Рішення № 35755665, 29.10.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/433/13-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В.В.

Категорія 24 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі : Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олевського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року, -

встановила:

В липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом. Просив визнати укладеним договір №1 від 08.04.2011р. між ним та відповідачкою про надання правової допомоги, стягнути з відповідачки на його користь вартість завданих позивачу витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги в сумі 2500 грн., стягнути з відповідачки понесені судові витрати при зверненні до суду. Зазначав, що між ним та ОСОБА_2 08.04.2011р. було укладено договір про надання юридичних послуг у кримінальній справі стосовно вчинення відносно неї злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 125 КК України, та було заявлено позови до підсудних про стягнення заподіяної злочином моральної та матеріальної шкоди. За умовами зазначеного договору відповідачка повинна була сплатити позивачу 2500 грн. за надані послуги. Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, проте ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2500 грн., яку остання відмовляється сплатити у добровільному порядку.

Заочним рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не об'єктивно, упереджено вирішив справу, не з'ясував всебічно та повно усі факти у їх сукупності, не звернув уваги на доводи та докази позивача, що містяться в матеріалах справи, грубо порушив вимоги цивільного та цивільного процесуального законодавства, а тому, на його думку незаконне рішення підлягає скасуванню.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до судового розгляду не надіслав вимогу боржнику про проведення оплати за договором та не довів розмір суми послуги, визначений у договорі, з посиланням на вимоги ст.84 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) та постанову Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації за рахунок держави» щодо граничного розміру компенсації».

Згідно із вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.907 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Порядок плати за договором про надання послуг визначено у ч.1 ст.903 ЦК України, в якому зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.905 ЦК України).

Згідно із вимогами ст.30 Закону України «Про адвокатуру» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір) від 8.04.2011 року (а.с.7), згідно якого ОСОБА_1, як адвокат, надає ОСОБА_2 правову допомогу у кримінальній справі та цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Згідно ст.1 Договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу при розгляді цивільної справи ОСОБА_2 до ОСОБА_3 шляхом представництва її інтересів у суді та інших уповноважених органах, надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів довірителя, з усіма правами представника в цивільній справі, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату винагороду за надання юридичних послуг представника (гонорар).

Статтею 3 Договору встановлено обов'язок Клієнта здійснювати оплату юридичних послуг. Розмір гонорару визначено у ст.4 Договору в сумі 2500 грн..

Даний Договір, якщо він не буде достроково припинений з ініціативи Клієнта, діє протягом всього цивільного (адміністративного) процесу доти, доки не буде вичерпані всі надані цивільним законодавством засоби захисту, представництва і у справі не буде прийнято остаточного рішення (ст.6 Договору).

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Із змісту зазначеного Договору вбачається, що ОСОБА_1 надає правову допомогу у кримінальній та цивільній справі, але предметом договору є лише правова допомога при розгляді цивільної справи за позовом Клієнта до ОСОБА_3. При цьому в договорі не зазначено за яким позовом буде надана правова допомога або по якій справі, тобто відсутня конкретизація предмету договору.

Суд виходить із доказів наданих позивачем, а саме копій рішень Олевського районного суду від 24.02.2012 року по справах № 2-617/2011, 2-618/2011 та постанови Олевського районного суду від 4.10.2011 року по справі № 1-211/11, по яких останній приймав участь.

Виходячи з викладеного, суд безпідставно врахував як доказ по виконанню умов договору матеріали кримінальної справи № 1-211/2011 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.125 КК України, по якій Олевським районним судом 4.10.2011 року закрито провадження, а обвинувачених звільнено від кримінальної відповідальності за ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» (а.с.38-40), та матеріали цивільної справи №2-618/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 (а.с.16).

В той же час, суд вірно послався на матеріали цивільної справи №2-617/2011 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, з якої вбачається, що позивач приймав участь у справі в якості представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю фізичної особи від 22.12.2011 року (а.с.19, аркуш 17 справи №2-617/2011), а не за договором від 8.04.2011 року, як стверджує позивач.

Відповідно до ст.42 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Повноваження адвоката як представника можуть також підтверджуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За вказаних обставин, позивачем не доведено участь у справі № 2-617/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди на підставі договору № 1 від 8.04.2011 року про надання правової допомоги. Позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження виконання Договору.

На підставі викладеного суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Судом залишено поза увагою при ухваленні рішення вимога про визнання укладеним Договору про надання юридичної допомоги № 1 від 8.11.2011 року з ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно із вимогами ч.3 ст.27 цього Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, договір укладений у письмовій формі відповідно до вимог законодавства, а тому додаткове визнання його укладеним у судовому порядку не потребується і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання укладеним договору №1 від 08.04.2011 року.

В решті заочне рішення Олевського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: