Постанова № 35771040, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/6591/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойкініч Д.В. (за довіреністю №25/59 від 14.06.2013р.);

Нікітенко В.І. (за довіреністю №25/45 від 27.05.2013р.)

від відповідача: Коломієць Н.Г. (за довіреністю № 34/1620/15 від 03.01.2013р.);

від третьої особи 1: не з'явився:

від третьої особи 2: не з'явився:

від третьої особи 3: не з'явився:

від третьої особи 4: не з'явився:

від третьої особи 5: не з'явився:

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013р.

у справі № 910/6591/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчого органу Київської міської ради

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління юстиції у місті Києві

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача в якій просив зобовязати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Бударіна, 3 щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень №108-112, загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул. Бударіна у м.Києві; зобов'язання виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо надання публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" документів, що необхідні для реєстрації права власності на нежитлові приміщення №108-112 загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна, 3 в м.Києві, зокрема: документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; технічний паспорт на об'єкти будівництва; переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, що затверджений особою, що залучала від фізичних та юридичних осіб такі кошти; документів, що підтверджують сплату пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва або відстрочення його сплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у справі № 910/6591/13 у позові відмовлено повністю. Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що сторонами відповідно п.2.4 договору не було покладено на замовника обов'язок ввести збудовані приміщення в експлуатацію, а лише зобов'язано його забезпечити роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/6591/13 від 03.10.2013 р. скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що відповідно до умов договору, зокрема п.п. 2.4,2.5 договору інвестування замовник зобов'язаний забезпечити роботу приймальної Державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву і передати актом у власність банку проінвестоване нежитлове приміщення. Замовник вказані умови договору порушив, а отже право банку підлягає захисту на підставі ч.2 ст.20 Господарського кодексу України та п.5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом зобов'язання вчинення дій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року було прийнято до провадження апеляційну публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

27.11.2013 року представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи треті особи були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 27.11.2013 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2006р. між Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією (замовник) та Акціонерним комерційним банком "Київ", найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (інвестор), було укладено договір №26 на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна - 3 (3 будинок).(т.1 а.с.13). Предметом правочину є залучення інвестиційних коштів на будівництво нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) (п.1 договору).

17.11.2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 05.09.2006р., пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони погодили, що вартість 1 кв.м нежитлової площі будинку складає 2793 грн.(т.1 а.с.14).

На виконання п.3 вказаної додаткової угоди позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 310 805,04 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1192 від 30.11.2006р.(т.1 а.с.15)

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, про те що, позивачем невірно обраний спосіб захисту його порушеного права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції 20.12.2006р. державною приймальною комісією, яка була створена відповідно до розпорядження №2364 від 19.12.2006р. Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, було складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку №3 по вул.Бударіна, 3 в Святошинському районі м.Києва. (т.1 а.с.17).

Відповідно до зазначеного документу було вказано що вбудовані, вбудовано-прибудовані та прибудовані приміщення вводяться в експлуатацію окремим пусковим комплексом. В свою чергу до таких приміщень відносяться і приміщення, будівництво яких було профінансовано позивачем за договором №26 від 05.09.2006р., проте станом на теперішній час в експлуатацію їх введено не було.

Рішенням №7/4819 від 09.09.2010р. Київської міської ради "Про питання організації управління районами в місті Києві" було вирішено з 31.10.2010р. припинити шляхом ліквідації районної в місті Києві ради та відповідні виконавчі органи районних в місті Києві рад, у тому числі, і Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Розпорядженням №787 від 30.09.2010р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010р. "Про питання організації управління районами в місті Києві" (із змінами та доповненнями) з 31.10.2010р. у районах міста Києва утворені районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковані Київській міській державній адміністрації.

Відповідач неодноразово повідомляв листами вих.№571-1/16-21/31 від 05.08.2011р. (т.1 а.с.25), вих.№3198/16-23/32 від 26.04.2012р. (т.1 а.с.30) та вих.№5956/16-21/31 від 09.08.2012р.(т.1 а.с.36) позивача про те, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація не є правонаступником Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації в частині процедури прийняття в експлуатацію приміщень.

Разом з цим, пунктом 7 рішення №7/4819 від 09.09.2010р. Київської міської ради "Про питання організації управління районами в місті Києві" було доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити заходів щодо забезпечення функціонування районних в місті Києві державних адміністрацій на базі виконавчих органів районних у місті Києві рад (районних у місті Києві державних адміністрацій), які ліквідовуються відповідно до цього рішення.

Пунктом 8 зазначеного рішення доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

Пунктом 40 рішення №573/5385 від 30.12.2010р. Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2011 рік " визначено, що з метою забезпечення сталого фінансування та виконання бюджетних зобов'язань, взятих виконавчими органами районних в місті Києві рад (районними в місті Києві державними адміністраціями), їх структурними підрозділами, що ліквідуються згідно з рішенням Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010р. "Про питання організації управління районами в місті Києві", установити, що районні в місті Києві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, яким передаються функції ліквідованих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, є правонаступниками прав та обов'язків за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, функції яких їм передаються згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1057 від 03.12.2010р. "Про затвердження рекомендаційного переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників районних в місті Києві державних адміністрацій " та положеннями про ці управління та відділи, затвердженими в установленому порядку.

Розпорядженням №438 від 30.03.2011р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про визначення замовника будівництва, реконструкції, ремонту об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури у Святошинському районі" ( т.1 а.с.37) визначено Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію замовником будівництва, реконструкції, ремонту об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури у Святошинському районі міста Києва згідно з додатком, а також встановлено, що Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації переходять права і обов'язки замовника по об'єктах, визначених цим розпорядженням в обсязі і на умовах, що існували до видання цього розпорядження.

Згідно з додатком до вказаного розпорядження до переліку об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури було включено, зокрема, будівництво житлового будинку №3 по вул. Бударіна, 3 з інженерними мережами.

Отже, враховуючи те , що нежитлові приміщення знаходяться в житловому будинку №3 по вул.Бударіна, 3, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач є правонаступником прав і обов'язків замовника за договором №26 від 05.09.2006р.

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" заявлені позовні вимоги про зобов'язання Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень №108-112, загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна у м.Києві, також про зобов'язання виконати умови договору щодо надання публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" документів, що необхідні для реєстрації права власності на житлові приміщення №108-112 загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна, 3 в м.Києві.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на положення п.п.2.4, 2.5 укладеного договору (зі змінами та доповненнями), згідно з якими замовник забезпечує роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку; передає актом у власність інвестору нежитлові приміщення у житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (будинок 3) загальною площею 111,28 кв.м (приміщення на першому поверсі №108-112).

Пунктом 2.4 договору сторонами було передбачено обов'язок замовника саме забезпечити роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку, проте не ввести в експлуатацію нежитлові приміщення.

З огляду на зміст п. п. 2.4, 2.5 договору №26 від 05.09.2006р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту його порушеного права.

На момент укладення сторонами договору від 05.09.2006р. був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою №1243 від 22.09.2004р. Кабінету Міністрів України, яким було передбачено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Пунктом 1 вказаного порядку було встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, колегія суддів зазначає, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено можливість та порядок введення об'єктів в експлуатацію. Проте, сторонами в п.2.4 договору не було покладено на замовника обов'язок ввести збудовані приміщення в експлуатацію, а лише зобов'язано його забезпечити роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку.

Пунктом 2.5 договору, було зобов'язано замовника передати актом у власність інвестору нежитлові приміщення, проте не надати інвестору необхідні йому документи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не було прийнято до уваги посилання скаржника на положення Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою №461 від 13.04.2011р. Кабінету міністрів України, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджені постановою №703 від 22.06.2011р. Кабінету міністрів України, в обґрунтування правомірності довільного трактування умов договору, оскільки зміна законодавства не спричиняє автоматичну зміну умов договору. Також, вказаними Порядками не встановлено обов'язку замовника вводити об'єкт в експлуатацію та передавати документи інвестору.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що враховуючи чинні умови договору №26 від 05.09.2006р., з огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права, судом першої інстанції вірно було зроблено висновок про те, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про зобов'язання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень №108-112, загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна у м.Києві, а також щодо надання Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" документів, що необхідні для реєстрації права власності, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі № 910/6591/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі №910/6591/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі №910/6591/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6591/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко