Постанова № 35781635, 30.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2919/13-а

30 жовтня 2013 року 10год. 40хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Коритнюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа- підприємець ОСОБА_4 до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення

від 17.07.2013 року №0001061745, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» в сумі 32 789,75 грн. в тому числі 21 859,83 грн. за основним платежем та 10 929,92 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 мали реальний характер і це підтверджуються документально: видатковими накладними на товар; податковими накладними; договорами на постачання товару, договором оренди складських приміщень, видатковими та податковими накладними на підтвердження подальшої реалізації товару, а також фактом оплати отриманих товарів та подальшої їх реалізації тощо.

Також, пояснив суду, що висновки акта перевірки від 27.06.2013р. № 87/1745/НОМЕР_1, щодо безтоварності та нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6 ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу.

На підставі викладеного позивач просив суд податкове повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У запереченнях зазначив, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавців ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ФОП ОСОБА_4 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними підприємствами-постачальниками без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області, з позовними вимогами позивача не погоджується та вважає їх безпідставними, а податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 зареєстрований в Виконавчому комітеті Рівненської міської Ради, свідоцтво від 28 жовтня 2002 року НОМЕР_4, взятий на облік в органах податкової служби 30.01.2006 року НОМЕР_5, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Рівному Рівненської області, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 16.06.2011 року (свідоцтво № НОМЕР_6).

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_4 є роздрібна торгівля (КВЕД:52.48.9), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД: 46.73).

У господарській діяльності використовувались наступні основні засоби: складські приміщення, що заходяться за адресою АДРЕСА_1 (право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 17.02.2006 року), складські приміщення за адресою АДРЕСА_2 (на підставі договору оренди від 10.01.2011 року), автомобіль IVECO CARGO (право власності підтверджується копією технічного паспорта), Renault Logan 90K. (свідоцтво НОМЕР_7 від 04.08.2010)

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань формування в декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахункам з ФОП ОСОБА_5 за лютий 2013 року, та з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_6 за березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт за №87/1745/НОМЕР_1 від 27.06.2013 року.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 21859,83 грн. в тому числі за лютий 2013р. на суму ПДВ 7063,33 грн. та за березень 2013 року на суму 14796,50 грн.

Як вже зазначалось судом, рішення про збільшення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, відображених позивачем по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_5 за лютий 2013 року, та ФОП ОСОБА_6 за березень 2013 року у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає безтоварними.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за даними господарськими операціями, факту використання вказаних товарів в господарській діяльності, незабезпечення позивачем збереження бухгалтерських документів та звітності за результатами здійснення яких податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом між СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_4 10.01.2013р. був укладений договір поставки будівельних матеріалів №04/13 предметом якого є продаж будівельних матеріалів.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_5 було поставлено будівельні матеріали. Факт поставки вказаних матеріалів підтверджується копіями видаткової накладної №РН-2/00004 та податкової накладної №4 від 08.02.2013 року на суму 21 000,00 грн. в тому числі ПДВ 3500,00 грн., копіями видаткової накладної №РН-2/00009 та податкової накладної №9 від 20.02.2013 року на суму 21 380,00 грн. в тому числі ПДВ 3563,33 грн.

В подальшому отриманий від ФОП ОСОБА_5 товар був реалізований контрагентам позивача. Подальша реалізація підтверджується копіями видаткова накладна №РН-0000010 та податкова накладна №10 від 19 лютого 2013 року, видаткова накладна №РН-0000011 та податкова накладна №11 від 20 лютого 2013 року, видаткова накладна №РН-0000012 та податкова накладна №12 від 20 лютого 2013 року, видаткова накладна №РН-0000014 та податкова накладна №14 від 27 лютого 2013 року, видаткова накладна №РН-3/00031 та податкова накладна №34 від 28 березня 2013 року, видаткова накладна №РН-3/00033 та податкова накладна №33 від 29 березня 2013 року, договорів, копією банківської виписки.

01 січня 2013 року між СПД ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_4 був укладений договір поставки товару №01/01/13 предметом якого є продаж будівельних матеріалів.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_6 було поставлено будівельні матеріали. Факт поставки вказаних матеріалів підтверджується копіями видаткової накладної №Р180313 та податкової накладної №21 від 28.03.2013 року на суму 44 391,00 грн. в тому числі ПДВ 7 398,50 грн., видаткової накладної №210313 та податкової накладної №23 від 20.02.2013 року на суму 41178,00 грн. в тому числі ПДВ 6863,00грн., видаткової накладної №270313 та податкової накладної №29 від 20.02.2013 року на суму 3210,00 грн. в тому числі ПДВ 535,00грн.

В подальшому отриманий від ФОП ОСОБА_6 товар був реалізований контрагентам позивача. Подальша реалізація підтверджується видатковими та податковими накладними, видаткова накладна №РН-3/00031 та податкова накладна №34 від 28 березня 2013 року, видаткова накладна №РН-3/00033 та податкова накладна №33 від 29 березня 2013 року, видаткова накладна №РН-4/00031 та податкова накладна №31 від 01 квітня 2013 року, видаткова накладна №РН-4/00033 та податкова накладна №33 від 01 квітня 2013 року, копіями договорів, копією банківської виписки.

Покупцями отриманого від СПД ОСОБА_5, та СПД ОСОБА_6 були ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг»,Приватне підприємство «Інформаційно-консалтингова група», приватний підприємець ОСОБА_7

Факт поставки товарів позивачу з боку СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Крім того, відповідач вказує на недійсність правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного закон6одавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки податковим органом, як і на момент вчинення вказаних взаєморозрахунків ФОП ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 були належним чином зареєстровані, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин дані контрагенти були зареєстровані, як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ФОП ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Однак, суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо нікчемності господарських операцій позивача є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Стосовно висновків податкового органу про не підтвердження факту придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей через ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, тобто товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10. 1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що СПД Самсонюк та СПД ОСОБА_6 передавав товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, являвся вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Як зазначено в судовому засіданні відповідачем підставою стверджувати про нікчемність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 були висновки актів перевірки стосовно СПД ОСОБА_5 акт документальної позапланової перевірки №000101/17-12-17-02/НОМЕР_2 від 04.06.2013р. з питань формування в декларації з податку на додану вартість за лютий 2013р. податкового зобов'язання та податкового кредиту, стосовно СПД ОСОБА_6 акт документальної перевірки №171/1700/НОМЕР_3 від 31.05.2013р. з питань дотримання податкового законодавства за березень 2013 року.

Суд відхиляє покликання відповідача на акти вказаних перевірок , оскільки вони не є допустимим та належним доказом в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Наявність актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання не може свідчити про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами щодо реалізації товарів, робіт та послуг.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При розгляді справи, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 327 грн. 89 коп. судового збору,

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0001061745 від 17.07.2013 р.

Присудити на користь позивача Фізична особа- підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 327,89 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.