Рішення № 35759100, 04.12.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7503/13-ц

(2/199/2800/13)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Голубніченко В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що 17 квітня 1993 року померла баба позивача ОСОБА_5. Після її смерті в будинку №17 по вулиці Лужніковій в місті Дніпропетровську залишилася проживати мати позивача ОСОБА_6, яка фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5

14 грудня 1998 року ОСОБА_6 померла.

Спадкоємцем першої черги після померлої ОСОБА_6 є він, як її син. Позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину на домоволодіння № 17 по вул. Лужніковій в м. Дніпропетровську, після померлої 14 грудня 1998 року ОСОБА_6, однак отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій у звязку з тим, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на вказане домоволодіння, а також згідно відповіді КП МБТІ від 12.04.2012 реєстрація права власності на домоволодіння № 17 по вулиці Лужніковій в м.Дніпропетровську не проводилась. Позивач вимушений звернутися з позовом до суду в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати право власності на вказане домоволодіння за померлою 17.04.1993 ОСОБА_5, встановити факт прийняття спадщини за законом на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м. Дніпропетровську після померлої 17 квітня 1993 року ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8, встановити факт прийняття спадщини за законом на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м. Дніпропетровську після померлої 14 грудня 1998 року ОСОБА_7 ОСОБА_6 ОСОБА_9, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлої 14 грудня 1998 року ОСОБА_6 на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м.Дніпропетровську, яке складається з наступного: житловий будинок літ.А-1, сіней а-1, сараю Б-1, колодязя №1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягав.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягала.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засідання позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог, просила задовольнити позов. Крім іншого зазначила, що будинок побудований до 1958 року, він не є самовільним будівництвом, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи та показами допитаних свідків.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради у судове засідання не зявився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомили, не надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши позивача, представників позивача, допитавши свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи №19128 на будинок №17 по вулиці Лужніковій в м.Дніпропетровську, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки Комунального підприємства «Міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12 квітня 2012 року за № 4911 ОСОБА_5 є користувачем домоволодіння № 17 по вулиці Лужніковій в місті Дніпропетровську, однак правовстановлюючі документи на домоволодіння не оформлювалися.

17 квітня 1993 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 21 квітня 1993 року, актовий запис № 786.

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння № 17 по вулиці Лужніковій в місті Дніпропетровську.

Спадкоємцем першої черги після померлої ОСОБА_5 є її донька ОСОБА_6, яка фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала у вказаному домоволодінні.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

14 грудня 19984 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №2082. Після смерті останньої спадкоємцем першої черги є її син ОСОБА_1.

Постановою від 28 квітня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Згідно довідки КП МБТІ від 12 квітня 2012 року за № 4911 реєстрація права власності на домоволодіння № 17 по вулиці Лужніковій в місті Дніпропетровську станом на 11 квітня 2012 року не проводилась.

Оскільки, житловий будинок був побудований у 1958 році, право забудови індивідуального житлового будинку виникло у ОСОБА_5 до вказаного часу, а правовідносини з забудови індивідуального житлового будинку в зазначений час були врегульовані Цивільним Кодексом УРСР, який Постановою Центрального Виконавчого Комітету УРСР від 18.12.1922 введений в дію з 01.02.1923, статті 52,54 зазначеного Кодексу передбачали розрізнення приватної власності від державної - націоналізованої та муніципалізованої, кооперативної власності, та передбачено, що предметом приватної власності може бути, у тому числі, усяке майно, не виключене з цивільного обігу.

Відповідно ст. 73 Цивільного кодексу УРСР 1922 року, строк будівництва житлового будинку встановлювався не більш одного року з дня укладення договору про право забудови.

Надалі цивільні правовідносини з питань житлової забудови та належності громадянам права власності на індивідуальні житлові будинки регулювалися наступними нормативно-правовими актами.

ОСОБА_12 Президії Верховної ОСОБА_12 СРСР від 26.08.1948 встановлено, що кожний громадянин та кожна громадянка СРСР мають право купити або побудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок для чого здійснюється відвід земельних ділянок в безстрокове користування.

У відповідності до вказаного ОСОБА_12 Міністрів СРСР від 26.08.1948 прийнято Постанову, п. 2 якої визначено, що побудовані на відведених під будівництво індивідуальних житлових будинків земельних ділянках будинки є особистою власністю забудовників.

Тобто, діюче у вказаний період цивільне законодавство передбачало право особистої приватної власності на таке майно як індивідуальний житловий будинок.

Вище перелічені письмові докази підтверджують ті обставини, що спірний житловий будинок був побудований у відповідності до діючих на вказаний час норм матеріального права та інших нормативно-правових актів загальної дії, та введення в експлуатацію і державної реєстрації не потребував. Дані обставини також підтверджені допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_13

Таким чином, достовірно встановлено належність спірного майна спадкодавцю ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, а тому житловий будинок увійшов до спадкової маси.

Оскільки позивач вичерпав надані йому законом позасудові засоби вирішення даного спору, то він звернувся до суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині встановлення факту прийняття спадщини за законом на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м. Дніпропетровську після померлої 17 квітня 1993 року ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8, встановлення факту прийняття спадщини за законом на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м. Дніпропетровську після померлої 14 грудня 1998 року ОСОБА_7 ОСОБА_6 ОСОБА_9 та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої 14 грудня 1998 року ОСОБА_6 на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м.Дніпропетровську, яке складається з наступного: житловий будинок літ.А-1, сіней а-1, сараю Б-1, колодязя №1.

Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання права власності на домоволодіння № 17 по вулиці Лужніковій в місті Дніпропетровську за його померлою бабою ОСОБА_5, то в цій частині позову позивачу слід відмовити, оскільки діючим законодавством не передбачено встановлення фактів відносно померлої людини, оскільки її правоздатність припиняється з часом її смерті.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 218, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на домоволодіння - задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини за законом на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м. Дніпропетровську після померлої 17 квітня 1993 року ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8.

Встановити факт прийняття спадщини за законом на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м. Дніпропетровську після померлої 14 грудня 1998 року ОСОБА_7 ОСОБА_6 ОСОБА_9.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої 14 грудня 1998 року ОСОБА_6 на домоволодіння №17 по вулиці Лужніковій в м. Дніпропетровську, яке складається з наступного: житловий будинок літ.А-1, сіней а-1, сараю Б-1, колодязя №1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 18 листопада 2013 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста ОСОБА_4. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець