Рішення № 35780148, 18.11.2013, Апеляційний суд Херсонської області

18.11.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3258/2013 Головуючий в І інстанції Корецький Д.Б. Категорія: 27 Доповідач: Цуканова І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року листопада місяця «18» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Цуканової І.В.

Суддів: Вейтас І.В.,

Склярської І.В.

при секретарі Благовещенській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 липня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Херсонської дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з подальшими доповненнями і уточненнями просив стягнути із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 16.05.2006 року, розмір якої станом на 29.01.2013 року становить 41 373,62 доларів США, та звернути стягнення на предмет застави за укладеним із ОСОБА_3 договором від 18.05.2006 року - автомобіль марки BMW Х5, 2006 року випуску, який належить ОСОБА_4 (попередній власник ОСОБА_5.).

При цьому позивач покликався, що вказана заборгованість, яка складається із заборгованості з відсотків в сумі 5 373,62 доларів США і пені в сумі 36 000 доларів США, утворилася після стягнення кредитної заборгованості станом на 26.09.2011 року за рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10.11.2011 року, а відчуження предмета застави - вказаного автомобіля здійснено ОСОБА_3 всупереч вимогам закону і умовам договору застави транспортного засобу без його позивача, згоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 23.07.2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 36 091,48 доларів США, що еквівалентно - 288 479,20 грн., та складається із: заборгованість за відсотками - 5 373,62 доларів США, що еквівалентно 42 951,34 грн.; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків в сумі 30 717,86 доларів США, що еквівалентно 245 527,85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у розмірі 2 884,79 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк) подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у зверненні стягнення на майно та просив рішення суду у вказаній частині змінити та казану позовну вимогу задовольнити, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині стягнення пені та просив його змінити, зменшивши розмір пені до суми, співмірної із сумою заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_4 та третя особа не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору №014/24/839 від 16.05.2006 року Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», надав ОСОБА_3 споживчий кредит в сумі 85 995,00 доларів США строком до 16.05.2012 року зі сплатою відсотків в розмірі 10,5% річних, з цільовим призначенням - на придбання автомобіля /а.с. 8/.

В забезпечення виконання зобов'язання 15.05.2006 року АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 уклали договір застави майнових прав /а.с. 10/. Додатковою угодою №1 від 21.09.2009 року до кредитного договору ОСОБА_3 надано кредитні канікули, а додатковою угодою №2 від 16.15.2010 року строк дії кредитного договору встановлено 16.04.2015 року.

18.05.2013 року ОСОБА_3 передано в заставу банку автомобіль марки BMW Х5, 2006 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_2, об'єм двигуна 2993 куб. см. D, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, видане Херсонським МРЕВ ДАІ 18.05.2006р. /а.с. 12/. Додатковою угодою від 18.05.2010 року внесено зміни у вказаний договір застави щодо строку дії кредитного договору, про що 12.05.2011 року внесено зміни в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Відомості про заставу спірного автомобіля за №3237898 внесені до державного реєстру обтяжень рухомого майна за заявою Банку 22.05.2006 року /а.с. 61-63/, звернення стягнення зареєстровано 09.11.2012 року /а.с. 22/.

Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно до 15-го числа кожного місяця повертати кредит в розмірі 1/72 від суми отриманого кредиту, а також сплачувати відсотки за користування кредитом.

Однак ОСОБА_3 не виконує обов'язок щодо сплати відсотків за користування кредитом, встановлений п.п. 1.3,1.5 кредитного договору.

Станом на 29.01.2013 року борг ОСОБА_3 за відсотками по кредитному договору становить 5 373,62 долари США, що еквівалентно 42 951,34грн.

За порушення строків повернення кредитної заборгованості, відсотків за користування кредитом ОСОБА_3 згідно п. 9.1 кредитного договору сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14.05.2012 року, стягнуто із ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 26.09.2011 року, в сумі 46 225,86 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 38 356,77 доларів США; заборгованість по відсоткам 2 705,78 доларів США; пеня за порушення строків сплати кредиту 3 271,45 доларів США; пеня за прострочення сплати відсотків 1 891,86 доларів США /а.с. 109-110,111-113/.

На даний час, як встановлено судом, право власності на заставний автомобіль марки BMW Х5, 2006 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_2, об'єм двигуна 2 993 куб. см. D, належить ОСОБА_4 з 13.11.2012 року /а.с. 178/.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені в сумі 30 717,86 доларів США, суд виходив з доведеності невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором і обмеження вказаної суми річним строком - як строком позовної давності щодо пені.

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

При розгляді справи місцевим судом ОСОБА_3 звертався із заявою про зменшення розміру неустойки за вказаною підставою /а.с. 104/.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України в рішенні у справі №1-12/2013, №7-рн/2013 від 11.07.2013 року, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.ч.1,2 ст. 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як вбачається із розрахунку Банку та пояснень його представника в ході апеляційного розгляду справи, розмір заборгованості з пені за просрочку кредиту та просрочку процентів складає 36 000,00 доларів США, яка визначена станом на 29.01.2013 року, за вирахуванням пені, стягнутої рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10.11.2011 року станом на 26.09.2011 року /а.с. 109-110,111-113/, тобто за період з 26.09.11 року по 29.01.2013 року.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що п. 10.4 кредитного договору до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності 3 роки. ОСОБА_3 до винесення судом рішення про застосування строку позовної давності, в т. ч. скороченого, не просив, як це передбачено ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Оскільки визначений судом розмір заборгованості з пені 30 717,86 доларів США значно перевищує розмір заборгованості зі сплати процентів - 5 373,62 доларів США, то з огляду на вищенаведені норми права та позицію Конституційного Суду України, колегія суддів вважає, що, виходячи із співмірності вказаних сум, розмір пені слід зменшити до суми 6 000 доларів США.

Відповідно, рішення суду в частині стягнення пені слід змінити, зменшивши присуджений розмір пені з 30 717,86 доларів США до 6 000 доларів США, що за курсом долару до гривні 7,993 (станом на 29.01.2013 року) становить 47 958,00 грн.

З огляду на вищенаведене загальний розмір заборгованості за кредитним договором за даним позовом складає 11 373,62 доларів США (5 373,62 доларів США - заборгованість з процентів + 6 000 доларів США - заборгованість із пені), що еквівалентно 90 909,34 грн. (11 373,62 доларів США х 7,993 грн.).

Що стосується рішення суду в частині звернення стягнення на автомобіль, то колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи Банку в задоволенні вказаних позовних вимог, суд виходив з того, що кредитор має право стягнення на предмет застави лише у разі стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, а не в разі пред'явлення вимог про стягнення частини такої заборгованості, як це має місце у даній справі.

Проте з таким обґрунтуванням відмови в позові, за думкою судової колегії, погодитися неможливо, оскільки така позиція не обґрунтована нормами права.

Разом з тим, судова колегія вважає, що висновок суду про необхідність відмови в позові за даною вимогою є правильним з огляду на наступне.

На підставі ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо воно не буде виконано.

Згідно ст. 19 цього Закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно п. 2.10 договору застави заставодержатель не має права розпоряджатись заставленим майном без згоди заставодержателя.

За умовами п.3.2.2 цього договору заставодержатель має право задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості до настання строку погашення боргу по кредитному договору за рахунок заставленого майна у випадку реалізації предмета застави.

Оскільки Банк заперечує надання ним згоди на відчуження заставленого автомобіля /а.с. 128,129,155-156/, то вимоги банку про звернення стягнення на автомобіль, належний ОСОБА_4, для якого згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» обтяження зберігає силу, (відповідно, особи заставодавця і боржника різні), є правомірними.

Проте, виходячи із вартості автомобіля, визначеної Банком і ОСОБА_3 при укладенні договору його застави від 15.05.2006 року - 510 906,04 грн., за відсутності доказів його іншої ціни, колегія суддів вважає, що, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням співмірності вказаної вартості автомобіля і розміром кредитної заборгованості, визначеним апеляційним судом у даній справі - 90 909,34 грн., у зверненні стягнення слід відмовити.

Оскільки судом в задоволенні даної вимоги відмовлено, то рішення суду у вказаній частині слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Банку до уваги не приймаються, оскільки вони обґрунтовані розміром кредитної заборгованості ОСОБА_3 36 091,48 доларів США, в той час як апеляційним судом визначено розмір такої заборгованості 11 373,62 доларів США.

Так як рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_3 кредитної заборгованості з процентів в сумі 5 373,62 доларів США ніким не оскаржено, то судова колегія в силу принципу диспозитивності йому юридичної оцінки не дає.

На підставі ст.ст. 19,20 Закону України «Про заставу», ч.3 ст. 551 ЦК України, п.п.27, 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись ст.ст. 303,316, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 23 липня 2013 року в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пені за кредитним договором змінити, зменшивши суму 30 717,86 доларів США, що еквівалентно 245 527,85 грн., до 6 000 доларів США, що еквівалентно 47 958,00 грн., загальну суму заборгованості із суми 36 091,48 доларів США, що еквівалентно 288 479,20 грн., до 11373,62 доларів США, що еквівалентно 90 909,34 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис

Судді: два підписи

З оригіналом згідно.

Суддя І.В.Цуканова