Рішення № 35752517, 29.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20910/13 29.11.13

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс Ам"доТовариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ"простягнення 137507 грн. 51 коп.Представники: від позивача: не з'явились;від відповідача: не з'явились.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.10.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс Ам" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж від 23.05.2011 № 255 у розмірі 137507 грн. 51 коп., в тому числі 122048 грн. 39 коп. заборгованості за спожиті послуги, 11178 грн. 26 пені та 4280 грн. 86 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.05.2011 № 255 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використання технологічних електричних мереж за період з 01.04.2012 по 28.02.2013 у розмірі 122048 грн. 39 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 4280 грн. 86 коп. та пеню у розмірі 11178 грн. 26 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20910/13 та справу призначено до розгляду на 15.11.2013.

15.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2013 розгляд справи відкладено на 29.11.2013, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням останнім витребуваних доказів.

26.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2013 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання 29.11.2013 не з'явився, проте 26.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку з необґрунтованістю.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 29.11.2013 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Системс Ам" (власник мереж за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" (користувач за договором) укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 255 (далі - договір), відповідно до умов якого власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, або інших суб'єктів господарювання, передачу електроенергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов даного договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору встановлений обов'язок користувача здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії". Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів.

Облік електроенергії спожитої власником мереж та користувачем приєднаним до електричних мереж власника, здійснювався згідно з вимогами ТГУЕ та ПКЕЕ на підставі приладів обліку (пункт 7.1 договору).

Відповідно до пункту 7.3. договору розрахунковим періодом вважається календарний місяць.

Згідно з пунктом 7.4. договору власник мереж на підставі показань розрахункових приладів обліку до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим надає користувачу для оформлення акт про обсяги переданої електроенергії в розрахунковому місяці. Користувач повертає, оформлений зі свого боку, акт про обсяги переданої електроенергії в розрахунковому місяці до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору в період з 01.04.2012 по 28.02.2013 власник мереж надав послуги з забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точки приєднання електроустановок користувача на загальну суму 139734 грн. 02 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-007508 за квітень 2012 року на суму 56569 грн. 46 коп., № ОУ-007903 за травень 2012 року на суму 35905 грн. 46 коп., № ОУ-009400 за серпень 2012 року на суму 1580 грн. 23 коп., № ОУ-009775 за вересень 2012 року на суму 2157 грн. 53 коп., № ОУ-010490 за листопад 2012 року на суму 14304 грн. 64 коп., № ОУ-010791 за грудень 2012 року на суму 21550 грн. 68 коп., № ОУ-0000201 за січень 2013 року на суму 619 грн. 55 коп., № ОУ-0000443 за лютий 2013 року на суму 3754 грн. 03 коп., а також виставленими позивачем рахунками-фактури на оплату спожитої електроенергії, а саме: № СФ-0001772 від 30.04.2012, № СФ-0002371 від 31.05.2012, № СФ-0004545 від 31.08.2012, № СФ-0005064 від 30.09.2012, № СФ-0005603 від 31.10.2012, № СФ-0006101 від 30.11.2012, № СФ-0006536 від 31.12.2012, № СФ-0000404 від 31.01.2013 та № СФ-0000827 від 28.02.2013 (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи), які були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

На адресу відповідача позивач направив акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-010126 за жовтень 2012 року на суму 8883 грн. 83 коп. та рахунок-фактуру № СФ-0005603 від 31.10.2012, які були отримані відповідачем 21.11.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 61031 01008628. Відповідач не повернув позивачу підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-010126 за жовтень 2012 року та не здійснив оплату спожитої за жовтень 2012 року електроенергії. Проте, як вбачається з підписаного представником відповідача Двостороннього акту фіксації показань засобів обліку у жовтні 2012 року відповідачем спожито електричної енергії у кількості 7820 кВт/год.

На виконання зобов'язань за договором про спільне використання технологічних мереж № 255 відповідачем здійснено лише часткову оплату отриманих послуг у розмірі 26569 грн. 46 коп. згідно з рахунком-фактури № СФ-0001772 від 30.04.2012, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача № 26001310049001 за 27.11.2012.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем за отримані послуги у розмірі 122048 грн. 39 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих в період з 01.04.2012 по 28.02.2013 від позивача послуг на суму 122048 грн. 39 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 122048 грн. 39 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 11178 грн. 26 коп. та 3 % річних в розмірі 4280 грн. 86 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно з п. 8.2.1 договору за несвоєчасну сплату згідно п. 4.1. даного договору власник мереж має право нараховувати користувачу пеню у розмірі 0,1% за кожний календарний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що надані позивачем арифметичні розрахунки пені та 3 % річних є неправильним, оскільки здійснені без урахування норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд наводить власні розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 3 % річних відповідно до положень п. 4.1. договору та норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення56569.4621.05.2012 - 21.11.20121857.5000 %0.041 %*4289.0835905.4621.06.2012 - 21.12.20121847.5000 %0.041 %*2707.621580.2325.09.2012 - 23.03.20131807.5000 %0.041 %*116.572589.0423.10.2012 - 21.04.20131817.5000 %0.041 %*192.068883.8327.11.2012 - 27.05.20131827.5000 %0.041 %*662.6517165.5726.12.2012 - 09.06.20131667.5000 %0.041 %*1167.8217165.5710.06.2013 - 26.06.2013177.0000 %0.038 %*111.9321550.6822.01.2013 - 09.06.20131397.5000 %0.041 %*1231.0521550.6810.06.2013 - 21.07.2013427.0000 %0.038 %*347.17619.5505.03.2013 - 09.06.2013977.5000 %0.041 %*24.70619.5510.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*15.21619.5513.08.2013 - 30.09.2013496.5000 %0.036 %*10.813754.0326.03.2013 - 09.06.2013767.5000 %0.041 %*117.253754.0310.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*92.153754.0313.08.2013 - 30.09.2013496.5000 %0.036 %*65.52 Всього:11151.59

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів56569.4621.05.2012 - 27.11.20121913 %888.0630000.0028.11.2012 - 30.09.20133073 %756.9935905.4621.06.2012 - 30.09.20134673 %1378.181580.2325.09.2012 - 29.09.20133703 %48.062589.0423.10.2012 - 30.09.20133433 %72.998883.8327.11.2012 - 30.09.20133083 %224.8917164.5726.12.2012 - 30.09.20132793 %393.6121550.6822.01.2013 - 30.09.20132523 %446.36619.5505.03.2013 - 30.09.20132103 %10.693754.0326.03.2013 - 30.09.20131893 %58.32 Всього:4278.15З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж від 23.05.2011 № 255 у розмірі 122048 грн. 39 коп., вимоги позивача про нарахування відповідачу 3 % річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме 3 % річних - у розмірі 4278 грн. 15 коп. та пені - у розмірі 11151 грн. 59 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" (01054, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Павлівська, будинок 7, ідентифікаційний код 21570210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс Ам" (61115, місто Харків, Орджонікідзевський район, проспект Косіора, будинок 81, ідентифікаційний код 35133822) заборгованість у розмірі 122048 (сто двадцять дві тисячі сорок вісім) грн. 39 коп., три проценти річних у розмірі 4278 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 15 коп., пеню у розмірі 11151 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 59 коп. та 2749 (дві тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 56 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.12.2013

Суддя І.М. Отрош