Постанова № 35781590, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/12101/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Гуденко В.Є., представник за довіреністю №336 від 02.09.2013; Циба В.К., представник за довіреністю № 485 від 27.11.2013;

від відповідача - Дряхлов Є.О., представник за довіреністю №44 від 21.06.2013,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2013 у справі № 910/12101/13 (суддя Підченко Ю.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" про стягнення 263 738 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Центр" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" про стягнення збитків в сумі 263 738 грн. 55 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2013 у справі №910/12101/13 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 263 738 грн. 55 коп.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про те, що не повідомлення відповідачем позивача про дату відвантаження, обсяги поставки нафтопродуктів, а також відвантаження вагоно-цистерн товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" з перевищенням допустимої можливої пропускної здатності нафтобази позивача, призвело до простою вагоно-цистерн та нанесенню позивачу збитків.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2013 у справі №910/12101/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що позивачем не доведено факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність збитків, а також причинно - наслідкового зв'язку між правопорушеннями і збитками.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 02.12.2013 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача в судовому засіданні 02.12.2013 проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс", як клієнтом та товариством з обмеженою відповідальністю "Строй-центр", як зберігачем 07.07.2012 укладено договір № 002ХП відповідального зберігання нафтопродуктів.

Згідно предмету даного договору клієнт передає, а зберігач зобов'язується за винагороду прийняти нафтопродукти на зберігання, зберігати та повернути їх клієнту або визначеній ним особі в тій же кількості, тієї ж марки, виду та якості, яка відповідає нормативним документам на продукцію, протягом строку дії договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1.1 договору зберігач зобов'язаний підготувати у відповідності до вимог ДСТУ 4454:2005 та зарезервувати резервуари для приймання та зберігання нафтопродуктів на підприємстві у наступній кількості:

- для Дизельного пального - 12 000 м3;

- для Бензину автомобільного - 8 000 м3.

По добове обмеження передачі нафтопродуктів договором не передбачено.

Пунктом 4.2.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 07.07.2012) передбачено, що клієнт зобов'язується повідомляти зберігачу відомості про дату відвантаження та об'ємах постачання нафтопродуктів протягом доби з моменту їх передачі залізничній дорозі без врахування вихідних та святкових днів для транспортування на підприємство, а також їх марку, номера залізничних цистерн та залізничних накладних.

Так, передбачено повідомлення вже після факту передачі нафтопродуктів залізниці.

При цьому, можливості зміни відправленої кількості вагонів за ініціативою позивача договором не передбачено.

Клієнт повинен відшкодувати зберігачу понесені ним додаткові витрати зв'язані з перевезенням залізничним чи автомобільним транспортом, які виникли по вині Клієнта. Відшкодування витрат здійснюється на підставі документів, які підтверджують понесення зберігачем збитків, витрат (п. 7.16 договору в редакції протоколу розбіжностей від 07.07.2012).

За період з 20.08.2012 по 27.08.2012 відповідачем на адресу позивача для зберігання було поставлено нафтопродуктів у кількості, визначеній п. 4.1.1 договору.

Позивач, вважаючи, що порушення відповідачем умов договору в частині неповідомлення зберігача про дату відвантаження та об'ємах постачання нафтопродуктів, а також направлення відповідачем на зберігання позивачу нафтопродуктів, кількість яких перевищує пропускну можливість нафтобази зберігача призвело до простою вагоно-цистерн та понесенню позивачем збитків в сумі 263 738 грн. 55 коп., звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про те, що не повідомлення відповідачем позивача про дату відвантаження, обсяги поставки нафтопродуктів, а також відвантаження вагоно-цистерн товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" з перевищенням допустимої можливої пропускної здатності нафтобази позивача, призвело до простою вагоно-цистерн та нанесенню позивачу збитків.

З наведеним висновком місцевого господарського суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Позивачем на підтвердження того, що відповідачу було відомо про те, що пропускна можливість нафтобази зберігача не може отримувати таку кількість вагоно-цистерн, яка було направлена відповідачем за період з 20.08.2012 по 27.08.2012 надано акт обстеження технічного стану нафтобази від 10.04.2012 (т.1, а.с. 113-114).

Перш за все, даний акт складено до укладення договору.

Будь-якого посилання на вказаний акт у договорі не має.

Крім того, акт складено за відсутності представників відповідача.

Також, даним актом (як і договором) не встановлено кількості вагоно-цистерн, які за добу може прийняти нафтобаза позивача.

Так, лише зазначено про кількість зливо-наливних пристроїв у кількості 22 одиниці.

Отже, кількість вагоно-цистерн, які за добу може прийняти нафтобаза позивача даним актом не встановлено.

Доводи про те, що один пристрій за добу може розвантажити лише одну цистерну не підтверджені засобами доказування.

Крім того, такі доводи не можуть впливати на результат даного спору, оскільки договором не передбачено, що відповідач зобов'язаний поставити якусь обмежену кількість вагонів на добу.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1.1 договору зберігач зобов'язаний підготувати та зарезервувати резервуари для приймання та зберігання нафтопродуктів на підприємстві у наступній кількості:

- для Дизельного пального - 12 000 м3;

- для Бензину автомобільного - 8 000 м3.

Інших даних, за допомогою яких можна було б ідентифікувати кількість нафтопродуктів, які позивач може прийняти на зберігання в договорі не міститься.

Також, умовами договору не визначено і період часу протягом якого необхідно надати позивачу на зберігання відповідну кількість нафтопродуктів.

Відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором та поставлено позивачу на зберігання нафтопродуктів у визначеній договором кількості.

При цьому, у будь-якому разі обмеження пропускної можливості нафтобази позивача не свідчить про вину відповідача в частині передачі нафтопродуктів у добових обсягах більших ніж здатен прийняти позивач, оскільки відповідачем зобов'язання за договором були виконані.

Виходячи з наведеного, судом відхиляються посилання позивача на лист Відокремленого підрозділу ДТГО "Південна - Західна залізниці" від 22.05.2013 № 176 в якому вказано, що загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію становить не більше 20 одиниць на добу.

Також, наведені доводи не свідчать про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, оскільки відповідачем умови договору щодо кількості поставленої на зберігання продукції порушено не було.

Крім цього, позивачем не доведено причинного зв'язку між невиконанням відповідачем п. 4.2.2 договору та збитками.

Пунктом 4.2.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 07.07.2012) передбачено, що клієнт зобов'язується повідомляти зберігачу відомості про дату відвантаження та об'ємах постачання нафтопродуктів протягом доби з моменту їх передачі залізничній дорозі без врахування вихідних та святкових днів для транспортування на підприємство, а також їх марку, номера залізничних цистерн та залізничних накладних.

Отже, даним пунктом договору передбачено обов'язок клієнта повідомляти зберігачу відомості про дату відвантаження та об'ємах постачання нафтопродуктів протягом доби з моменту їх передачі залізничній дорозі.

Таким чином, відповідач має повідомляти позивача про дату відвантаження продукції лише після передачі її залізниці, що в свою чергу не змінює пропускної можливості нафтобази позивача, оскільки позивач все одно, за його доводами, не зміг би прийняти нафтопродукти на зберігання через обмеженість пропускної можливості.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено належним чином всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків, що відповідно унеможливлює задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що не повідомлення відповідачем позивача про дату відвантаження, обсяги поставки нафтопродуктів, а також відвантаження вагоно-цистерн товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" з перевищенням допустимої можливої пропускної здатності нафтобази позивача, призвело до простою вагоно-цистерн та нанесенню позивачу збитків.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2013 у справі №910/12101/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" про стягнення збитків в сумі 263 738 грн. 55 коп. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2013 у справі №910/12101/13 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/12101/13, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" про стягнення збитків в сумі 263 738 грн. 55 коп. відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Центр" (м. Київ, проспект Воз'єднання, б. 7-А, код ЄДРПОУ 35823120) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" (м. Київ, вул. Солом'янська, б. 11, код ЄДРПОУ 33500195) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2 637 грн. 39 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/12101/13 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко