Ухвала суду № 35765115, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/477/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Уманський завод "Мегомметр" до Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Уманський завод "Мегомметр" (далі - ПАТ "Уманський завод "Мегомметр") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі - Уманська ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 №0000032210, №0000042210, №0000052210.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 №0000032210, №0000042210, №0000052210.

На вказану постанову Уманська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Уманською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, за результатаи якої складено акт перевірки від 24.01.2013 №84/22/00226106.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 26 розд. 4 Перехідних положень, п. 44.1, ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 - 3 квартали 2011 року на 91415,00 грн., за 2 - 4 квартали 2011 року - на суму 261682,00 грн., за 1 квартал 2012 року - на 7590,00 грн., за півріччя 2012 року - на 11478,00 грн., за 3 квартали 2012 року - на 15289,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на 34693,00 грн., листопад 2011 року на 23907 грн., грудень 2011 року на 39843,00 грн., сiчень 2012 року на 29457,00 грн., за березень 2012 року на 8705,00 грн., квітень 2012 року на 3079,00 грн., серпень 2012 року на 3582,00 грн.;

- п. 2.11 Положення про ведення касових операцiй у Нацiональнiй валютi в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме: без надання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера), який би підтверджував сплату готівкових коштів, а також здійснювалася видача готівкових коштів під звіт посадовим особам, що не в повному обсязі відзвітувалися за раніше отримані суми.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 №0000032210, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 143266,00 грн. за основним платежем та на суму 71633,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000042210, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 276971,00 грн. за основним платежем та на суму 3822,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000052210 - на суму 26468,37 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 2 ст. 11 Положення про ведення касових операцiй у Нацiональнiй валютi в Україні.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до матеріалів справи, за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 позивачем здійснювалась господарська діяльність з наступними контрагентами, при виконанні договiрних зобов'язань з якими згідно даних акту перевірки допущено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме:

- ТОВ «Kонсоль плюс» на суму - 77918,40 грн., в т.ч. ПДВ - 12986,40 грн.,

- ТОВ «ТОРГ Вест Лайн» - 222342,67 грн., в т.ч. ПДВ - 37057,11 грн.,

- ТОВ «ТВК Град» - 355161,60 грн., в т. ч. ПДВ - 59194,00 грн.,

- ТОВ «Кольорметпрокат» - 8573,04 грн., в т.ч. ПДВ - 1428,84 грн.,

- ТОВ «Вайнергруп» - 4500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 750,00 грн.,

- ПП «Портал Ком» - 21492,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3582,00 грн.,

- ТОВ «Енергосоюз» - 164429,28 грн., в т.ч. ПДВ - 27404,88 грн.

На формування показників за податковий перiод, що перевірявся податковою інспекцією, вплинули наступні господарські операції позивача.

В липні - серпні 2011 року здійснено придбання упору керамiчного, пружини у ТОВ «Консоль плюс» згідно укладеного з даним товариством договору поставки запасних частин та комплектуючих вiд 05.01.2011 №К-05011.

За перiод листопад - грудень 2011 року позивачем придбано товарно-матерiальні цiнності у ТОВ «Торг Вест Лайт» згідно договору поставки товару 20.10.2011 №2010, а саме такі товари як керн, розтяжка, полюс, целулоїд та підшипник.

В липні, серпні та вересні 2011 року позивачем здійснювались операції з придбання деталей у ТОВ «ТВК Град», що підтверджується укладеним між підприємствами договором від 05.05.2011 №17 на поставку запасних частин та комплектуючих.

У липні 2011 року позивач здійснив операцiю з придбання олова у ТОВ «Кольорметпрокат» на підставі укладеного договору поставки вiд 07.06.2011 №2900/7.

У жовтні 2011 року позивачем придбано генератор ГЗ-110 у ТОВ «Вайпергруп» згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2011 №15-378.

У липні 2012 року позивачем також здійснено операцію по придбанню акумуляторів у ПП «Портал Ком».

За період липень, серпень, жовтень, грудень 2011 pоку, а також лютий, березень, квітень 2012 року позивачем проведені операції з придбання тиристорiв у ТОВ «Енергосоюз», в тому числі і згідно укладеного договору від 20.03.2012 №20/1-2012.

Виконання вказаних договорів позивачем підтверджено наявними в матеріалах справи належними первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями до договорів, банківськими платіжними дорученнями, з яких вбачається зміст та обсяг господарських операцій.

З вивчених письмових доказів та з наданих пояснень вбачається, що придбані у вказаних контрагентів комплектуючі деталі у зв'язку зі своєю малогабаритністю та відсутністю необхідності специфічних умов перевезення для зручності доставлялись на підприємство різними способами: перевізниками, власним автотранспортом позивача чи рейсовими транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, всі отримані товарно-матеріальні цінності від вказаних контрагентів оприбутковані належним чином та в наступному використані позивачем у виробництві.

На момент виконання господарських операцій контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та дійсні свідоцтва платників ПДВ, а тому такі суб'єкти господарювання мали право на нарахування податку та складання податкових накладних.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагентів його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у них для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Крім того, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність вказаних господарських операцій.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог п. 138.4, п. 138.8 п.26 Перехідних положень Податкового кодексу України завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на загальну суму за ІІ - IV квартали на 496267,00 грн., зокрема, підприємство реалізувало готову продукцію із залишків станом на 01.04.2011 в III-IV кварталах 2011 року в сумі 1055888,00 грн., в тому числі в III кварталі - 155954,00 грн., в IV кварталі - 899934,00 грн., залишок готової продукції станом на 01.10.2012 складає 413577,00 грн. і не відкоригувало залишки послуг по ній, які включено у витрати І кварталу 2011 року.

На переконання відповідача позивачем порушено п. 4.1 п. 26 Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 п. 138.4 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України та п. 2.4 п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 91415,00 грн., за II-IV квартали 2011 року - на 261682,00 грн., за І квартал 2012 року - на 7590,00 грн., за І півріччя 2012 року - на 11478,00 грн., за 3 квартали 2012 року - на 15289,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» дійсно реалізувало готову продукцію із залишків на 01.04.2011, які включені у додаток К-1/1 декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року.

Відповідно даних, відображених в обліку позивача, ним при заповненні декларації відкориговано витрати на суму послуг, які включені у витрати І кварталу 2011 року та стосувалися реалізації готової продукції, яка числилася в залишках станом на 01.04.2011, а саме: III квартал 2011 року - реалізовано готової продукції із залишків на 01.04.2011 на суму 155954,00 грн., коригуванню підлягає сума 47% (155954 х 47% ), що становить 73298,00 грн. Позивач відкоригував 89224,00 грн., з яких зайво включено відкоригованих витрат на суму 15926,00 грн. У IV кварталі 2011 року реалізовано готової продукції із залишків на 01.04.2011 на суму 899934,00 грн., коригуванню підлягає 47%, що складає 422969,00 грн. Фактично відкориговано товариством 390536,00 грн., де зайво включено у витрати 32433,00 грн.

В результаті, за ІІ-ІV квартали 2011 року позивачем всього зайво включено у витрати 16507,00 грн. з розрахунку 32433,00 грн. - 15926,00 грн.

Отже, всього за II - IV квартали 2011 року недонараховано зобов'язань з податку на прибуток товариства лише на суму 3797,00 грн.

Таким чином, з огляду на суми нарахованого податковим органом грошового зобов'язання, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000042210 не дотримано принципу пропорційності між застосованими наслідками та виявленими порушеннями.

Щодо посилання податкового органу на порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, а саме, що працівники товариства до звітів про використання отриманих коштів для відрядження надали автобусні квитки пасажирського перевезення отриманих від автоперевізників, які не обслуговують відповідні маршрути, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом 1 пункту 12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 зі змінами (далі - Інструкція) визначено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Згідно відомостей, досліджених ревізорами та засвідчених в акті перевірки, автоперевізники, послугами яких користувалися працівники ПАТ «Уманський завод «Мегомметр», зареєстровані в установленому законом порядку як юридичні особи та фізичні особи - підприємці, яким надано право здійснювати перевезення пасажирів.

Працівниками позивача надані під звіт автобусні квитки в оригіналі, які містять необхідні реквізити - пронумеровані, посвідчені відповідними печатками із зазначенням податкових реєстраційних кодів вище вказаних перевізників, а тому є підтвердженням проїзду особи до місця відрядження і назад.

При цьому, жодним з нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини не передбачено обов'язку працівників підприємства при проїзді у відрядженні та посадовою особою, яка оформлює відрядження таким працівникам по їх поверненню, досліджувати правомірність здійснення перевізником рейсу за тим чи іншим маршрутом.

Таким чином, готівкові кошти, які видані під звіт вказаним в акті перевірки працівникам підприємства здійснено без порушень, що вказує на безпідставність нарахування податковим органом штрафних санкцій податковим повідомленням - рішенням №0000052210.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Уманська ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 26.11.2013

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.