Рішення № 35781523, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21578/13 26.11.13

За позовом Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрвторресурс»

Про стягнення збитків

Суддя Полякова К.В.

Представники

від позивача: Шадевська Ж.Є. (дов. №18 від 02.07.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Національний спортивний комплекс «Олімпійський» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрвторресурс» про стягнення збитків, завданих внаслідок нестачі майна, переданого на відповідальне зберігання за договором зберігання від 01.03.2011 № 1/43.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що згідно актів приймання-передачі за період з 04.04.2011 по 23.04.2013 відповідно до умов Договору зберігання № 1/43 НСК «Олімпійський» передав ТОВ «Торговий дім «Укрвторресурси» на відповідальне зберігання належне позивачу майно - залізобетонні вироби, бут гранітний, плити дорожні тощо. Посилаючись на акт контрольного огляду майна від 06.09.2013, складеного комісією за участю представників позивача та відповідача, яким встановлено відсутність майна, переданого на зберігання, а саме: залізобетонні вироби під утилізацію у кількості 1 040,1 т, бут гранітний в кількості - 2 895,95 т та плити дорожні ПД 3-23 (2980х1480х220) у кількості 3 200,00 шт., а також зважаючи на лист відповідача від 15.10.2013 за вих. № 217 про неможливість повернути зазначене майно у зв'язку з його відсутністю, позивач просив стягнути на його користь збитки у розмірі 1 204 518,30 грн., завдані нестачею майна, а також просив суд стягнути з відповідача 6 920,00 грн. - витрати, понесені позивачем на проведення оцінки збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.11.2013 року.

22.11.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Відповідачем 25.11.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано пояснення по справі, заява про визнання позову та клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представників.

У судовому засіданні 26.11.2013 приймав участь предстаник позивача, який надав усні пояснення по суті спору, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю його представників, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 між Національним спортивним комплексом «Олімпійський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрвторресурс» укладений договір зберігання №1/43 на загальну суму 72 000,00 грн. з ПДВ (а. с. 12).

Відповідно до п. 1.1 Договору Поклажодавець (НСК «Олімпійський») передає, а Зберігач (ТОВ «ТД «Укрвторресурс») приймає на відповідальне зберігання належне йому майно (залізобетонні вироби, бут гранітний, плити дорожні і. т.д.) у кількості згідно актів приймання - передачі, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Зберігач зобов'язаний повернути надане йому майно по першій вимозі Поклажодавця.

Згідно п.4.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 04.07.2011 до Договору, майно передається Зберігачу згідно актів приймання-передачі, які оформляються на кожну партію майна , що передається на зберігання.

Так, у відповідності до умов зазначеного договору, у період з 04.04.2013 по 23.04.2013 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання залізобетонні вироби, бут гранітний та плити дорожні кількістю, якістю та загальною вартістю зазначених в актах приймання передачі, копії яких додані до матеріалів справи (а. с. 14-78).

Враховуючи умови п. 1.3 Договору зазначене майно не могло бути задіяне в господарському обороті Зберігача та передано третім особам. Зберігач не має право користуватись майном, крім випадків узгоджених з Поклажодавцем, за умовами, що таке узгодження оформляється письмово. (п.2.3 Договору).

Пунктом 2.1.1 Договору на зберігача покладено обов'язок вжити всіх необхідних заходів для забезпечення майка в період дії Договору. Зберігач зобов'язаний вжити заходів щодо охорони майна Поклажодавця (п.2.2 Договору).

Обов'язок зберігача повернути майно Поклажодавцю за першою вимогою останнього, сторони встановили п. 2.1.4 Договору. При цьому майно повертається Поклажодавцю протягом 3-х робочих днів за першою письмовою вимогою останнього та підписання актів приймання - передачі. (п.4.3 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи позивач 07.05.2013 листом № 10-01/396 звернувся до відповідача з вимогою повернути майно НСК «Олімпійський», яке передане на зберігання відповідачу за Договором (а. с. 79).

22.07.2013 листом № 146 відповідач просив позивача погодити графік приймання - передачі (повернення) майна та надати інформацію про виконавця послуг з навантаження та перевезення майна (а. с. 80).

06.09.2013 комісією у складі представників позивача та відповідача за наслідками проведеної контрольного огляду майна, переданого на зберігання, складено акт, яким встановлено відсутність в місці зберігання майна, а саме : залізобетонних виробів під утилізацію кількістю 1 040,1 тон, буту гранітного кількістю 2 895,95 тон, плит дорожніх ПД 3-23 (2980х1480х220) кількістю 3 200 шт. (а. с. 83).

Листом від 15.10.2013 за вих. № 217 відповідач повідомив позивача про неможливість повернути майно, передане на зберігання за Договором, у зв'язку з його відсутністю (а. с. 82).

Встановлені судом обставини сторонами не заперечувались.

Отже, оскільки, відповідачем не виконані зобов'язання щодо повернення майна, прийнятого на зберігання, позивач, керуючись приписами ст.226 Господарського кодексу України, у межах даного позову вимагає відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрвторресурс» завданих збитків у розмірі 1 204 518,30 грн., встановленому звітом про оцінку майна № 16/10-2 складеного 16.10.2013 суб'єктом оціночної діяльності (а. с.84-128).

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про відшкодування відповідачем 6 920,00 грн - що становить вартість робіт з проведення незалежної оцінки майна.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурс» , позовні вимоги Національного спортивного комплексу «Олімпійський» визнав у повному обсязі, про що надав суду заяву про визнання позову за вих. № 268 (а. с. 155-156).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заяву відповідача про визнання позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, наявними в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 01.03.2011 між Національним спортивним комплексом «Олімпійський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрвторресурс» укладено договір зберігання №1/43 та додаткова угода до нього від 04.07.2013, який за своєю правовою природою є договором зберігання, що регулюється положеннями Глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно положень частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

За приписами статті 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Положеннями статті 949 Цивільного кодексу України унормований обов'язок зберігача повернути річ, зокрема, частиною першою вказаної статті визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статті 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

У силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.

Оскільки, відповідачем у порушення умов договору не було повернуто позивачу внаслідок втрати майно, яке знаходилось на зберіганні за договором, у Національному спортнивному комплексу "Олімпійський" спричинено збитки, розмір яких складається із суми вартості втраченого майна - 1204518,30 грн. та витрат, понесених з метою визначення вартості вказаних збитків, - 6920,00 грн.

Відповідачем, у межах розгляду даного господарського спору, визнано наявну у позивача суму збитків у повному обсязі, про що надав відповідну письмову заяву до суду.

Як передбачено ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов..

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

За приписами п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява відповідача про визнання позову повністю не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, та, враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими та документально доведеними, суд визнає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Національного спортивного комплексу «Олімпійський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрвторресурс» про стягнення збитків, завданих внаслідок нестачі майна, переданого на відповідальне зберігання за договором зберігання від 01.03.2011 № 1/43 - задольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрвторресурс» (04214, місто Київ, вулиця Північна, 6-В; ідентифікаційний код 37509040) на користь Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (03680, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 55; ідентифікаційний код 14297707) 1204518 (один мільйон двісті чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) гривень 30 копійок збитків, 6920 (шість тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок витрати на проведення незалежної оцінки та 24228 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять вісім) гривень 77 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 26.11.13 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 02.12.13 року.

Суддя К.В.Полякова