Рішення № 35770855, 04.06.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 926/537/13.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/»до відповідачаТовариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» простягнення заборгованості - 1 691 334,31 грн..Суддя Швець Микола ВасильовичПредставники :Від позивачаПляс С. А., довіреність №2012-12-07/3 від 07.12.2012 рокуВід відповідачаШевчук Д. В., довіреність № 664/160 від 02.03.2012 року

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/» звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» заборгованості за неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором поставки бетону № ПБ 11-01/10 від 11.01.2010р. в сумі 1691334,69 грн..

Позов мотивується неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати заборгованості за отриманий бетон, внаслідок чого позивач вимагає від відповідача сплати 1691334,31 грн. боргу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі посилаючись при цьому на невиконання відповідачем своїх зобов'язань та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача надав суду відзив, яким позовні вимоги визнав в повному обсязі. Також надав копію рахунку-фактури № ЦМ-0000138 від 20.04.2013р. та копію статуту товариства, як доказ правонаступництва Закритого акціонерного товариства «Трансмост».

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

11 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/» - Постачальник та Закритим акціонерним товариством «Трансмост» - Покупець, правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Трансмост» було укладено договір поставки № ПБ 11-01/10.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця бетон товарний в кількості та на умовах, визначених договором, а покупець зобов'язався прийняти бетон і оплатити його вартість.

Ціна бетону та вартість його транспортування визначена в додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 5.2. договору оплата поставленого бетону повинна була здійснюватись відповідачем щомісячно на підставі рахунку-фактури та в строк до 5 числа місяця, який йде за місяцем, в якому здійснювалась поставка.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в період з 20.09.2012 року по 10.12.2012 року позивач поставив відповідачу бетон на загальну суму 3393296,47 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи. Однак, в порушення умов договору відповідач за поставлений бетон та послуги по його транспортуванню сплатив частково, в сумі 1701962,16 грн., що спричинило виникнення заборгованості в сумі 1691334,69 грн..

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, станом на день розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1691334,31 грн., що підтверджується довідкою про стан заборгованості станом на 04.06.2013 року, іншими матеріалами справи та підлягає стягненню.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» (58000, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4, ідентифікаційний код 14262749)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, ідентифікаційний код 31029255)

- суму основного боргу у розмірі 1691334,31 грн.;

- судовий збір у сумі 33826,69 грн..

Суддя М.В. Швець