Ухвала суду № 35757566, 27.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 2а-56/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ТОВ "Енергос" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області № 0000582310 від 29.12.11 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у вигляді застосування штрафних санкцій в сумі 150476 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось про неправомірність висновків податкової інспекції, які викладені в акті перевірки від 22.12.11 р. про те, що позивач не мав можливості придбати у ПВКФ "Агрорезерв" послуги по обробці зернових, збиранню ріпаку, обробці ґрунту, оскільки останній не мав механізмів та трудових ресурсів для виконання робіт, залучив для виконання даної роботи іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Світ-Імпекс", яке виявилось "фіктивним" підприємством, зареєстрованим на підставну особу. Податкова інспекція не вивчала податковий та бухгалтерський облік позивача, акт перевірки ґрунтується на припущеннях щодо нікчемності правочинів, що були вчинені між ПВКФ "Агрорезерв" та ТОВ "Світ-Імпекс". Позивач стверджував, що належним чином декларує податковий кредит та податкові зобов'язання по ПДВ, є добросовісним платником податків, задіяв для формування податкового кредиту податкові накладні, видані платником ПДВ.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ "Енергос" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Енергос" є юридичною особою, платником сільськогосподарського податку, знаходиться на обліку в ДПІ у Бериславському районі Херсонської області. Головним державним податковим ревізором - інспектором ДПІ у Бериславському районі Херсонської області Добрянською О.А. в грудні 2011 року була проведена документальна невиїзна перевірки ТОВ "Енергос" з питань правильності формування податкового кредиту при проведенні взаєморозрахунків з контрагентом ПВКФ "Агрорезерв" за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.12.2011 № 494/231/31550794, в якому зафіксовано порушення ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах здійснених постачальником ПВКФ "Агрорезерв" (через ТОВ "Світ Імпекс") з покупцем ТОВ "Енергос" за серпень 2011 року, невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, порушення п. 198.1, п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Енергос" за період серпень 2011 року завищено податковий кредит на 150476 грн., порушення п. 209.2 ст. 209 ПКУ в результаті чого ТОВ "Енергос" в серпні 2011 року порушено використання пільгового режиму оподаткування при визначенні задекларованого суми позитивного значення, яка в поточному періоді підлягає нарахуванню на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства. В акті перевірки вказано, що позивачем подано до податкової інспекції спеціальну декларацію по ПДВ, в якій задекларовано податкового кредиту на суму 276956 грн., при перевірці виявлено завищення податкового кредиту на 150476 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підстав податкових накладних ПВКФ "Агрорезерв" № 3 від 01.08.11, № 1 від 03.08.11, № 5 від 03.08.11, № 4 від 15.08.11.

ДПІ зазначало в акті перевірки, що ТОВ "Енергос" укладено договори з ТОВ "Агрорезерв": №01/08 від 01.08.11 про надання послуг по обробці рослин аерозольним агрегатом; №06/06/01 від 06.06.2011 про проведення робіт по обробці ґрунту; №06/06 від 06.06.2011 року на проведення збиральних робіт врожаю 2011 року. За умовами укладених договорів ТОВ ''Енергос" є замовником робіт, а ТОВ "Агрорезерв" підрядником.

Відповідно до наданої податкової звітності, ТОВ "Агрорезерв" не має трудових ресурсів та основних фондів для здійснення будь-якого виду діяльності (на підставі бази даних). За інформацією відділу ГВ ПМ ДПІ у м. Нова Каховка ПВКФ "Агрорезерв" не є виробником цих послуг, а є посередником між ТОВ "Енергос" та ТОВ "Світ Імпекс" (36235508). Доказом цього є пояснення та копії документів, надані керівником ПВКФ "Агрорезерв" Зайченком О.О. на запит ДПІ у м. Херсоні. Послуги, надані ТОВ "Енергос" у серпні 2011 року, фактично надавало ТОВ "Світ Імпекс" (м. Херсон, код 36235508), оформлялись актами виконаних робіт.

При перевірці ТОВ "Світ Імпекс" співробітниками податкової міліції було опитано громадянина ОСОБА_3, який є директором та засновником ТОВ "Світ Імпекс", та пояснив, що погодився на реєстрацію товариства на його ім'я за пропозицією його знайомого за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності. Ні печатки, ні реєстраційних документів він не отримував, довіреностей на ведення діяльності іншим особам не видавав, не підписував ні договорів, ні накладних, податкових накладних чи будь-яких інших документів, не подавав податкової звітності до органу податкової служби.

За наслідком розгляду висновків акту перевірки від 22.12.2011 керівником ДПІ у Бериславському районі Херсонської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582310 від 29.12.11 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у вигляді застосування штрафних санкцій в сумі 150476 грн. з посиланням на п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 209.2 ст. 209, п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з особою, яка мала відносини з підприємством з ознаками "фіктивності".

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом п. 123.2 ст. 123 ПКУ використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

На підставі п. 209.2 ст. 209 ПКУ сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В контексті наведених законодавчих приписів будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Спір між позивачем та податковою інспекцією виник через висновок податкового органу в акті перевірки про нікчемність угод між позивачем та ПВКФ "Агрорезерв". За змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, для констатації факту нікчемності правочинів в акті перевірки, податкова інспекція повинна встановити, що всі ці угоди вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або порушує публічний порядок. Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. В силу положень статей 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 42 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними. Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими. Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Про необґрунтованість одержання платником податків податкової вигоди можуть також свідчити, зокрема, наступні обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку. Той факт, що контрагенти платника податків не мали необхідних трудових ресурсів, майна, транспорту, сам по собі не є ознакою того, що платник податків отримав податкову вигоду безпідставно, але у сукупності та взаємозв'язку з іншими обставинами справи може свідчити про безпідставне отримання податкової вигоди.

За змістом статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, ДПІ виходила з того, що послуги позивачем не придбавались, господарські операції тільки документувались без реального виконання, а якщо послуги виконувались, то іншою особою, аж ніяк ні ПКВФ "Агрорезерв" або ТОВ "Світ Імпекс".

Слід зазначити, що надані позивачем докази не спростовують доводи податкової інспекції щодо відсутності реальності поставок товарів та робіт по ланцюгам ТОВ "Енергос" - ПКВФ "Агрорезерв" - ТОВ "Світ Імпекс", хоч ці господарські операції супроводжувались оформленням певних документів. В даному спорі про необґрунтованість податкової вигоди свідчать підтверджені доказами (акт 01.12.11 № 4168/23-2/36235508 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Світ Імпекс" з питання дотримання вимог податкового законодавства за квітень-серпень 2011 року, пояснення ОСОБА_3) доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то неможливість встановлення походження техніки, обладнання, за допомогою якого здійснювались сільгоспроботи, відсутність можливості перевірити дотримання ТОВ "Світ Імпекс" вимог податкового законодавства внаслідок відсутності взагалі будь-якої бухгалтерської документації підприємства та пояснень директора ТОВ ОСОБА_3 про реєстрацію підприємства на його ім'я за винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності, відсутність власних або орендованих основних засобів у ТОВ "Світ Імпекс" як виконавця робіт, складських приміщень, трудових ресурсів, про що свідчить відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Позивач є суб'єктом господарювання, займається діяльністю в у сфері виробництва сільгосппродукції, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів на даному сегменті ринку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з особою, яка мала відносини з підприємством з ознаками "фіктивності". За таких обставин дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на додану вартість є правомірними.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачем надано докази правомірності прийнятого рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року у справі № 2-а-56/12/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян