Рішення № 35770907, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20739/13 02.12.13За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2"

про стягнення 6 662,38 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Мацюк В.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за Договором D 21 Т № 643 від 10.08.2012 року (далі-Договір) на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфта в розмірі 6 662,38 грн. основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору за серпень 2012 року позивачем виконано на користь відповідача роботи з ремонту ліфта на загальну суму 6 662,38 грн., за які відповідач не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року порушено провадження по справі № 910/20739/13, розгляд справи призначено на 02.12.2013 року.

26.11.2013 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання 02.12.2013 року з`явився представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення що свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 04.11.2013 року.

Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.12.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

10.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада - 2", як замовником (надалі - відповідач) Приватним акціонерним товариством "ОТІС", як підрядником (надалі - позивач) укладено Договір D 21 Т № 643 на виконання робіт з ремонту ліфта (надалі -Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, предметом договору є виконання відновлювальних робіт з ремонту 1-го пасажирського ліфта (рег. № 24987), встановленого у житловому будинку ТОВ «Рада-2» за адресою: вул. Ахматової, 3 (2 під.), які Замовник доручає, Підрядник приймає до виконання, в терміни визначені Сторонами та за умови попередньої оплати вказаних робіт.

Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що перелік робіт, що підлягають виконанню, визначається відповідним кошторисом та погоджується сторонами до початку їх виконання.

Вартість Договору на момент укладання складає - 6662,38 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1110,40 грн. Остаточна вартість договору буде уточнена по факту виконання робіт та підтверджена актами виконаних робіт відповідної форми (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору договірна ціна визначається у відповідності до "Правил визначення вартості будівництва" ДБН Д.1.1-1-2000 та погоджується сторонами. Зазначена ціна може коригуватися за згодою сторін у разі істотного зростання цін на ресурси - у розмірі більше 10 % від передбачених кошторисами, зміни законодавства з питань оподаткування та оплати праці, якщо це впливає на вартість робіт, якщо виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих кошторисною документацією.

Відповідно до пункту 3.1. Договору фінансування робіт, які підлягають виконанню за даним Договором, здійснюється за рахунок коштів Замовника.

До початку робіт, на підставі рахунку-фактури Замовник здійснює Підряднику передоплату (авансування) у розмірі 100% від суми Договору (пункт 3.2. Договору).

Виконані відновлювальні роботи з ремонту ліфта, оформлюються актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3. Форми КБ-2в, КБ-3 оформлюються підрядником в 4-х примірниках і підписуються уповноваженою особою підрядника з однієї сторони та уповноваженою особою замовника з другої сторони і завіряються круглими печатками (пункт 3.3. Договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (відновлювальні роботи з ремонту ліфта) форми КБ-2в № 643 110-Т14 від 15.08.2012 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 15.08.2012 року, які підписані уповноваженими представниками сторін (замовника та підрядника), посвідчені печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 6662,38 грн.

Внаслідок відсутності оплати виконаних робіт з боку відповідача, позивач направив відповідачу вимогу № 90 від 02.10.2013 щодо сплати заборгованості за виконані в серпні 2012 року роботи. Однак відповідач відповіді позивачу не надав, заборгованість станом на час звернення позивача з позовом до суду не погасив.

За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 6662,38 грн. основного боргу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837 - ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно умов договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 6662,38 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 643 110-Т14 від 15.08.2012 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 від 15.08.2012 року.

Доказів проведення розрахунків за виконані позивачем роботи матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки виконання робіт відбувалося на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 02.10.2013р. позивач направив відповідачу вимогу Вих. № 90, в який просив останнього здійснити оплату виконаних робіт протягом 5-ти днів після отримання. Вказана вимога була отримана відповідачем 03.10.2013р.

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовно відповідачем, останній на заяву не відреагував, заборгованість перед позивачем не погасив.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 6662,38 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 6662,38 грн. заборгованості.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" (02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, буд. 3, код ЄДРПОУ 32070519), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ 14357579) 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 38 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 05.12.13

Суддя О.А. Грєхова