Постанова № 35782017, 13.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2932/13-а

13 листопада 2013 року 17год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Морозова В.В.

відповідача: представник Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 07.08.2013 р. № 0000732251, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 139 215,00 грн. за основним платежем та 34 804,00 грн. за штрафними санкціями.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було прийняте за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП "МТИВІ" за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р., які викладені в складеному відповідачем акті перевірки

№ 78/22-141/37282611 від 29.07.2013 року (далі по тексту рішення - акт перевірки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у перевіреному податковим органом періоді він здійснював господарські операції з ПП "МТИВІ", за якими придбавало в останнього пшеницю для провадження господарської діяльності, а саме для виробництва кормів для тварин. Позивач звертає увагу суду на те, що факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними та документами бухгалтерського, складського і податкового обліку позивача, які належним чином посвідчують реальність здійснення вказаних господарських операцій та свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Позивач вважає вимоги податкового органу щодо обов'язкової наявності та надання контрагентом позивача ПП "МТИВІ" сертифікату якості на пшеницю такими, які суперечать нормам чинного податкового законодавства України та законодавства, що регулює питання якості зерна та продуктів його переробки.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до вимог чинного податкового законодавства питання формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом інших осіб.

Відповідач проти позову заперечив, подавши суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що стосовно контрагента позивача ПП "МТИВІ" з ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла довідка № 74/3-22-01-37118738 від 18.07.2013 р. про результати проведення зустрічної звірки суб'єкта ПП "МТИВІ" щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ "Саноіл-Трейд", їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2013 р., відповідно до якої діяльність ПП "МТИВІ" має ознаки нереальності здійснення, що вказує на здійснення господарських операцій, які не мають реального товарного характеру та спрямовані на штучне формування податкового кредиту з метою отримання податкової вигоди. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено розбіжності, так як відповідно до вказаної вище довідки суми ПДВ не підтверджені та виключені з податкових зобов'язань ПП "МТИВІ" за період квітень 2013 року, що спричинило завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року у розмірі 139 215,00 грн.

Відповідач також зауважує, що в ході проведення перевірки встановлено, що до перевірки ПП "МТИВІ" не представлені сертифікати якості зерна (пшениці), які підтверджували якість товару (пшениці).

З огляду на все вищевказане, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, відповідно, занижено податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП "МТИВІ" за квітень 2013 року в сумі 139 215,00 грн., а відтак нарахування відповідних грошових зобов'язань є правомірним та законним, тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Суд виходив з наступного.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП "МТИВІ" за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р., результати якої оформлено актом перевірки № 78/22-141/37282611 від 29.07.2013 року

За результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2013 року в сумі 139 215,00 грн.

На підставі висновку акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 07.08.2013 р. № 0000732251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139 215,00 грн. за основним платежем та 34 804,00 грн. за штрафними санкціями.

З акта перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали дані довідки № 74/3-22-01-37118738 від 18.07.2013 р. "Про результати проведення зустрічної звірки суб'єкта ПП "МТИВІ" щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ "Саноіл-Трейд", їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2013 р.", відповідно до яких ПП "МТИВІ" під час проведення зустрічної звірки не було надано сертифікат якості на пшеницю, яка, в свою чергу, була придбана останнім у Фермерського господарства "Любомир-МГ" та в подальшому реалізована позивачу. Вказане свідчить про порушення вимог Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та, на думку відповідача, вказує на неможливість здійснення транспортування товару (пшениці). Також, згідно довідки № 74/3-22-01-37118738 від 18.07.2013 р., діяльність контрагента позивача ПП "МТИВІ" має ознаки нереальності.

Крім того, відповідач покликається на те, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено розбіжності, так як відповідно до вказаної вище довідки № 74/3-22-01-37118738 від 18.07.2013 р. суми ПДВ не підтверджені та виключені з податкових зобов'язань ПП "МТИВІ" за період квітень 2013 року, що спричинило завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року у розмірі 139 215,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки та наявної і дослідженої судом належним чином посвідченої копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

Видами статутної (господарської) діяльності позивача є: виробництво олії та тваринних жирів (основний), виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угрупувань.

Згідно з даними наявного в матеріалах справи звіту форми 1 ДФ за 2 квартал 2013 р. у штаті позивача працює 14 працівників.

01.02.2013 року між позивачем (покупець) та ПП "МТИВІ" (продавець) був укладений договір поставки № 8, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує товар, а саме пшеницю.

Відповідно до специфікації № 3 від 03.04.2013 р. до Договору поставки № 8 від 01.02.2013 р. товар поставляється на склад покупця за адресою: с. Дядьковичі, Рівненський р-н, Рівненська обл (п. 3), розрахунок здійснюється покупцем частковими оплатами на протязі 180 календарних днів з моменту відвантаження товару (п.2.)

Господарські операції з поставки пшениці оформлені такими первинними документами, належним чином посвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом: видатковими накладними:

№ МТ-0000022 від 08.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ МТ-0000023 від 09.04.2013 р. у кількості 35.5 тонн на суму 83 247,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 874,58 грн.,

№ МТ-0000024 від 10.04.2013 р. у кількості 35.6 тонн на суму 83 482,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 913,67 грн.,

№ МТ-0000025 від 11.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ МТ-0000026 від 12.04.2013 р. у кількості 35.8 тонн на суму 83 951,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 991,83 грн.,

№ МТ-0000027 від 22.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ МТ-0000028 від 23.04.2013 р. у кількості 35.6 тонн на суму 83 482,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 913,67 грн.,

№ МТ-0000029 від 24.04.2013 р. у кількості 35.4 тонн на суму 83 013,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 835,50 грн.,

№ МТ-0000030 від 25.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ МТ-0000031 від 26.04.2013 р. у кількості35.5 тонн на суму 83 247,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 874,58 грн.;

податковими накладними:

№ 1 від 08.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ 2 від 09.04.2013 р. у кількості 35.5 тонн на суму 83 247,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 874,58 грн.,

№ 3 від 10.04.2013 р. у кількості 35.6 тонн на суму 83 482,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 913,67 грн.,

№ 4 від 11.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ 5 від 12.04.2013 р. у кількості 35.8 тонн на суму 83 951,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 991,83 грн.,

№ 6 від 22.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ 7 від 23.04.2013 р. у кількості 35.6 тонн на суму 83 482,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 913,67 грн.,

№ 8 від 24.04.2013 р. у кількості 35.4 тонн на суму 83 013,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 835,50 грн.,

№ 9 від 25.04.2013 р. у кількості 35.7 тонн на суму 83 716,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 952,75 грн.,

№ 10 від 26.04.2013 р. у кількості 35.5 тонн на суму 83 247,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 874,58 грн.;

товарно-транспортними накладними:

№ 08-04 від 08.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.7 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 09-04 від 09.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.5 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 10-04 від 10.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.6 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 11-04 від 11.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.7 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 12-04 від 12.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.8 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 22-04 від 22.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.7 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 23-04 від 23.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.6 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 24-04 від 24.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.4 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 25-04 від 25.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.7 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл.,

№ 26-04 від 26.04.2013 р. на перевезення пшениці у кількості 35.5 тонн з пункту навантаження с. Новосільці Львівської обл. до пункту розвантаження с. Дядьковичі Рівненької обл..

З вказаних видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних вбачається, що загальна кількість поставленої позивачу пшениці складає 356.2 тонн, загальна вартість поставленого товару - 835 289,00 грн., з яких ПДВ складає 139 214,83 грн.

На підтвердження належної якості придбаної пшениці позивачем до матеріалів справи долучено, а судом досліджено належним чином посвідчені копії карток аналізу зерна № 27 та № 28 від 28.01.2013 року, отриманих від Фермерського господарства "Любомир-МГ", відповідно до яких пшениця врожаю 2012 року в загальній кількості 1000 тонн, що в подальшому була реалізована покупцям-замовникам, в тому числі ПП "МТИВІ", пройшла лабораторні дослідження на відповідність вимогам державних стандартів, а саме ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови".

Оплата товарно-матеріальних цінностей та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом належними чином посвідченими копіями виписок банку, з яких вбачається, що:

за платіжним дорученням № 1584 від 10.04.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 30 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 1736 від 21.05.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 10 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 1788 від 30.05.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 50 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 1850 від 13.06.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 100 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 1889 від 21.06.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 5 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 1932 від 02.07.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 50 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 1945 від 03.07.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 50 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 1947 від 04.07.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 10 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 2064 від 30.07.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 500 000,00 грн.,

за платіжним дорученням № 2235 від 28.08.2013 р. на користь ПП "Мтиві" позивачем було сплачено 410 000,00 грн.

Всього сума сплачених позивачем коштів за товар на користь ПП "Мтиві" складає 1 215 000,00 грн., тобто розрахунок здійснено більше ніж в повному обсязі.

Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом належним чином посвідченої копії витягу з журналу реєстрації довіреностей товарно-матеріальні цінності отримувалися безпосередньо директором позивача на підставі довіреності № 99 від 05.04.2013 р. зі строком дії до 05.05.2013 р.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що господарські операції з придбання товару у ПП "Мтиві" належним чином відображені в бухгалтерському та складському обліку позивача, що підтверджується картками рахунків та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 201 та 631.

Також вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача, що підтверджується дослідженими судом податковою декларацією з податку на додану вартість з усіма необхідними додатками за квітень 2013 р., а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013 р.

З наявної в матеріалах справи та дослідженої судом належним чином посвідченої копії договору оренди приміщення № 3 від 17.12.2013 р. суд встановив, що позивач для потреб господарської діяльності орендує у ФОП ОСОБА_4 нежитлову будівлю - ремонтну майстерню площею 300 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1.

В матеріалах справи також наявна належним чином посвідчена копія експлуатаційного дозволу на вказане приміщення позивача від 02.08.2013 р. № 17-14-47/PF, виданого Головним державним інспектором ветеринарної медицини Рівненського району, відповідно до якого орендоване позивачем приміщення придатне для здійснення господарської діяльності, а саме для виробництва, зберігання та реалізації олії та макухи соєвої.

З наявних у матеріалах справи та досліджених судом довідок позивача вих. № 136 від 03.10.2013 р. та № 157 від 11.11.2013 р. суд встановив, що придбана у ПП "Мтиві" пшениця була перероблена та використана як складова макухи соєвої. Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що технологічний процес переробки пшениці в даному випадку носив переважно автоматизований характер за рахунок застосування відповідного спеціального обладнання, на підтвердження наявності якого позивачем було надано, а судом досліджено дані картки рахунку 10 "Основні засоби".

Суд також звертає увагу, що в подальшому макуха соєва як корм для тварин була реалізована наступним підприємствам-покупцям: ТОВ "Рогатин-Корм" та ТОВ "Даноша", що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом відповідними договорами купівлі-продажу (поставки) та видатковими накладними.

На підтвердження належної якості та відповідності вимогам норм та державних стандартів готової продукції - макухи соєвої - позивачем долучено, а судом досліджено експертний висновок № 001157п/1/13 від 29.04.2013 р., виданий Рівненською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не подано доказів того, що позивач не володіє достатніми матеріально-технічною базою, виробничими потужностями та персоналом для здійснення господарської діяльності, в рамках якої, власне, позивачем здійснювалися операції з придбання та подальшої переробки пшениці.

Судом встановлено, що первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірну суму податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Мтиві", оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Досліджені судом документи повністю розкривають зміст вказаних господарських операцій і відповідають їм, а також беззаперечно відображають реальність руху активів позивача, що відбувся внаслідок здійснення таких господарських операцій.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП "Мтиві", належним чином обліковані як в його бухгалтерському, так і в податковому обліку, а також використані для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Як вбачається з акту перевірки, документи, необхідні для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП "Мтиві", були надані позивачем до перевірки в повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першої подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту є наявність підтверджуючих первинних документів та зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків, а також реальність здійснюваних операцій.

Наявними в матеріалах справи первинними документами, які описані вище і досліджені судом, підтверджується як реальність (товарність) здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так і використання придбаних у ПП "Мтиві" товарно-матеріальних цінностей для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Суд вважає висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях і спростовуються дослідженим судом доказами, зо містяться в матеріалах справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Доводи відповідача про те, що ненадання контрагентом позивача ПП "Мтиві" в ході проведення зустрічної звірки сертифікату якості на пшеницю свідчить про порушення вимог Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та вказує на неможливість здійснення транспортування товару (пшениці), суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, в якому зазначаються якість зерна та продуктів його переробки, показники їх безпечності, наявність або відсутність генетично модифікованих організмів. Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки видається на платній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого Постановою КМУ від 23.07.2009 р. № 848, передбачено, що цей Порядок визначає процедуру обов'язкової видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, при здійсненні експортно-імпортних операцій, включаючи транзит територією України при перевантаженні через зерноперевантажувальні місткості, переміщенні територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, а також за вимогою однієї з сторін договору (контракту) у випадках, коли його видача не є обов'язковою, і обігу бланків сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки.

Таким чином, зі змісту наведених норм чинного законодавства вбачається, що наявність сертифіката якості зерна та його надання обов'язкові лише у трьох випадках:

коли мають місце вивезення з території України або ввезення на територію України зерна в рамках здійснення експортно-імпортних операцій;у випадку придбання зерна за бюджетні кошти;за вимогою однієї із сторін договору.

Господарські операції позивача з придбання та реалізації зерна (пшениці) мали місце в межах території України між суб'єктами господарювання приватного сектора економіки, жоден з яких не вимагав надання на підтвердження якості пшениці саме сертифікату якості на пшеницю, відтак наявність такого сертифікату та його надання згідно з вимогами чинного законодавства не є обов'язковими і, тим більше, сама по собі відсутність вказаного документа не може бути підставою для визнання господарських операцій позивача з ПП "МТИВІ" безтоварними.

Крім того, сертифікат якості товару не є первинним документом в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не містить відомості про господарську операцію, а містить інформацію про товар та його якість, а відтак відсутність вказаного документа не може бути підставою для визнання господарських операцій позивача з ПП "МТИВІ" безтоварними. Більше того, чинне податкове законодавство не ставить право платника на формування податкового кредиту в залежність від наявності чи відсутності такого документа як сертифікат якості на придбаний товар.

За таких обставин, приймаючи до уваги специфіку господарських операцій по справі, суд приходить до висновку про те, що наявність сертифікатів не була визначена сторонами та чинним законодавством як обов'язків та невід'ємний документ для вказаної господарської операції та як єдиний можливий доказ поставки зерна.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо недоліків, допущених при оформленні товарно-транспортних накладних (відсутні дані про марку автомобіля, доручення, за яким приймався товар та інші відомості), оскільки допущені при заповненні ТТН помилки не можуть однозначно та беззаперечно вказувати на безтоварність (нереальність) господарських операцій, а також не можуть впливати на право формування податкових відомостей, а можуть бути лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності, передбаченої законодавством, що регулює питання здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Також не заслуговують на увагу суду твердження відповідача про відсутність інформації щодо складських приміщень та виробничих потужностей контрагента позивача, оскільки вказане не може однозначно та беззаперечно свідчити про неможливість виконання ним договорів, так як одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у такого суб'єкта господарювання. Крім того, обставини відсутності у контрагента трудових та матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення відповідно договорів оренди чи трудових договорів.

Поряд з цим суд зауважує, що відповідно до даних акту перевірки основним видом діяльності контрагента позивача ПП "Мтиві" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, відтак ПП "Мтиві" не є виробником, що, в свою чергу, вказує на те, що наявність виробничих, складських приміщень, основних фондів та засобів не є обов'язковою для здійснення ПП "Мтиві" так званої посередницької торговельної діяльності.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. До того ж, законодавство не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, робіт чи послуг до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»

(заява № 3991/03), відповідно до яких: платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності

будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи всі наведені обставини, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесене відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000732251 від 07.08.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139 215,00 грн. за основним платежем та 34 804,00 грн. за штрафними санкціями внаслідок порушення позивачем

п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним та протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 07.08.2013 р. № 0000732251.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1740,19 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.