Ухвала суду № 35756137, 04.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3907/13-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П. Провадження № 22-ц/780/6122/13 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 26 04.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

3 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 15 травня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 81/П/19/2007-980 та 20 листопада 2010 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору. За умовами вказаних угод, позивач надав відповідачу ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового характеру використання (придбання автомобіля) грошові кошти в сумі 40 900 грн. зі сплатою 19,40 % річних. Згідно з п.п. 1.1.1. додаткової угоди, при умові виконання позичальниками умов договору, останнім протягом 6 місяців з грудня 2010 року по травень 2011 року надається відстрочка сплати частини необхідного платежу, при цьому розмір необхідного платежу визначається в додатку до цього договору.

Позивач вказав, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує. Відповідно до п. 3.2.2. додаткової угоди, відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право позивача вимагати виконання зобов'язання повністю, як від відповідачів разом, так і від кожного окремо. Згідно п. 5.2. додаткової угоди, у разі порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 4.3.2.-4.3.5., 4.3.8.-4.3.18. цього договору вона зобов'язана сплатити банку штраф у розмірі 5 % від суми залишку по кредиту, розрахованої на день порушення умов договору, за кожен випадок.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням виконувати умови кредитного договору, проте відповідачі ігнорують вимоги позивача й продовжують порушувати його права. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе обов'язків утворилась заборгованість, яка станом на 4 квітня 2013 року становить 61 815,41 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 24 348,34 грн.; заборгованості по сплаті відсотків - 2 525,02 грн.; комісії за консультаційні послуги - 193,02 грн.; пені за прострочення сплати кредиту - 3 693,59 грн.; суми індексації за період прострочення платежів - 374,67 грн.; штрафу за порушення умов додаткової угоди - 30 680,77 грн., та яку ПАТ КБ «Надра» просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на свою користь, а також судові витрати.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 61 815,41 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 174,17 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом не перевірено та не надано належної оцінки розрахунку заборгованості наданий позивачем на відповідність умовам кредитного договору та додаткової угоди, вимогам законодавства, а також наданим квитанціям про часткове погашення кредиту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі та додатковій угоді до нього, при цьому відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо поручительства за цим договором також не виконав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міський суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 травня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 81/П/19/2007-980 та 20 листопада 2010 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за якими відповідачу ОСОБА_2 надано кредит в сумі 40 900 грн. зі сплатою 19,40 % річних, для придбання автотранспортного засобу, з кінцевим терміном повернення 15 травня 2012 року.

Згідно з п.п. 1.1.1. додаткової угоди, при умові виконання позичальниками умов договору, останнім протягом 6 місяців з грудня 2010 року по травень 2011 року надається відстрочка сплати частини необхідного платежу, при цьому розмір необхідного платежу визначається в додатку до цього договору.

Забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалося, зокрема й порукою, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язався солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором (п.п. 3.2. кредитного договору).

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1-2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 81/П/19/2007-980 від 15 травня 2007 року та додаткової угоди № 1 до нього виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_2 у розмірі 40 900 грн., що також підтверджується копіями заяви-анкети на отримання кредиту, а також копіями заяви на видачу готівки та меморіального ордеру.

Проте позичальник порушила умови кредитного договору і додаткової угоди до нього, а також вимоги цивільного законодавства, не забезпечила своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 4 квітня 2013 року у неї утворилась заборгованість, що становить 61 815,41 грн., та яка складається із: заборгованості за кредитом - 24 348,34 грн.; заборгованості по сплаті відсотків - 2 525,02 грн.; комісії за консультаційні послуги - 193,02 грн.; пені за прострочення сплати кредиту - 3 693,59 грн.; суми індексації за період прострочення платежів - 374,67 грн.; штрафу за порушення умов додаткової угоди - 30 680,77 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с. 7-9).

Судова колегія погоджується із зазначеними розрахунками, вони грунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами справи, при цьому даний порядок нарахування узгоджується із ст. 549 ЦК України та порядком, передбаченим кредитним договором № 81/П/19/2007-980 від 15 травня 2007 року та додаткової угоди № 1 до нього.

Згідно п.5.2. додаткової угоди, у разі порушення ОСОБА_2 вимог п.п.4.3.2.-4.3.5., 4.3.8.-4.3.18. цього договору ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 5 % від суми залишку по кредиту, розрахованої на день порушення умов договору, за кожен випадок.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням виконувати умови кредитного договору, проте відповідачі ігнорують вимоги позивача й продовжують порушувати його права.

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 порушено зобов'язання за кредитним договором, а ОСОБА_1 не виконує обов'язок відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ПАТ КБ «Надра», яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами та дійшов вірного висновку про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Посилання апелянта щодо неповноти та невідповідності розрахунку суми заборгованості умовам кредитного договору є надуманими та безпідставними, так при його аналізі не вбачається будь-яких недостовірних даних або арифметичних помилок, які не відповідають умовам кредитного договору та сплачених сум згідно наданих квитанцій.

За таких обставин докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи, які спростовували б законність і обґрунтованість ухваленого судом заочного рішення, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: