04.09.2013 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ (Володимирецького відділення) Рівненської області ДПС від 13.05.2013 р. № 0000142200, № 0000651700 (з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Рівненській області від від 06.08.2013 року № 137/10с/10-210/175), а повторну скаргу ГЗВП "Меркурій" - без задоволення, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ від 13.05.2013 року № 0000142200 судом встановлено, ГЗВП "Меркурій" отримано на банківський рахунок грошові кошти за товари та ковбасні вироби від КП "Володимирецьким КГХ" в сумі 128000,00 грн., а саме згідно платіжного доручення № 1041 від 19.01.2011 року в сумі 25000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1213 від 02.03.2011 року в сумі 27000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1236 від 14.03.2011 року в сумі 30000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1390 від 12.05.2011 року в сумі 2000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1394 від 13.05.2011 року в сумі 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1502 від 09.06.2011 року в сумі 31000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1815 від 10.08.2011 року в сумі 10000,00 грн.

Від Ново-Рафалівського СТ ГЗВП "Меркурій" отримано на банківський рахунок грошові кошти за хлібобулочні вироби в сумі 36000,00 грн. згідно платіжного доручення № 51 від 25.02.2011 року.

Від Старо-Рафалівського СТ ГЗВП "Меркурій" отримано на банківський рахунок грошові кошти за хлібобулочні і ковбасні вироби в сумі 20047,00 грн. згідно платіжного доручення № 91 від 28.02.2011 року.

Від Антонівського СТ ГЗВП "Меркурій" отримано на банківський рахунок грошові кошти за хлібобулочні вироби в сумі 18000,00 грн., а саме згідно платіжного доручення № 817 від 20.05.2011 року в сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення № 119 від 02.06.2011 року в сумі 8000,00 грн.

Згідно дослідженого платіжного доручення № 60 від 18.03.2011 року судом встановлено що грошові кошти за ним в сумі 54860,00 грн. перераховані ГЗВП "Меркурій" від Володимирецького споживчого товариства як поворотна фінансова допомога згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року.

Як встановлено судом, відповідачу було відомо з листа ГЗВП "Меркурій" № 58 від 02 квітня 2013 року, який був відповіддю на запит Кузнецовської ОДПІ про надання інформації та її документального підтвердження № 287/22 від 18.03.2013 року про те, що кошти в сумі 54860,00 грн. перераховані платіжним дорученням № 60 від 18.03.2011 року саме Володимирецьким споживчим товариством, а не КП "Володимирецький КГХ" і саме як поворотна фінансова допомога згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року, а не як оплата за товар, адже документи про це були долучені до вищевказаного листа-відповіді.

А тому суд відмічає, що в акті перевірки № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року податковим органом вказано недостовірні дані щодо того, що кошти в сумі 54860,00 грн. перереховувались ГЗВП "Меркурій" від КП "Володимирецьким КГХ".

З досліджених реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за 2010-2012 роки, актів звірки взаємних розрахунків між ГЗВП "Меркурій" та контрагентами КП "Володимирецьким КГХ", Ново-Рафалівським СТ, Старорафалівським СТ, Антонівським СТ за період з 01.01.2010 року по 01.01.2012 року, договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року укладеного між ГЗВП "Меркурій" та Володимирецьким споживчим товариством судом встановлено, що кошти в сумі 202047,00 грн., отримано ГЗВП "Меркурій" від вищевказаних контрагентів в рахунок оплати їх дебіторської заборгованості за вже поставлений товар (виконані роботи, надані послуги), а кошти в сумі 54860,00 грн. отримано ГЗВП "Меркурій" від Володимирецького споживчого товариства як поворотна фінансова допомога згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року.

З метою правильної оцінки спірних правовідносин суд керувався наступними нормами права:

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено:

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дослідженими зібраними у справі доказами, судом встановлено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість декларувались ГЗВП "Меркурій" по факту поставки товару (виконані роботи, надані послуги), а в 2011 році контрагенти проводили оплату дебіторської заборгованості за вже поставлений товар (виконані роботи, надані послуги), отже сплачені грошові кошти в сумі 202047,00 грн. не є авансовими платежами, відповідно податок на додану вартість в сумі 33674,5 грн. з них не сплачується.

Податковий орган прийшов до неправильних висновків щодо необхідності сплати ПДВ в сумі 33674,5 грн. з грошових коштів в сумі 202047,00 грн., отриманих на банківський рахунок внаслідок не врахування в акті перевірки № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року наявності дебетового сальдо розрахунків між ГЗВП "Меркурій" та контрагентами КП "Володимирецьким КГХ", Ново-Рафалівським СТ, Старорафалівським СТ, Антонівським СТ станом на 01.01.2011 року.

Щодо грошових кошти в сумі 54860,00 грн. то їх отримано ГЗВП "Меркурій" від Володимирецького споживчого товариства як поворотна фінансова допомога згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року. Суд зазначає, що оскільки операції з отримання поворотної фінансової допомоги не підпадають під визначення операцій з постачання товарів/послуг, то ПДВ за такою операцією не нараховується.

Відповідно донарахування податковим органом ПДВ в сумі 9143,33 грн. з поворотної фінансової допомоги є безпідставним.

Враховуючи все вищенаведене збільшення ГЗВП "Меркурій" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленям-рішенням від 13.05.2013 року № 0000142200 за основним платежем в сумі 42818 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 422,00 грн. є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ від 13.05.2013 року №0000651700 судом встановлено, що за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. згідно самостійно поданих податкових розрахунків форми 1-ДФ ГЗВП "Меркурій" нараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 20693,63 грн., за 2011 рік на суму 16754,71 грн., за 2012 рік на суму 23907,26 грн.

Станом на 31.12.2012 р. за позивачем обліковувався утриманий в 2010-2012 роках, але не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 68459,90 грн., про що зазначено в акті перевірки № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року та підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Судом встановлено, що податок з доходів фізичних осіб позивачем сплачувався згідно платіжних доручень: № 31 від 30 січня 2012 року в сумі 1100,67 грн., № 234 від 14 червня 2012 року в сумі 9780,71 грн., № 224 від 14 червня 2012 року в сумі 1019,00 грн., № 246 від 21 червня 2012 року в сумі32,00 грн., № 279 від 17 липня 2012 року в сумі 1019,00 грн., № 293 від 24 липня 2012 року в сумі 38,00 грн., № 325 від 27 серпня 2012 року в сумі 1000,00 грн., № 323 від 16 серпня 2012 року в сумі 330,00 грн., № 372 від 18 вересня 2012 року в сумі 1140,00 грн., № 426 від 25 жовтня 2012 року в сумі 870,00 грн., № 444 від 12 листопада 2012 року в сумі 650,00 грн., № 470 від 27 листопада 2012 року в сумі 1000,00 грн., № 521 від 27 грудня 2012 року в сумі 605,71 грн., № 520 від 27 грудня 2012 року в сумі 101,90 грн., № 52 від 31 січня 2013 року в сумі 500,00 грн., № 145 від 27 березня 2013 року в сумі 2000,00 грн., № 215 від 29 квітня 2013 року в сумі 1000,00 грн., № 251 від 23 травня 2013 року, в сумі 2000,00 грн., № 343 від 27 червня 2013 року в сумі 1000,00 грн., № 416 від 29 липня 2013 року в сумі 1000,00 грн., № 472 від 28 серпня 2013 року в сумі 1000,00 грн., № 533 від 27 вересня 2013 року в сумі 1000,00 грн., № 579 від 30 жовтня 2013 року в сумі 1100,00 грн.

Таким чином, дослідженими доказами, судом встановлено фактичне подання платником податків податкових розрахунків форми 1-ДФ за 2010-2012 роки, несвоєчасну та не в повному обсязі сплату задекларованих сум податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб впродовж 2010-2012 років, наявність заборгованості з обумовленого податку в сумі 68459,90 грн. станом на 31.12.2012р. та сплату задекларованих зобов'язань до початку та після перевірки.

З метою правильної оцінки спірних правовідносин суд керувався наступними нормами права:

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. А загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Оскільки як встановлено судом, несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб з боку позивача мала місце починаючи з 2010 року (що випливає з акту перевірки), порядок узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб визначався відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У пункті 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що під терміном «податкова декларація», «розрахунок» розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Аналіз положень пунктів 2.1 та 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, свідчить, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для подачі податкової декларації за календарний квартал, і цей розрахунок містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.

Отже, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Дану позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України (справа 9991/84467/11, номер рішення у ЄДРСРУ 21538726).

Відповідно до абз. 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Отже, суми податку з доходів фізичних осіб були узгоджені з моменту подання розрахунку (декларації).

Таким чином, суми податку з доходів фізичних осіб, що визначені ГЗВП "Меркурій" у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1-ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п.14.1.153 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Враховуючи узгодженість податкових зобов'язань позивача у зв'язку із поданням податкових розрахунків форми 1-ДФ за 2011 р., несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкова вимога.

Факт заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 68459,90 грн. перевіркою не встановлений, в акті перевірки та розрахунку податкового зобов'язання не відображений, на його наявність відповідач не вказує. За таких обставин, прийняття податкового повідомлення-рішення в частині донарахування платнику податків грошового зобов'язання на суму 68459,90 грн. суд вважає безпідставним.

Також суд звертає увагу на те, що непогашене сальдо по податку з доходів фізичних осіб на 01.01.2010 року в сумі 7311,26 грн. та податок з доходів фізичних осіб за січень 2010 року в сумі 1455,27 грн., за лютий 2010 року в сумі 1588,95 грн., за березень 2010 року в сумі 1051,78 грн. та за квітень 2010 року в сумі 1737,33 грн. визначені податковим органом в податковому повідомлені-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000651700 поза межами строку 1095 днів визначеного статтею 102 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що враховуючи наявну заборгованість по узгоджених податкових зобов'язаннях позивача з податку на доходи фізичних осіб до бюджету станом на кінець перевіреного періоду (31.12.2012р.), податковим органом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст. 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків. В даному випадку підлягала застосуванню стаття 126 Податкового кодексу України, якою передбачено відповідальність платника податків за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом встановлених строків.

Таким чином застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст. 127 Податкового кодексу України в сумі 14552,38 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000651700 є безпідставним.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000651700 за подання розрахунку по формі 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями.

Судом встановлено, що в звіті за формою 1ДФ за 4 квартал 2012 року відповідач вважає неповним обсягом та недостовірними відомостями відсутність вказаної кількості працюючих в організації.

Відповідно до п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Досліджений судом розрахунок форми 1ДФ за 4 квартал 2012 року щодо інформації про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку поданий в повному обсязі та з достовірними відомостями, що підтверджується самим актом перевірки № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року.

Відсутність в розрахунку форми 1ДФ за 4 квартал 2012 року вказаної кількості працюючих в організації не є порушенням п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України, адже вказане не свідчить про неповний обсяг та/або недостовірні відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку

Отже застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України в сумі 510,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000651700 є безпідставним.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, встановлені обставини справи спростовують висновки податкового органу щодо правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 42818 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 422,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 68459,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15062,38 грн., а відтак податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2013 р. № 0000142200 та № 0000651700 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, вказані рішення відповідача порушують права та охоронювані законом інтереси платника податків, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на наведене вище, враховуючи вимоги пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 13.05.2013 року № 0000142200, № 00000651700.

Присудити на користь позивача Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства "Меркурій" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1267,62 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.