Ухвала суду № 3576474, 05.05.2009, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-939/2009 р. Головуючий у 1 інстанції - Харечко Л.К.

Категорія - цивільна Доповідач - Демченко Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2009 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :

головуючого - судді Хромець Н.С.,

суддів Демченко Л.М., Горобець Т.В.

при секретарі Вареник О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 представника  

відповідача Бузиної Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України, Відкритого акціонерного товариства „ЧеЗаРа” про стягнення допомоги по тимчасовій втраті працездатності,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2009 року, яким відмовлено в задоволені його позову до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України, ВАТ „ЧеЗаРа” про стягнення допомоги по тимчасовій втраті працездатності, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Незаконність судового рішення апелянт пов'язує з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що у нього як у застрахованої особи при переведенні на нижче оплачувану роботу відповідно до ст. 46 Конституції України, а також згідно ст.ст. 27, 29, 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності ...” (далі - Закону) виникло право на отримання допомоги, оскільки в спірних правовідносинах мав місце страховий випадок, і при цьому відсутні будь-які з обставин, що зазначені в ст. 36 даного Закону, як підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Також апелянт наполягає на тому, що в даному випадку існує суперечність між нормами матеріального права, а саме ст. 35 Закону, та процедурними нормами ст. 51 Закону та п.2.13 Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а тому застосовуватись повинні норми матеріального права. Призначення йому допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі висновку лікарської консультативної комісії не порушує змістовної частини ст. 51 Закону, оскільки і висновок ЛКК і листок непрацездатності є документами, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального права, з урахуванням обставин справи на підставі наявних доказів.

В засіданні апеляційного суду позивач просив рішення місцевого суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача просила апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судом встановлено, що висновком ЛКК від 18 листопада 2005 року №2130 позивачу ОСОБА_1. було протипоказано важку працю строком на 1 місяць з 21.11.2005 року у зв'язку з діагнозом - гострий апендицит та перитоніт, та проведеною операцією.

Наказом №810/к від 22.10.2005 року ОСОБА_1 було переведено на легку працю у зв”язку із хворобою на період з 21.11.2005 року по 21.12.2005 року, звільнено його від тяжкої фізичної праці, шкідливих умов праці та нічних змін з доплатою до середнього заробітку на протязі двох тижнів згідно КЗпП України .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що захворювання позивача не відноситься до професійних захворювань чи туберкульозу, оплата праці позивача проводилась згідно вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.  

 Ч. 1 та 2 ст. 170 КЗпП України передбачено, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку, за працівниками переведеними на більш легку нижче оплачувану роботу згідно з медичним висновком, зберігається попередній середній заробіток упродовж 2 тижнів, з дня переведення, якщо інше не передбачено законодавством.  

Інше передбачено тільки для працівників, що втратили працездатність у зв'язку із захворюванням на туберкульоз або у зв'язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 року № 1662 і переведених у зв'язку із цим на іншу більш легку роботу. Для таких працівників зберігається попередній заробіток на весь час виконання нижче оплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач був переведений на легку працю на один місяць з 21 листопада 2005 року, після проведеної операції, у зв'язку з діагнозом пов'язаним з апендицитом та перитонітом, на підставі висновку ЛКК від 18 листопада 2005 року із збереженням середнього заробітку протягом двох тижнів, згідно з ч. 2 ст. 170 КЗпП України. / а.с. 6, 12/

Тому висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах.

Посилання апелянта на те, що існує суперечність між нормами матеріального права та процедурними нормами не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки Законом України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням”, п. 2.13 Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455 чітко визначені види документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність та порядок їх видачі, а також право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, підстави та порядок її призначення. В даному випадку відносини, які виникли між сторонами регулюються саме ст. 170 КЗпП України, а не вищезазначеним Законом.  

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, судове рішення відповідає обставинам справи та постановлене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до положень ч.3 ст.81 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 81, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова 02 березня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді на р/р 31214259700002, державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, банк одержувача :ГУДКУ у Чернігівській області, МФО : 853592, код бюджетної класифікації 22050000.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 Головуючий Судді: