Ухвала суду № 35776359, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 2а-826/11715/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерукршина» до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерукршина» (надалі за текстом - «ТОВ «Інтерукршина») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003472250 від 26.06.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 15 103 грн. 75 коп., податкового повідомлення-рішення № 0003482250 від 26.06.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 15 386 грн. 25 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0003492250 від 26.06.2013 р., яким товариству зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 005 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Святошинському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.06.2013 р. по 10.06.2013 р. посадовцями ДПІ у Святошинському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтерукршина» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 430/22.509/33155226 від 17.06.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів за договором, укладеними з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

На підставі усного договору та відповідно до рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних ТОВ «Інтерукршина» придбавало протягом І - IV кварталів 2012 р. у ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» автомобільні шини, а витрати за цими господарськими операціями у загальній сумі 61 545 грн., у тому числі 12 309 грн. ПДВ, включало до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними письмового пояснення засновника ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» ОСОБА_1, останній зареєстрував підприємство за винагороду і не мав наміру здійснювати господарську діяльність.

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують факт транспортування товару.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про безпідставність формування ТОВ «Інтерукршина» валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Святошинському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0003472250 від 26.06.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 15 103 грн. 75 коп., у тому числі 12 083 грн. за основним платежем та 3 020 грн. 75 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0003482250 від 26.06.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 15 386 грн. 25 коп., у тому числі 12 309 грн. за основним платежем та 3 077 грн. 25 коп. за штрафними санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0003492250 від 26.06.2013 р., яким товариству зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 005 грн.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про реальність продажу товарів ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, ТОВ «Інтерукршина» було надано копії: видаткових накладних № РН-472 від 21.08.2012 р., № РН-189 від 07.09.2012 р., № РН-139 від 05.10.2012 р., № РН-1086 від 30.10.2012 р., № РН-476 від 12.11.2012 р., № РН-1035 від 29.11.2012 р., податкових накладних № 472 від 21.08.2012 р., № 189 від 07.09.2012 р., № 139 від 05.10.2012 р., № 1086 від 30.10.2012 р., № 376 від 12.11.2012 р., № 1035 від 29.11.2012 р., а також видаткових накладних, довіреностей, які свідчать про подальшу поставку позивачем отриманого товару своїм контрагентам ТОВ «Промтех інвест», ТО «ASBIS-Україна», ТОВ «Київкомплект», ТС «Діамед», ТОВ «Аеро-Експрес», ТОВ «Сварожич ЛТД», ТОВ «НВП «Техвестсервіс», ТОВ «Промет», ДП «Антонов».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначеної господарської операції та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням письмові пояснення ОСОБА_1 обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» є ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 26 листопада 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.