Постанова № 35781630, 03.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1672/13-а

03 жовтня 2013 року 18год. 15хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Палагнюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Журов Г.В

відповідача: представник Кондратенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Компанія СДК" до Державна податкова інспекція у м.Рівному про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПП «Компанія СДК» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012 р. № 0005162342 та № 0005172342, прийнятих за наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Компанія СДК» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р., оформленої актом № 24/16-40/31021015 від 26.10.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно завищення податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях та їх нікчемності із контрагентами є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при визначенні податку на прибуток позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, що не мали недоліків, однак, відповідачем до уваги взяті не були. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених в запереченні суть яких зводиться до наступного. Під час проведення перевірки позивачем не доведена обґрунтованість включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум коштів по господарських операціях із контрагентом з ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ», ТОВ «Бриз Груп», ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», ТОВ «Агентство ВІАСАТ» та фізичними особами - підприємцями, оскільки не доведена реальність таких операцій. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, так як позивачем не надано інших документів, які б підтверджували факт надання послуг, документів, що підтверджують факт використання у підприємницькій діяльності послуг, отриманих від вказаних суб'єктів господарювання. Таким чином, податковий кредит та валові витрати позивачем сформовано неправомірно а отже, на думку контролюючого органу, відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступного.

ПП «Компанія СДК» зареєстроване суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою-виконавчим комітетом Рівненської міської ради 08.06.2000 р., на податковому обліку перебуває з 21.06.2000 р., зареєстрована платником ПДВ з 29.06.2000 р.

ДПС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Компанія СДК» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р, за результатами складено акт від 26.10.2012 р. № 24/16-40/31021015.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 р.:

- № 0005172342, яким згідно встановлених порушень п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Компанія СДК» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54 862,00 грн. (в тому числі: 43 889,00 грн. - за основним платежем, 10 973,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

- № 0005162342, яким згідно встановлених порушень п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п. 5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, п.п. 14.1.27 п.14.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ПП «Компанія СДК» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 131 147,00 грн. (в тому числі: 113 837,00 грн. - за основним платежем, 17310,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Після застосування процедури адміністративного оскарження суми донарахованого податку на додану вартість, податку на прибуток та застосованих штрафних (фінансових) санкцій змінені не були.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом було запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Судом встановлено, що контролюючий орган в акті перевірки посилається лише на висновки, викладені в акті Бориспільської ОДПІ № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2009 р. По квітень 2011 р.

При цьому суд звертає увагу, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. (п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Як зазначено у наведеному акті, перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ у контрагента позивача.

При цьому акт не містить конкретизації визначення поняття «відсутність»; в акті немає посилань на джерела відомостей про відсутність об'єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих на підприємстві. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у них основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у них матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Порядок дій контролюючих органів під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України, який не містить норм, які б наділяли контролюючий орган повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.203, 215, 216, 218 ЦК України.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який затверджено постановою № 1232 від 27.10.2010 р.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Натомість з метою обґрунтування своїх висновків відповідач вказує на сумнівність та припускає формальність оформлених документів по господарських операціях, не посилаючись на довідки за результатами зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання, які мали правовідносини з позивачем, тобто відсутнє документальне спростування господарських відносин щодо виду, обсягу і якості операцій та розрахунків тощо.

Контролюючі органи в акті перевірки та запереченнях на позов не покликаються на наявність будь-яких розбіжностей між позивачем та його контрагентами.

Позиція органу владних повноважень не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях тощо.

При цьому суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.12.2006 р., що згідно ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який ведеться підприємством та є обов'язковим видом обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Пунктом п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платником ПДВ є будь-яка особа, що зареєстрована як платник ПДВ (п.п. 2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України), тобто і позивач, і покупці, які отримали такі послуги, і постачальники, які надали ці послуги.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3).

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження дотримання вимог п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- договорів / угод з 01.10.2009 р. по 31 .03.2010 р., укладених позивачем (замовник) та ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ» (виконавець), згідно з умовами яких виконавець надавав інформаційно-консультаційні послуги, послуги із захисту інформації, актуалізації баз даних інформаційно-пошукових систем тощо, а також актів приймання - передачі наданих послуг на суму 81 842,00 грн. (без ПДВ), податкових накладних (ПДВ 16 368,30 грн.) за вказаний період.

- договору № 8 від 01.11.2010 р., укладеного позивачем (замовник) та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» (виконавець), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується забезпечити замовника інформацією з питань пов'язаних з веденням його господарської діяльності, а також пошук та оброблення інформації по всьому обсягу власного банку даних тощо, а також акту приймання - передачі наданих послуг на суму 5 080,00 грн. (без ПДВ), податкову накладну від 19.11.2010 р. № 191101 (ПДВ 1 016,00 грн.).

- договорів / угод з 01.04.2010 р. по 30.10.2010 р., укладених позивачем (замовник) та ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ» (виконавець), згідно з умовами яких виконавець надавав послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання та подання звітності, інформаційно-консультаційні послуги, послуги по актуалізації баз даних інформаційно-пошукових систем тощо, а також актів приймання - передачі наданих послуг на суму 128 391,00 грн. (без ПДВ), податкових накладних (ПДВ 21 398,00 грн.) за вказаний період.

- договору №07 від 01.07.2011 р., укладеного позивачем (замовник) та ТОВ «Агентство ВІАСАТ» (виконавець), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується забезпечити замовника інформацією з питань пов'язаних з веденням його господарської діяльності, а також пошук та оброблення інформації по всьому обсягу власного банку даних тощо, а також актів № 1 та № 2 приймання - передачі наданих послуг на загальну суму 25 835,00 грн. (без ПДВ), податкові накладні (загальна сума ПДВ 5 106,00 грн.).

- договорів / угод з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., укладених позивачем (замовник) та фізичних осіб-підприємців (виконавці), згідно з умовами яких виконавці надавали послуги інформаційно-консультаційного характеру тощо, а також актів приймання - передачі наданих послуг на суму 264 490,00 грн. (без ПДВ), за вказаний період.

Згідно з реєстраційними даними основними видами господарської діяльності позивача є послуги з консультування з питань інформатизації (КВЕД 72.10.0 ДК 009:2005), розроблення стандартного програмного забезпечення (КВЕД 72.21.0 ДК 009:2005), діяльності, пов'язаної з банками даних (КВЕД 72.40.0 ДК 009:2005).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Компанія СДК» в період з 01.10.2009 р. по 31.03.2010 р. придбавала у ПП «Компанія СДК» сформувала податковий кредит по операціях з ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ», ТОВ «Бриз Груп», ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», ТОВ «Агентство ВІАСАТ» послуги, які в подальшому використовувала у своїй господарській діяльності.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем як до перевірки, так і до матеріалів справи було долучено копії актів виконаних робіт (наданих послуг) та відповідних їм податкових накладних, що не мали недоліків.

Відповідно до матеріалів перевірки оплата отриманих послуг здійснювалась шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунки постачальників.

В наданих позивачем актах виконаних робіт / наданих послуг зазначено зміст та обсяг господарської операції, що відповідає вимогам та приписам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XI.

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено та під час розгляду справи не заперечуються, що на формування доходів позивача мало вплив здійснення операцій з надання користувачам послуг по програмному, інформаційному забезпеченню та її супроводження, а також здійснення ним операцій з придбання послуг пов'язаних з веденням господарської діяльності.

Тому бухгалтерські, інформаційно-консультаційні, по захисту інформації, актуалізації баз даних та інші послуги надані третіми особами споживалися як в процесі вчинення певної дії так і проведення певної діяльності, а саме, з консультування з питань інформатизації (КВЕД 72.10.0 ДК 009:2005), розроблення стандартного програмного забезпечення (КВЕД 72.21.0 ДК 009:2005), діяльності, пов'язаної з банками даних (КВЕД 72.40.0 ДК 009:2005).

Системний аналіз вищезазначених норм Законів України «Про податок на прибуток підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та документів, наявних в матеріалах справи (актів виконаних робіт / наданих послуг, податкових накладних, тощо) суд може зробити висновок, що такі документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, подані позивачем переконують у обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (ПП «Компанія СДК») покликається як на підставу виникнення у неї права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Щодо тверджень контролюючого органу про відсутність невизначених ним же інших документів, то суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України позивачем надано вичерпний перелік документів в розумінні чинного законодавства для здійснення бухгалтерського та податкового обліку, а також подачі передбаченої звітності.

З урахуванням наведеного, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій з ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ», ТОВ «Бриз Груп», ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», ТОВ «Агентство ВІАСАТ» та ФОП, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що позивачем долучено копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Судом не може бути взято до уваги твердження представника ДПІ в м Рівному щодо анулювання у контрагентів позивача свідоцтв платників ПДВ, оскільки такі були анульовані 23.11.2010 р. по ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ», 09.06.2011 р. по ТОВ «Бриз Груп», 04.11.2011 р. ТОВ «Агентство ВІАСАТ», 06.01.2012 р. ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», тобто в період, коли жодних операцій між позивачем та вказаними юридичними особами не відбувалось.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, відсутні відомості, що позивач був обізнаний щодо недобросовісності його контрагентів.

Враховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку, що ПП «Компанія СДК» сформувала податковий кредит по операціях з ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ», ТОВ «Бриз Груп», ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», ТОВ «Агентство ВІАСАТ» в 2009 - 2011 роках в сумі 43 889,00 грн. правомірно, а також валові витрати з вказаними юридичними та фізичними особами, правомірно визначивши оподаткований прибуток відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що самі по собі будь-які порушення платником податків - ТОВ «ЕЛІС ІНВЕСТ», ТОВ «Бриз Груп», ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», ТОВ «Агентство ВІАСАТ» податкового законодавства (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливають на податковий кредит та валові витрати покупця.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини з питань прав платника ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними, з податкової точки зору, постачальниками зокрема: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Приймаючи ці рішення, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо або повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Крім того, у згаданих рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх, такий не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх податкових зобов'язань і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до стаття 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства по контрагентах, описаних в акті перевірки № 24/16-40/31021015 від 26.10.2012 р.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про безпідставність формування ПП «Компанія СДК» податкового кредиту та валових витрат не є обґрунтованими, послідовними та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Отже, відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1023,43 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України в користь ПП «Компанія СДК»

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 року №0005162342 та №0005172342.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Компанія СДК" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1860,09 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.